Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "17" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/96/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 16.03.2011р. за вих.№439;
від відповідача ОСОБА_2 - приватний підприємець;
ОСОБА_3 - довіреність від 30.06.2011р.;
від третьої особи: не з'явився.
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (м.Житомир)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Новоград-Волинський Житомирська область)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (м.Новоград-Волинський Житомирська область)
про стягнення 14513,04 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.10.11 до 17.10.11 об 11:00.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 14513,04грн. збитків, пов'язаних з демонтажем кіоску під час примусового виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду від 19.09.2011р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_4 (а.с.74-75).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.81-82, 120-121). Позовні вимоги мотивовані тим, що товариству "Компанії "Житомиравтотранс" була заподіяна шкода у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2010р. по справі 6/12-НМ, яким було зобов'язано ФОП ОСОБА_2 звільнити частину платформи на території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Представники відповідача в засіданні суду позовні вимоги не визнають з підстав, зазначених у відзиві (а.с.61-63). Вважають, що у ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" та ПП "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" не було жодних законних підстав щодо демонтажу кіоску по АДРЕСА_2. Згідно ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму. Будь-які кошти стягувачем (позивачем) на рахунок ВДВС не вносились. Головне управління юстиції у Житомирській області на запит ОСОБА_2 повідомило, що до договору підряду від 24.06.2011р. №34, укладеного між ТОВ "Компанії "Житомиравтотранс" та ПП РБФ "Інтер'єр" Богунський відділ ДВС відношення не має. Крім того, вважають, що державний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії щодо кіоску, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 20.02.2010р. кіоск являється власністю ОСОБА_4, а не власністю ОСОБА_2.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.140). В судовому засіданні, що відбувалось 05.10.2011р., представник третьої особи (ОСОБА_4.) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що враховуючи дійсність договору купівлі-продажу від 20.02.2010р., позивач не мав права сприяти вчиненню виконавчих дій, спрямованих на демонтаж (знищення) майна, що належить ОСОБА_4
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 15.06.2010р. у справі 6/12-НМ, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2010р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" до ФОП ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 звільнити частину платформи на території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Наказ видано 27.10.2010р. після набрання рішенням законної сили.
Вищевказаний виконавчий документ стягувачем було направлено на виконання до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.
21.12.2010р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №6/12-НМ від 27.10.2010р.
Боржником на неодноразові вимоги державного виконавця рішення не виконано.
Стягувач (ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс") листом від 02.06.2011 №695 запропонував ВДВС залучити до примусового виконання рішення ПП РБФ "Інтер'єр". Витрати по демонтажу кіоску товариство візьме на себе (а.с.109).
Богунський ВДВС, отримавши згоду ПП РБФ "Інтер'єр" на проведення демонтажу кіоску, що знаходиться на території Житомирського автовокзалу за адресою АДРЕСА_2, листами від 22.06.2011 №34067/5 та №33744/5 повідомив боржника, стягувача та ПП РБФ "Інтер'єр", що виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду №6/12-НМ призначені на 10:00 годину 29.06.2011р.(а.с.34,35).
22.06.2011р. між ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" (позивач/замовник) та ПП "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" (підрядник) було укладено договір підряду №34 (а.с.15-16), за умовами якого підрядник на свій ризик виконує власними чи залученими засобами демонтаж кіоску на території автобусної станції №1 за адресою: АДРЕСА_2. Демонтаж вищенаведеного кіоску виконується на підставі листа 33744/5 від 22.06.2011р. Богунського відділу ДВС Житомиркього міського управління юстиції та наказу №6/12-НМ, виданого 27.10.2010р. господарським судом Житомирської області (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1 кошторисна вартість на підставі затвердженого Дефектного акту, локального кошторису та Договірної ціни складає 14513,04грн.
29.06.2011р. територію Житомирського автовокзалу (частину платформи) площею 25,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, було звільнено працівниками ПП РБФ "Інтер'єр" шляхом демонтажу кіоску, про що державним виконавцем складено відповідний акт (а.с.36).
Надані ПП РБФ "Інтер'єр" послуги з демонтажу кіоску в сумі 14513,04грн. були оплачені позивачем згідно платіжного доручення №4296 від 11.07.2011р. на підставі акту №1 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2011 форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 30.06.2011 форми КБ-3 (а.с.19-21, 28).
