01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" жовтня 2011 р. Справа № 6/103-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договором № 57 від 01.11.2007 року,
представники:
позивача: ОСОБА_2 (дов. № 8 від 14.01.2011 року);
відповідача: не з'явився.
У серпні 2011 року Комунальне підприємство Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу за Договором № 57 від 01.11.2007р.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 57 від 01.11.2007р., щодо оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 23234,13 грн боргу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2011р. порушено провадження у справі № 6/103-11 та призначено її до розгляду на 20.09.2011 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.09.2011р. представників сторін та неподанням ними витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи на 18.10.2011р.
У судовому засіданні 18.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Відповідач же свого представника в судове засідання 18.10.2011р. знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2011р. за вказаною у позовній заяві адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення за підписом ОСОБА_1
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
01.11.2007р. між Комунальним підприємством Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі - теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач, відповідач у справі) укладено договір № 57 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1. договору) теплопостачальна організація - бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію на умовах і в обсягах визначених цим договором, а споживач - зобов'язується оплачувати вартість одержаної теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором, дотримуватись режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання у відповідності до умов цього договору та вимог діючого законодавства України у сфері теплопостачання.
Теплова енергія постачаєтеся споживачу, в обсягах згідно з додатком 1, до цього договору максимальних теплових навантажень, у вигляді гарячої води на такі потреби:
· опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; - 0,0319 Гкал/год.,
· гаряче, водопостачання -протягом року або по графіку,
· технологічні проблеми.
Всього: 0,0319 Гкал/год. (п.2.1. договору).
Додатком № 1 до договору сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, становить 24777,82 грн.
Відповідно до п. 2.3. договору споживач узгодив з теплопостачальною організацією найменування об'єкту теплопостачання та його адресою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про будівлі та споруди.
Сторонами погоджено (п.п. 7.1. -7.7. договору), що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначену в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця, а у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченою до початку розрахункового періоду, залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Різниця між заявленою та фактично спожитою у розрахунковому періоді тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. Підставою для проведення розрахунків - є виставлений до оплати теплопостачальною організацією рахунок-фактура і акт приймання-передачі спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії, які надаються для узгодження відповідальній за теплове господарство споживача особі (згідно п.п. 4.2.12. та 12.3. цього договору).
Відповідальна особа споживача протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури і акту приймання-передачі спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії зобов'язана передати їх до оплати споживачу. У випадку відмови відповідальною особою споживача погодити кількість спожитої теплової енергії до 30-го числа поточного місяця, теплопостачальна організація надсилає рахунок і акт споживачу цінним листом з описом вкладення до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим - для їх погодження і оплати.
Споживач в 7-ми денний термін, з моменту отримання виставленого до оплати рахунку-фактури і акту прийому-передачі теплової енергії, погодивши і завіривши печаткою акт про обсяги фактично спожитої теплової енергії, повертає його теплопостачальній організації цінним листом.
Якщо, протягом 10-ти днів з моменту отримання, вказана у акті кількість теплової енергії та її вартість споживачем письмово не заперечується, або, теплопостачальна організація, в зазначений термін, не отримає на свою адресу погодженого акту, то зазначені в ньому кількість і вартість теплової енергії вважаються узгодженими.
Цей договір набуває чинності з 15.10.2007р. і діє до 15.04.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії не буде заявлено однієї із сторін про його припинення (п. 11.1. та п. 11.3. договору).
Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про припинення дії договору № 57 від 01.11.2007р., господарський суд дійшов висновку, що цей договір є чинним на момент розгляду даного спору в суді.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію за період з листопада 2008р. по лютий 2010 року на загальну суму 54717,73 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі наданих послуг.
З актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, та вартості отриманої теплової енергії.
З метою оплати відповідачем вартості отриманої теплової енергії за договором, протягом спірного періоду, позивачем було виставлено відповідачу рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, вартість отриманої теплової енергії у розмірі 54717,73 грн оплатив частково, а саме, у сумі 32665 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Судом встановлено, що факт сплати відповідачем 32655 грн за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових касових ордерів та банківських виписок.
Відтак, вартість спожитої та неоплаченої відповідачем теплової енергії за договором становить 23234,95 грн (55899,95 грн -32665 грн) а не 23234,13 грн, як зазначає позивач у позовній заяві.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Приписами ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відтак, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги положення п. 7. договору (порядок здійснення розрахунків), оскільки, доказів сплати вартості отриманої за договором теплової енергії в повному обсязі відповідач суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості спожитої теплової енергії доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Таким чином, за відсутністю в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії за договором у розмірі 23234,95 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить -23234,95 грн.
При цьому, суд зазначає, оскільки борг відповідача за спожиту теплову енергію згідно розрахунку суду, за вказаний період, складає 23234,95 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому до розгляду підлягає вимога позивача у сумі 23234,13 грн.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" тощо.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”, основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
П. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” закріплено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
На момент судового засідання відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним залишку заборгованості перед позивачем у розмірі 23234,13 грн.
Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію відповідачем надано не було.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Оскільки, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив передану позивачем теплову енергію, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заявленого позивачем боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23234,13 грн боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2008р. по лютий 2010 року згідно договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23234,13 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” (код 33710516) 23234,13 грн основного боргу, а також судові витрати: 232,34 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Ф. Черногуз