ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/38210.10.11
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачаОСОБА_3
провідшкодування матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 160 966,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_4
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1) звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФОП ОСОБА_2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 160 966,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги умов договору оренди нерухомого майна від 09.07.2009 р. та договору суборенди нерухомого майна від 09.07.2009 р., внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі 140 966,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. за неналежне виконання умов договорів та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 25 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2011 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. розгляд справи відкладено до 28.09.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. розгляд справи відкладено до 10.10.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподання ними витребуваних доказів.
В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Судом в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, вимог ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.
Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10662388 від 28.07.2011 р.
Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
09.07.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (надалі -"Договір оренди") та договір суборенди нерухомого майна (надалі -"Договір суборенди").
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди предметом цього договору є тимчасова здача в оренду на відшкодувальній основі житлового приміщення у вигляді ізольованої 1-кімнатної квартири, що належить орендодавцеві, загальною площею 28,5 кв.м., житлова площа -14,7 кв.м, (поверх/поверховість) 3/9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зі всіма невід'ємними технічними пристроями з предметами домашньої обстановки згідно додатку №1 до цього договору.
Згідно з п. 1.1 Договору суборенди предметом цього договору є тимчасова здача в оренду на відшкодувальній основі житлового приміщення у вигляді ізольованої 3-кімнатної квартири, що знаходиться в розпорядженні орендодавця, загальною площею 68,26 кв.м., житлова площа -45,3 кв.м., (поверх/поверховість) 3/9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зі всіма невід'ємними технічними пристроями з предметами домашньої обстановки згідно додатку №1 до цього договору.
Пунктом 2.1 Договору оренди та Договору суборенди передбачено права та обов'язки орендодавця, до яких входить, зокрема, передати орендареві об'єкт нерухомості протягом 5 днів з моменту підписання цього договору по акту прийому-передачі житлового приміщення (додаток №1 до договору).
Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.7, 2.2.8 Договору оренди та Договору суборенди орендар зобов'язаний забезпечувати збереження та утримання в належному стані об'єкту нерухомості на умовах, визначених цим договором, не допускаючи його псування або приведення у непридатність; за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкту нерухомості; звільнити та здати орендодавцеві об'єкт нерухомості в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом 5 днів з моменту закінчення терміну дії (розірвання) цього договору згідно акту здачі житлового приміщення (додаток №2 до договору).
Згідно з п. 4.1.2 Договору оренди та Договору суборенди моментом закінчення фактичного використання об'єкту нерухомості за даною угодою є підписання сторонами акту здачі житлового приміщення (додаток №2 до договору).
Пунктом 4.1.3 Договору оренди та Договору суборенди сторони визначили, що підписанням відповідних актів підтверджується відсутність взаємних претензій та виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою.
На виконання умов Договору оренди та Договору суборенди 09.07.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 28,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та приміщення загальною площею 68,26 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується актами прийому-передачі квартири від 09.07.2009 р.
Відповідачем неналежно виконувались обов'язки, визначені Договорами, і відповідно до висновків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Експертної Оцінки" про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_3, квартири АДРЕСА_2 та звіту про оцінку майна, яке зіпсоване, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартість проведення відновлювального ремонту об'єктів оренди становить 24 566,00 грн. (кв. №8), 60 221,00 грн. (кв. №7), а вартість майна, яке зіпсоване -52 179,00 грн. (кв. №7).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.7, 2.2.8 Договору оренди та Договору суборенди, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 140 966,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Договори є договорами оренди та суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Відповідно до п.п. 2.2.2 та 2.2.7 Договору оренди та Договору суборенди орендар зобов'язаний забезпечувати збереження та утримання в належному стані об'єкту нерухомості на умовах, визначених цим договором, не допускаючи його псування або приведення у непридатність; за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкту нерухомості.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено визначені в п.п. 2.2.2 та 2.2.7 Договорів зобов'язання по збереженню та утриманню в належному стані об'єктів нерухомості на умовах, визначених цими договорами, шляхом погіршення стану такого майна, а саме: погіршене внутрішнє облаштування, сантехніка, електрообладнання, меблі та ін.
Отже, має місце порушення відповідачем зобов'язання по утриманню орендованого майна в належному стані.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, орендовані приміщення є пошкодженими, а розмір витрат, необхідних для приведення таких приміщень у належний стан, є збитками у розумінні викладених вище норм.
Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до висновків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Експертної Оцінки" про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_2, вартість проведення відновлювального ремонту об'єктів оренди становить 24 566,00 грн. (кв. №8) та 60 221,00 грн. (кв. №7) відповідно.
Таким чином, обґрунтованим є заявлений позивачем розмір завданих збитків у сумі 84 787,00 грн. (24 566,00 грн. + 60 221,00 грн.).
Протиправність дій відповідача полягає у невиконанні зобов'язання по користуванню об'єктами оренди відповідно до умов договору, розмір збитків -у визначеній експертною установою вартості проведення відновлювального ремонту об'єктів оренди, а причинно-наслідковий зв'язок у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, об'єкти оренди залишились би у належному стані, а позивач не зазнав збитків.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство передбачає можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання (в т.ч. щодо відсутності його вини), не надано.
За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 84 787,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості зіпсованого обладнання у розмірі 52 179,00 грн. необхідно відмовити, оскільки із матеріалів справи вбачається, що визначений в акті приймання-передачі квартири від 09.07.2009 р. додаток №2 до Договору суборенди (опис майна квартири) уповноваженими представниками сторін підписаний не був, а отже відсутні докази на підтвердження передачі такого обладнання в суборенду відповідачу, і як наслідок його пошкодження саме відповідачем.
Крім того, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості послуг суб'єкта оціночної діяльності з визначення вартості проведення відновлювального ремонту об'єктів оренди у розмірі 3 000,00 грн. (2 000,00 грн. за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції №15 від 04.07.2011 р. та 1 000,00 грн. за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції №14 від 04.07.2011 р., оскільки судом прийнятий до уваги один з двох висновків, проведений за таким договором), тому що дані витрати відносяться до складу збитків, передбачених ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України та фактично понесені згідно квитанцій №14 від 07.04.2011 р. та №15 від 07.04.2011 р.
Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд відзначає наступне.
Позивач вказує на заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. необхідно відмовити.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 87 787,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених вище підстав.
Суд відзначає, що факт сплати позивачем ОСОБА_3 124 000,00 грн. в якості відшкодування збитків не зобов'язує відповідача відшкодувати в порядку регресу зазначену суму, оскільки положення ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачають право особи на вимогу в межах фактичних затрат, в той час як розмір зобов'язань боржника в деліктному зобов'язанні обмежується розміром фактично спричиненої шкоди.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
12.08.2011 р. між адвокатом ОСОБА_4 (посвідчення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури НОМЕР_1 від 11.08.2011 р.) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги клієнтові в обсязі і порядку, передбаченому в даному договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору за умовами даного договору адвокату доручено представництво та захист прав та інтересів клієнта в господарському суду міста Києва щодо представництва в спорі з ФОП ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачем на виконання умов Договору було сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №13/08 від 13.08.2011 р.
Проте, у вирішені питання про стягнення з ФОП ОСОБА_2 витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78.
В даному випадку, розмір адвокатських послуг, які просить стягнути позивач, становить 25 000,00 грн., а ціна позову -160 966,00 грн.
Беручи до уваги наведене та часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг, є завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому обґрунтованим є стягнення з відповідача 5 000,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний НОМЕР_3) матеріальні збитки у розмірі 87 787 вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн. 71 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -14.10.2011 р.