Запорізької області
10.10.11 Справа № 6/5009/5524/11
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясопереробний комбінат „Традиція” (02002, м. Київ, вул. С.Сагайдака, 114-А, оф. 111; 04111; м. Київ, вул. Щербакова, буд. 49-А, офіс 91)
До Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський м'ясокомбінат” (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Л. Кірова, буд. 175)
про стягнення 113 099 грн. 34 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 03/08/11-1 від 03.08.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2 -дов. від 20.05.2011р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясопереробний комбінат „Традиція” м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський м'ясокомбінат” м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 113 099 грн. 34 коп., суд
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору № 14 від 04.01.2011р., в сумі 130 002 грн. 44 коп., пеню, відповідно до п. 7.3 договору, в сумі 2 594 грн. 70 коп. та 3% річних в сумі 502 грн. 20 коп.
Позивач зменшив позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору № 14 від 04.01.2011р., в сумі 110 002 грн. 44 коп., пеню, відповідно до п. 7.3 договору, в сумі 2 594 грн. 70 коп. та 3% річних в сумі 502 грн. 20 коп.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В судовому засіданні позивач надав суду письмові пояснення, де вказав, що в господарські відносини між позивачем та відповідачем в 2011р. регулюються договором № 14 від 04.01.2011р., посилання у видаткових накладних на договір № 756 від 24.06.2010р. є помилковим.
Відповідач надав суду відзив на позов, де вказав наступне: позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар за договором поставки № 14 від 04.01.2011р. (надалі Договір). Вимоги Позивача вважаємо безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: обґрунтовуючи заявлені вимоги Позивачем надано копії видаткових накладних: № ТР-210711/01 від 21.07.2011р. на суму 262 073 грн. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. на суму 35 376 грн. Позивач вважає, що поставка товару за вказаними накладними здійснювались на підставі договору поставки № 14 від 04.01.2011р. і оскільки Відповідач у встановлений Договором строк не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, а сплатив лише частину грошових коштів, то Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму боргу за Договором в розмірі 130 002,44 грн., пеню в розмірі 2 954,70 грн., три відсотки річних в розмірі 502,20 грн. Однак, відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами та скріплюється печаткою. Згідно підпункту «і»пункту 13.5.2. Статуту Відповідача, потребують затвердження Наглядовою Радою - здійснення дій та затвердження умов цивільно-правових угод Товариства, по яким Наглядова Рада встановила критерії щодо укладення таких цивільно-правових угод чи здійснення дій на суму, що перевищує встановлену відповідним критерієм (при чому таке затвердження обов'язково повинно бути здійснено Наглядовою Радою до укладення вищезгаданих цивільно-правових угод чи здійснення дій Товариством). Відповідно до пункту 5.1. Контракту від 05.11.2010 року, який було укладено з головою правління ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»Осієвським Валентином Кириловичем, за попередньою згодою Загальних зборів, Наглядової Ради, Голова Правління має право укладати від імені Товариства, відповідно до Статуту товариства та цього контракту, будь-які угоди та договори які не суперечать чинному законодавству України і грошова сума яких, на момент укладання, перевищує суму у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. Загальні збори та Наглядова Рада Відповідача не надавали згоду на укладення між Позивачем та Відповідачем договору поставки № 14 від 04.01.2011р. Таким чином, оскільки Позивачем було поставлено товар Відповідачу на суму більш ніж 100 000 грн., то голова правління Відповідача не мав повноважень на підписання спірного Договору. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, оскільки голова правління Відповідача не мав повноважень на укладення спірного договору, то договір поставки № 14 від 04.01.2011р., відповідно до ст. 215 ЦК України є нікчемним. Крім того, Позивач взагалі не надав Відповідачу другий екземпляр оригіналу договору поставки № 14 від 04.01.2011р., а лише передав його за допомогою факсу. Тобто, поставку товару Відповідачу Позивач здійснював не на підставі договору поставки № 14 від 04.01.2011р., а на підставі накладних. Факт поставки товару Відповідачу не на підставі Договору підтверджується також тим, що в накладних № ТР-210711/01 від 21.07.2011р. на суму 262 073 грн. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. на суму 35 376 грн. зазначено - Договір № 756 від 24.06.2010р. До речі договір № 756 від 24.06.2010р. - це договір поставки за яким Відповідач поставляв товар Позивачу (копія додається). Також факт поставки товару Відповідачу не на підставі Договору підтверджується платіжними дорученнями, згідно яких Відповідач оплачував поставлений Позивачем товар (копії платіжних доручень за період з 01.08.2011р. по 16.09.2011р. додаються). В цих платіжних дорученнях призначення платежу - за товар поставлений на підставі накладних, а не на підставі договору поставки № 14 від 04.01.2011р. Отже твердження Позивача, що поставка товару за накладними № ТР-210711/01 від 21.07.2011р. на суму 262 073 грн. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. на суму 35 376 грн. була здійснена на підставі договору поставки № 14 від 04.01.2011р. є помилковим та необґрунтованим. Враховуючи викладене, Позивач безпідставно посилається на даний Договір в обґрунтування порушення Відповідачем зобов'язань з оплати товару. Видатковими накладними строк оплати товару не встановлено. Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У позовній заяві Позивач вказує, що ним була заявлена претензія від 17.08.2011р. Однак Відповідач не отримував цю претензію. Крім того, слід звернути увагу суду на те, що вказана претензія містить вимоги про сплату Відповідачем заборгованості саме за спірним Договором, який відповідно до закону є нікчемним. Тобто зазначена Позивачем претензія не може вважатися такою, що подана на підставі ст. 530 ЦК України. За таких обставин Позивачем не доведено той факт, що у Відповідача виникли зобов'язання перед Позивачем з оплати поставленого товару. Крім того відповідно до акту звірки, станом на 07.10.2011р. Відповідач не має заборгованості перед Позивачем за договором поставки № 14 від 04.01.2011р. Просить у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат Традиція»до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат»про стягнення 133 099,34 грн. відмовити у повному обсязі.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
24.06.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 756 (далі договір № 756).
04.01.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 14 з (далі -договір № 14).
21.07.2011р. позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. на суму 297 449 грн.
При цьому, в видаткових накладних № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. підставою для поставки товару вказаний договір № 756 від 24.06.2010р.
Але, позивач стверджує, що фактично товар по вказаним видатковим накладним поставлявся по договору № 14 від 04.01.2011р., і в видаткових накладних було помилково вказаний договір № 756 від 24.06.2010р.
Слід відмітити, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією вважати поставку по спірним накладним поставкою по договору № 14 від 04.01.2011р.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що по договору № 14 від 04.01.2011р. позивач не поставляв йому товар.
В видаткових накладних № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. підставою для поставки товару вказаний договір № 756 від 24.06.2010р..
В довіреностях № Дов-002160 від 20.07.2011р. та № Дов-002193 від 21.07.2011р. підставою для отримання товару вказані рахунки -фактури, в платіжних дорученнях , згідно яких проводилась оплата за товар, отриманий по спірним накладним, в графі “призначення платежу” вказані спірні видаткові накладні № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р.
Позивач не надав суду жодного документу, з якого би слідувало, що товар поставлений по спірним видатковим накладним № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. був фактично поставлений по договору № 14 від 04.01.2011р.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач не довів суду, що товар, поставлений по спірним видатковим накладним був поставлений по договору № 14 від 04.01.2011р., а потому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та пені саме на підставі договору № 14 від 04.01.2011р. безпідставні.
Також слід відмітити, що товар, поставлений по спірним видатковим накладним № ТР-210711/01 від 21.2011р. та № ТР-210711/02 від 21.07.2011р. був оплачений відповідачем в сумі 185 000 грн.
Оскільки позивач не довів суду, що спірний товар був поставлений по договору № 14 від 04.01.2011р., то позивач безпідставно нарахував відповідачу 3% річних та пеню на підставі п. 7.3 цього договору.
Відповідач не заперечує факт отримання товару на суму 297 449 грн., однак вважає, що цій товар був поставлений не по договору 14 від 04.01.2011р., а по спірним видатковим накладним .
При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по іншім підставам.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Надмірно сплачене позивачем держмито в сумі 552 грн. 81 коп. підлягає поверненню йому з доходу держбюджету, відповідно до ст.. 8 Декрету КМУ “Про держмито”.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Позивачу надати довідку про повернення держмита з доходу державного бюджету в сумі 552 грн. 81 коп., перерахованого платіжним дорученням № 886 від 08.09.2011р. Платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи № 6/5009/5524/11.
Суддя Л.С. Місюра
Повне рішення складено : 10.10.2011р.