79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.09.11 Справа№ 32/237 (2010)
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства „Лопатинський спиртовий завод”, смт.Лопатин, Радехівський район, Львівська область
до Державного підприємства „Угерський спиртовий завод”, с.Угерсько, Стрийський район, Львівська область
про стягнення 81 607,80 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача ОСОБА_1 -юрисконсульт (довіреність вих. №3-юр від 02.01.2011р.).
Від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством „Лопатинський спиртовий завод”, смт.Лопатин, Радехівський район, Львівська область до Державного підприємства „Угерський спиртовий завод”, с.Угерсько, Стрийський район, Львівська область про стягнення 81 607,80 грн., з яких 62 568,22 грн. основний борг, 4 379,77 грн. штрафу, 10 886,87 грн. пені, 2 878,13 грн. інфляційних нарахувань, 894,81 грн. три відсотки річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмове пояснення по факту відвантаження ДП «Лопатинський спиртовий завод»на адресу ДП «Угерський спиртовий завод»головної фракції етилового спирту в кількості 2 844,01 дал., яке мало місце 12.12.2008р. згідно актів про відвантаження і прийняття спирту № 96 та № 97. Позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №80261 0005356 8 від 19.08.2011р. -вручено 20.08.2011р.
Станом на 07.09.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
08.12.2008р. між Державним підприємством „Лопатинський спиртовий завод”, (продавець) та Державним підприємством „Угерський спиртовий завод” (покупець) було укладено договір № 18-03 ЕАФ купівлі-продажу (далі по тексту -договір).
Згідно п.1.1. договору продавець зобов'язувався продати, а покупець купити та оплатити головну фракцію спирту етилового (далі по тексту ЕАФ) в кількості 7 000 декалітрів.
Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору ціна є звичайною і становить 22 ,00 грн. за 1 дал, в т.ч. ПДВ -3,67 грн. Загальна вартість партії ЕАФ (про яку йдеться в п.2.1. цього договору) становить 154 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -25 666,66 грн.
Згідно п.4.1. договору оплата за кожну відвантажену продавцем автомобільну партію ЕАФ, здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів із свого розрахункового рахунку, вказаного в наряді на відпуск ЕАФ ДААК ДПА України на розрахунковий рахунок продавця в сумі визначеній у рахунку-фактурі, який виставляє продавець до оплати покупцю на умовах 100% передоплати. Ціна за один дал ЕАФ, вказана в рахунку-фактурі повинна відповідати ціні, визначеній в п.3.1. цього договору.
Відповідно до п.5.2. договору датою відвантаження ЕАФ вважається дата виписки товарно-транспортної накладної.
За умовами п.4.1. та п.6.2. договору продавець зобов'язувався відвантажити покупцю партію ЕАФ (визначену у цьому договорі) в термін до 28.02.2009р. Приймання ЕАФ за кількістю здійснюється представником покупця на складі продавця.
Відповідач отримав від позивача відповідно до товарно-транспортної накладної № 169092 від 12.12.2008р. та актів про відвантаження ЕАФ від 12.12.2008р. за №№96,97 партію спирту етилового в кількості 2 844,01 дал. по ціні 22,0 грн. за 1 дал., на загальну суму 62 568,22 грн., яка ним не оплачена.
13.05.2010р. ДП „Лопатинський спиртовий завод” звернулося із претензією до ДП „Угерський спиртовий завод” про добровільне перерахування грошових коштів, проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Відтак, основний борг відповідача, згідно поданого позивачем розрахунку, становить 62 568,22 грн.
Позивач керуючись умовами ч.2 ст.231 ГК України нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % та штраф у розмірі 7%, які згідно поданого позивачем розрахунку, становлять 10 886,87 грн. пеня та 4 379,77 грн. штраф.
Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2 878,13 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 894,81 грн.
Отже, загальна сума заборгованості становить 81 607,80 грн., з яких 62 568,22 грн. основний борг, 4 379,77 грн. штраф, 10 886,87 грн. пеня, 2 878,13 грн. інфляційні нарахування, 894,81 грн. три відсотки річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
На відпуск відповідачу спирту в кількості 3000 декалітрів Департаментом САТ ДПА України було видано наряд № 6860000 від 04.12.2008р. серія ПВ №026188.
Факт отримання відповідачем партії ЕАФ в кількості 2 844,01 дал. по ціні 22,0 грн. за 1 дал., на загальну суму 62 568,22 грн. спирту етилового підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення спирту етилового серії 01 АААА № 169092 від 12.12.2008р., актами №№96,97 від 12.12.2008р. Представник відповідача Сомик Євген Богданович отримав спирт етиловий на підставі довіреності серії ЯНЗ № 785796 від 12.12.2008р.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 78 від 12.12.2008р. на оплату отриманого спирту.
Щодо незаповнених сторін актів №№ 96 та 97 від 12.12.2008р. представник позивача пояснив наступне. Завантаження ЕАФ в автотранспорт ДП „Угерський спиртовий завод” проводилось із двох акцизних складів, а саме 629,71 дал. безпосередньо на спиртовому заводі, що засвідчується атом №96 та з другого акцизного складу в кількості 2 217,59 дал., що знаходиться в м.Радехів (спиртобаза) та засвідчується актом №97, оскільки представник відповідача по довіреності серії ЯНЗ № 785796 від 12.12.2008р. Сомик Євген Богданович не мав при собі печатки, тому сторона отримувача в актах №№96 та97 не заповнювалась.
Представником позивача до матеріалів справи долучено лист Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «УКРСПИРТ») від 20.04.2010р. за № 16-04-7-1/45, в якому зазначено, що ДП «Угерський спиртовий завод»не заперечує факту отримання від ДП «Лопатинський спиртовий завод»чотирьох партій фракції головної спирту етилового в кількостях, зазначених в актах про відвантаження-прийняття спирту від 12.12.2008р. за №№96,97, а також визнає, що здійснення розрахунків за отриману продукцію не відбулось.
Така відповідь була надана Державним концерном спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «УКРСПИРТ») на запит позивача, на підставі листа ДП «Угерський спиртовий завод»від 14.14.2010р. № 212.
Відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача в сумі 62 623,88 грн. підтверджена матеріалами справи.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 62 623,88 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні, що згідно поданого ним розрахунку становлять 2 878,13 грн. та 3% річних в сумі 894,81 грн. які підлягають стягненню.
Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що позивач та відповідач є державними підприємствами, відтак позивач правомірно нарахував штрафні санкції на підставі ч.2 ст.231 ГК України.
Крім того, слід зазначити, що позивачем правомірно нараховано штраф та пеню як два різних види забезпечення виконання зобов»язання, які передбачені Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України. Одночасне нарахування пені та штрафу не суперечить чинному законодавству.
Отже, з відповідача підлягає до стягнення 10 886,87 грн. пені та 4 379,77 грн. штрафу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 655 ЦК України, ст.ст.174, 193,231 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» (с.Угерсько, Стрийський район, Львівська область, поштовий індекс 82424; р/р 26007060258049 в ЗГРУ «Приватбанк»м.Стрий, МФО 325321, код ЄДРПОУ 00374733 на користь Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод»(вул.Заводська, 11, смт.Лопатин, Радехівський район, Львівська область, поштовий індекс 80261; р/р 2600915548 у ВАТ «РайффайзенБанкАваль»м.Радехів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 00374686) основний борг в сумі 62 568,22 грн., інфляційні нарахування в сумі 2 878,13 грн., 3% річних в сумі 894,81 грн., пеню в сумі 10 886,87 грн., штраф в сумі 4 379,77 грн.; держмито в сумі 816,08 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 12.09.2011р.