13.07.2011р. державам виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.114).
Позивач зазначає, що оскільки ним понесені витрати на демонтаж кіоску при примусовому виконанні наказу суду в сумі 14513,04грн., які він вважає збитками, посилаючись на ст.ст.22, 1166 ЦК України, просить стягнути їх з відповідача.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, оглянувши матеріали виконавчого провадження №1054,143/9, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2010р. по справі 6/12-НМ та утворенням матеріальної шкоди в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, та підлягають регулюванню Законом України "Про виконавче провадження", Господарським кодексом України та главою 82 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших право чинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).
За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.
При цьому, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст1166 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Із залучених до матеріалів справи документів, зокрема, заяв відповідача до позивача про погодження оформлення права власності на кіоск, про надання дозволу на продовження орендних відносин (а.с.66-71), рішення господарського суду Житомирської області від 05.09.2011 по справі №14/5007/52/11, яким відмовлено відповідачу в визнанні права власності на кіоск, розташований по АДРЕСА_2 (а.с.83-85), ухвали господарського суду Житомирської області від 25.07.2011 по справі №6/12-НМ про відхилення скарги відповідача на дії Богунського ВДВС Житомирського МУЮ при накладенні штрафу за невиконання рішення суду від 15.06.2010р. про звільнення території автовокзалу від кіоску (а.с.86-87) вбачається відсутність у відповідача наміру добровільно виконати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.06.2010р. у справі 6/12-НМ.
Позивачем з метою прискорення відновлення власних прав та усунення перешкод в користуванні автовокзалом запропоновано Богунському відділу ДВС для примусового знесення кіоску залучити ПП РБФ "Інтер'єр".
Після отримання листа-погодження від Богунського ВДВС, між позивачем та ПП РБФ "Інтер'єр" було укладено договір підряду на демонтаж кіоску, розташованого по АДРЕСА_2.
Наведене є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують понесення позивачем збитків у розмірі 14513,04грн.
При цьому, доводи відповідача щодо відсутності підстав оплачувати понесені позивачем збитки, оскільки це не є витратами виконавчого провадження, та в зв'язку з продажем кіоску ОСОБА_4, спростовуються наступним.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Згідно приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Як зазначалось вище, дії позивача щодо укладання Договору підряду № 34 від 22.06.2011р. на проведення демонтажу кіоску були погоджені з Богунським ВДВС, який на адресу позивача, відповідача та підрядної організації направив листи з повідомленням про дату, час та місце примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області №6/12-НМ від 27.10.2010р.
Наявні в матеріалах справи Акти державного виконавця від 29.06.2011р. про примусове виконання вказаного наказу суду складені та підписані належним чином за участю понятих.
Стосовно договору купівлі-продажу майна від 20.02.2010р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно якого останній купив у ОСОБА_2 кіоск, розташований по АДРЕСА_2, суд зазначає наступне.
Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу майна від 20.02.2010р. сторони визначили, що даний договір повинен бути нотаріально посвідчений в термін - двадцять календарних днів з моменту його підписання.
Відповідно до ч.4 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Слід зазначити, що даний договір нотаріально не посвідчений, а рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26.04.2011р. відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу торгового павільйону площею 19,8 кв.м по АДРЕСА_2 від 20.02.2010р. та визнання права власності на зазначений торговий павільйон (а.с.107-108).
Отже, враховуючи волю сторін про нотаріальне посвідчення договору та норми закону, договір купівлі-продажу від 20.02.2010р. є не укладеним.
Крім того, дії ОСОБА_2, які ним вчинялись після укладення договору купівлі-продажу від 20.02.2010р., зокрема, звернення до позивача з листами про погодження оформлення за ним права власності на даний кіоск та звернення до господарського суду з позовом про визнання права власності на цей кіоск, не є послідовними та свідчать про удаваність вказаного правочину.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14513,04 грн. збитків, та визнає хибними доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування з його боку цієї суми збитків.
Позивачем доведено розмір понесених ним збитків та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками. А відповідачем не було доказано, що завдана позивачу шкода спричинена не з його вини.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.33,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (м.Житомир, вул.Лятошинського, 11, код 03120590) - 14513,04грн. збитків, а також 145,13грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 21 жовтня 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2,3,4 - сторонам
< Текст >