ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/28427.09.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл.
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДВС», м.Київ
про: стягнення 108 132,27 грн. та розірвання договору.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_1. (за довіреністю №01/юр від 01.03.2011р.);
представника Відповідача - не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл. (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДВС», м.Київ (далі -Відповідач) про розірвання Договору купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р. та стягнення заборгованості у розмірі 108 132, 27 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Статутні документи Позивача, Договір купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р., виписка з банківського рахунку за 04.11.2008р., платіжне доручення №3 від 04.12.2008р., видаткові накладні №РН-0000732 від 07.11.2008р., № РН-0000750 від 13.11.2008р., №РН-0000755 від 14.11.2008р. та інші. Крім того, разом з позовною заявою Позивач надав суду заяву про забезпечення позову.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує п.4 ст.188 Господарського кодексу України, п.2 ст.839, п.1. ст.846, п.п.2, 3 ст.849, ст.852, п.5 ст.858 Цивільного кодексу України, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.09.2011р.
Ухвалою суду від 07.09.2011р. продовжено процесуальний строк розгляду справи відповідно до ст.69 ГПК України на підставі клопотання Позивача від 07.09.2011р. та відкладено розгляд справи на 22.09.2011р.
22.09.2011р. через канцелярію суду Позивач надав уточнення до позовної заяви. Відповідно до вказаного клопотання Позивач уточнив позовну заяву без зміни розміру позовних вимог, крім того, зазначив, що Позивачем було сплачено грошові кошти за товар, що не був отриманий за договором купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р., у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо поставки товару у належній кількості та асортименті, Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за товар, який не був отриманий Позивачем в розмірі 76 082, 34 грн., за договором купівля-продажу №0095 від 03.11.2008р. Відповідно, зазначену суму не можна вважати збитками, як це було зазначено у позовній заяві.
Позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 27.09.2011р.
Позивач у судове засідання 27.09.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, та за Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві з ЄДРПОУ станом на 14.04.2011р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки на поштових повідомленнях про вручення, які містяться в матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд
03 листопада 2008 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р. (надалі-Договір) у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передати у зумовлені строки товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
Згідно п.2.2 Договору, загальна сума договору складає 754 543, 55 грн. в т.ч. ПДВ.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що розрахунок здійснюється в наступному порядку:
- 400 000,00 грн. вартості товару покупець сплачує в момент підписання даного Договору;
- 186 770,00 грн. вартості товару покупець сплачує в момент отримання товару, згідно додатку№1, специфікації №0001 до договору;
- 98 866,00 грн. вартості товару покупець сплачує в момент отримання товару, згідно додатку№2, специфікації№0002 до договору;
- 68 907, 55 грн. вартості товару покупець сплачує в момент отримання товару, згідно додатку№3, специфікації№0003 до договору.
Згідно п. 4.1. Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк згідно Специфікацій: №0001, №0002, №0003, з моменту отримання продавцем передоплати.
В свою чергу Відповідач, згідно умов Договору, зобов'язаний був здійснити поставку товару у наступному порядку:
- згідно Специфікації № 0001 у строк 4-8 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 400 000,00 грн. - поставити товару на загальну суму 373 541,39 грн. з ПДВ, (поставлено товару на загальну суму 333 917,66 грн. відповідно до видаткових накладних № РИ-0000732 від 07.11.2008 року, № РН-0000750 від 13.11.2008 року, № РН-0000755 від 14.11.2008 року);
- згідно специфікації № 0002 - у строк 18 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 186 770,00 грн. (товар не поставлений);
- згідно специфікації № 0003 - в момент отримання попередньої оплати у розмірі 98 866,00 грн. (товар не поставлений).
Позивач на виконання умов Договору здійснив оплату товару на суму загальну суму 410 000,00 грн., що підтверджено копією банківської виписки станом на 04.11.2008р. на суму 400 000,00 грн. та платіжним доручення №3 від 04.12.2008р. на суму 10 000,00 грн., які містяться в матеріалах справи.
