Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "20" жовтня 2011 р.Справа № 14/5007/76/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Костриця О.О.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 18.102011р.
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадіс" (м. Київ)
до Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (м.Житомир)
про стягнення 12 392,61 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 12392,61 грн. основного боргу.
20.10.2011р. до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №17/10-11 від 17.10.2011р. (а.с.27-29 том 1), в якій він просить суд стягнути з відповідача крім 12392,61 грн. основного боргу також 123,93 грн. штрафу, 7951,94 грн. пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).
Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову .
Відповідно до п.3.7 роз'яснень Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997р. № 02-5/289 (з врахуванням змін та доповнень), зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві .
Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви .
У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.06. № 01-8/1228 зазначено, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній.
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Прийняття до розгляду поданої заяви про збільшення предмету позовних вимог призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, що є порушенням процесуального закону.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку - відхилити заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с.27-29 том 1).
За таких обставин, заявлені позовні вимоги розглядаються судом в межах первісно заявлених вимог.
В засіданні суду представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.39 том 1), в якій детальніше обгрунтовує підстави стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу - 12392,61 грн.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.10.2011р.(а.с.25 том 1).
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
< Текст >
Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мадіс" - продавець (позивач у справі) та Орендним товариством "Житомирська обласна друкарня" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір купівлі - продажу (оптової партії товарів) №0201/1-08 (а.с.7-9 том 1).
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1.1 продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське ведення) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Найменування товару: папір в асортименті (п.1.1.2 договору).
Загальна кількість товару: в асортименті - у кількості та за цінами, які зазначені в накладних, довіреностях та інших документах, що додаються до договору, і є невід'ємною частиною цього договору та кожної окремої поставленої партії товару (п.2.2. договору).
В пункті 4.1. договору, сторони погодили, що оплата в розмірі 100% від суми кожної окремої поставки, повинна бути перерахована продавцем протягом 30 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.
Згідно п.8.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку: до 31 грудня 2008р.
Якщо за 14 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії - даний договір вважається пролонгованим на термін 1 рік (п.8.2. договору).
Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, жодна із сторін не заявила про намір припинити правовідносини по договору №0201/1-08, даний договір вважається таким, що пролонгований на тих самих умовах.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 02.10.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору №0201/1-08, складала 92593,67 грн., що підтверджується актом звірки підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с.12-13 том 1).
Слід також зазначити, що на виконання умов договору за період з 02.10.2008р. по 02.07.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 398783,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000668 від 02.10.2008р., №РН-0000174 від 30.04.2009р., №РН-0000182 від 08.05.2009р., №РН-0000258 від 15.06.2009р., №РН-0000268 від 19.06.2009р., №РН-0000457 від 09.10.2009р., №РН-0000477 від 23.10.2009р., №РН-0000502 від 30.10.2009р., №РН-0000573 від 04.12.2009р., №РН-0000584 від 11.12.2009р., №РН-0000596 від 16.12.2009р., №РН-0000621 від 23.12.2009р., №РН-0000631 від 25.12.2009р., №РН-0000632 від 25.12.2009р., №РН-0000001 від 06.01.2010р., №РН-0000016 від 20.01.2010р., №РН-0000028 від 22.01.2010р., №РН-0000045 від 29.01.2010р., №РН-0000069 від 03.02.2010р., №РН-0000071 від 11.02.2010р., №РН-0000098 від 22.02.2010р., №РН-0000109 від 03.03.2010р., №РН-0000157 від 26.03.2010р., №РН-0000164 від 31.03.2010р., №РН-0000182 від 08.04.2010р., №РН-0000189 від 13.04.2010р., №РН-0000254 від 07.05.2010р., №№РН-0000337 від 09.06.2010р., №РН-0000400 від 02.07.2010р., довіреностями серія ЯПД № 165135 від 02.10.2008р., №088 від 30.04.2009р., №103 від 07.05.2009р., №275 від 09.10.2009р., №301 від 30.10.2009р., №353 від 04.12.2009р., №357 від 11.12.2009р., №369 від 16.12.2009р., № 374 від 23.12.2009р., №392 від 06.01.2010р., №411 від 21.01.2010р., №431 від 03.02.2010р., №567 від 09.06.2010р., №588 від 02.07.2010р., рахунками - фактур та податковою накладною (а.с.46-103 том 1), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 478984,66 грн., що підтверджується банківськими виписками ( а.с. 104-150 том 1, 1-38 том 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
У відповідності до ч. 2 ст. 1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).
Оскільки, як вбачається з вищезазначених банківських виписок в графі "Призначення платежу" чітко не вказано, по яким саме випадковим накладним згідно договору №0201/1-08 проводиться оплата, суд вважає, що позивачем правомірно зараховувались кошти в рахунок погашення боргу по попереднім правовідносинам між сторонами відповідно до договору №0201/1-08.
Отже, за період з 02.10.2008р. по 02.07.2010р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 12392,61 грн.
22.07.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу (а.с.14 -15 том1) про сплату боргу в розмірі 12392,61 грн., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками (а.с.16 том 1).
Вищезазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 12392,61 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.42 том 1), розрахунком суми боргу (а.с.40 том 1), актом звірки підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с.12-13 том 1), а також іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 12392,61 грн. основного боргу.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Відхилити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадіс" про збільшення розміру позовних вимог від 17.10.2011р. №17/10-11.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня", 10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17, ідентифікаційний код 02466441 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадіс", 03127, м.Київ, Голосіївський район, Проспект 40-річчя Жовтня, будинок, 93, поверх 2, кімната 212А, ідентифікаційний код 31721018 - 12392,61 грн. основного боргу, 123,93 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяКостриця О.О.
< Текст > < Текст >