Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"17" жовтня 2011 р. Справа № А18/245-07/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі, Київська обл., м. Вишгород
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V», Київська обл., м. Вишгород
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пронто-Буд», м. Київ
про визнання договорів недійсними та стягнення 115 110,31 гривень
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Державна податкова інспекція у Вишгородському районі (далі-ДПІ у Вишгородському районі/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»(далі-ТОВ «Брама-V»/відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пронто-Буд»(далі-ТОВ «Пронто-Буд»/відповідач 2) про визнання недійсними договорів від 09.07.2004р., 12.07.2004р., 14.07.2004р., 15.07.2004р., 11.08.2004р., 10.09.2004р., укладених між відповідачами, стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 - 115 110,31 грн. та з відповідача 1 на користь позивача 115 110,31 грн., отриманих за спірними договорами.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2007р. (суддя Кошик А.Ю.) відкрито провадження у справі №А18/245-07 в порядку адміністративного судочинства та призначено справу до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2010р. провадження у даній справі закрито з підстав п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011р. ухвалу господарського суду Київської області від 15.12.2010р. скасовано, а справу №А18/245-07 передано до господарського суду Київської області для продовження її розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2011р. справу №А18/245-07 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно № А18/245-07/21 та призначено її до розгляду на 03.10.2011р.
В судовому засіданні 03.10.2011р. судом було оголошено про відкладення розгляду даної справи на 17.10.2011р.
В судові засідання 03.10.2011р. та 17.10.2011р. представники відповідачів 1 та 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
Як зазначає позивач, 09.07.2004р., 12.07.2004р., 14.07.2004р., 15.07.2004р., 11.08.2004р., 10.09.2004р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договори купівлі-продажу поліграфічної продукції, на виконання яких відповідач 2 поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 115 110,31 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток відповідачів на видаткових та податкових накладних:
- №07-109 від 09.07.2004р. на суму 779,62 грн.,
- №07-111 від 12.07.2004р. на суму 10 105,38 грн.,
- №07-119 від 14.07.2004р. на суму 27 218,16 грн.,
- №07-120 від 15.07.2004р. на суму 2 358,15 грн.,
- №11/08 від 11.08.2004р. на суму 40 000,00 грн.,
- №01119 від 10.09.2004р. на суму 34 649,00 грн.
Посилаючись на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30.03.2006р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Пронто-Буд»з моменту їх реєстрації (16.02.2004р.), а також визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Пронто-Буд», як платника податку на додану вартість з моменту внесення відповідно запису про реєстрацію до Реєстру платників податку на додану вартість, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсними договори від 09.07.2004р., 12.07.2004р., 14.07.2004р., 15.07.2004р., 11.08.2004р., 10.09.2004р., укладені між відповідачами як такі, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства з підстав ст. 207 Господарського кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що зазначена вимога не може бути предметом позову з огляду на наступне.
Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Водночас, наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають (лист Вищого адміністративного суду України від 06.07.2009р. №982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів від 09.07.2004р., 12.07.2004р., 14.07.2004р., 15.07.2004р., 11.08.2004р., 10.09.2004р., укладених між відповідачами з підстав п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010р. у справі №К-6248/07, від 18.01.2011р. у справі №К-19060/07, від 20.04.2011р. у справі №К-25693/09.
Що ж стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 - 115 110,31 грн. та з відповідача 1 на користь позивача 115 110,31 грн., отриманих за спірними договорами з підстав ч. 1 ст. 208 ГК України слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Зі змісту наведеної норми слідує, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.03.2011р. у справі №К-11694/08.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд дійшов висновку, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ст. 71 КАС України позивачем таких доказів надано не було.
При цьому, встановлюючи наявність у відповідача 2 умислу на укладення спірних правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, судом враховано, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2006р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Пронто-Буд» не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях відповідача 2 мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Сам факт припинення юридичної особи судовим рішенням та визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010р. у справі №К-23029/07, від 25.11.2010р. у справі №К-6248/07.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, оскільки позивачем не доведено факту укладання спірних договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 - 115 110,31 грн. та з відповідача 1 на користь позивача 115 110,31 грн., отриманих за спірними договорами з підстав ч. 1 ст. 208 ГК України задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 202, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, суд
1. Провадження у справі №А18/245-07/21 в частині позовних вимог про визнання договорів недійсними закрити.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Ярема
Повний текст постанови складено 20.10.2011р.
Суддя Ярема В.А.