Відповідач виконав звої зобов'язання за Договором частково, а саме здійснив поставку товару на загальну суму 333 917, 66 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000732 від 07.11.2008р. на суму 24 718,32 грн., №РН-0000750 від 13.11.2008р. на суму 61 185, 00 грн., № РН-0000755 від 14.11.2008р. на суму 248 014, 34 грн. (копії в матеріалах справи). Крім того, порушив строки поставки товару Позивачу.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні наслідків невиконання зобов'язань за спірним договором у вигляді розірвання останнього та стягнення надмірно сплачених грошових коштів та штрафних санкцій.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін зокрема у разі істотного порушення договору другою стороною.
Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо поставки товару за Додатком №1, Специфікації №0001 у відповідній кількості та асортименті. Окрім того, відповідачем було порушено строки поставки товару, оскільки згідно специфікації №0001 від 03.11.2008р. строк поставки товару становить 4-8 календарних днів.
Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:
З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.
Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Як вбачається зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 4.1. Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк згідно специфікацій: №0001, №0002, №0003, з моменту отримання продавцем передоплати.
Відповідач прийняв на себе обов'язок поставити товар в кількості, асортименті і у строк, передбачені Договором і додатках до нього.
Суд встановив, що фактично, ці обов'язки Відповідачем виконані частково. У передбачені договором строки, товар не був поставлений Позивачу в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається що Відповідачем було поставлено Позивачу товар на суму 339 917,66, що підтверджується №РН-0000732 від 07.11.2008р. на суму 24 718,32 грн., №РН-0000750 від 13.11.2008р. на суму 61 185, 00 грн., № РН-0000755 від 14.11.2008р. на суму 248 014, 34 грн. Крім того, згідно Специфікації №0001 строк поставки з моменту передоплати становить 4-8 календарних днів.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, закону. Фактично, взяті за договором зобов'язання, відповідачем порушені.
Згідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; зокрема припинення зобов'язання або розірвання договору. Враховуючи, що факт порушення зобов'язань з боку Відповідача щодо до поставки товару підтверджений матеріалами справи, суд вважає вимогу позивача про розірвання договору обґрунтованою і задовольняє її в повному обсягу.
Щодо вимоги Позивача про повернення сплачених коштів у розмірі 76 082, 34грн. суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 410 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 04.12.2008р. на суму 10 000,00 грн. та банківською випискою станом на 04.11.2008р. на суму 400 000,00 грн.
Всупереч умов Договору, Відповідач зобов'язання по поставці товару виконав частково, а саме поставив товар на загальну суму 333 917, 66 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі -76 082, 34 грн.
Як вже зазначалося судом, в силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України , якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч.1 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо вже оплачено, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача сплачених коштів у розмірі 76 082, 34 грн., та задовольняє вказані вимоги.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 32 049,93 грн. за період з січня 2009 року по квітень 2010р. слід зазначити наступне:
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення поставки товару сформульована безпосередньо у п. 5.1. Договору і становить 0,1% вартості несплаченої суми за кожний день затримки оплати, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, сторонами в договорі не вказано конкретного періоду за який відбувається нарахування пені, суд приходить до висновку про необхідність застосування приписів ч.6 ст.232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
З огляду на встановлений судом факт порушення зобов'язань Відповідачем та встановлення самостійно сторонами в договорі розміру пені -0,1%, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог з урахуванням періоду визначеного з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, дійшов висновку, що заявлений Позивачем розмір пені 32 049,93 грн. за 485 дні (з січня 2009 року по квітень 2010р.) перевищує розмір, який може бути нарахований за період з моменту прострочення + шість місяців, а отже - підлягає стягненню лише у розмірі 13770,90 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Суд відмовляє у задоволенні заяви Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача, що знаходяться на його рахунках, накладення арешту на належне Відповідачу майно, у т.ч. нерухоме та рухоме майно, цінні папери тощо, шляхом заборони витрачання зазначених майна та грошових коштів на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб та передачу у користування третім особам, у сумі позову та судових витрат Позивача.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.
При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку -Позивача.
Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДВС», м.Київ (ідентифікаційний код 33742506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл. (ідентифікаційний код 35407028) грошові кошти у розмір 76 082, 34 грн. та 13 770,90 грн. пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Розірвати Договір купівлі-продажу №0095 від 03.11.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДВС», м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДВС», м.Київ (ідентифікаційний код 33742506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Юг», смт.Авангард, Одеська обл. (ідентифікаційний код 35407028) витрати по сплаті державного мита в розмірі 983,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196,29 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 27.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 03.10.2010р.
Суддя Н.І. Ягічева