83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.09.11 р. Справа № 4/233
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 29.08.2011р.,
від відповідача - Панкова О.М. - керівник підприємства,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Донроялтіплюс” м. Донецьк
до відповідача - Приватного підприємства „Агрофірма Мрія” м. Макіївка
про стягнення 142733,56грн. заборгованості, 0,1%річних, інфляційних, пені
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 142733,56грн., з яких: 125000,00грн. - заборгованість (попередня оплата, яка залишилась не отовареною), 8500,00грн. - інфляційні, 83,56грн. - 0,1%річних (проценти, нараховані відповідно до п. 6.8 договору), 9150,00грн. - пеня нарахована на підставі статей 230,232 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
В підтвердження позову позивач надав підписаний ПП Агрофірма „Мрія” (відповідач) та ТОВ „Кадама” договір контрактації сільськогосподарської продукції від 24.04.2010р. з додатковою угодою №1 від 17.05.2010р., платіжні доручення №56 від 23.04.2010р. на суму 40000,00грн., №95 від 30.04.2010р. на суму 30000,00грн., №35 від 13.05.2010р. на суму 15000,00грн., №00 від 26.05.2010р. на суму 20000,00грн., №21 від 01.06.2010р. на суму 20000,00грн., договір про переведення боргу від 13.12.2010р., який підписаний ПП Агрофірма „Мрія”, ТОВ „Кадама” та ТОВ „Донроялтіплюс” (позивач), акт звірки взаємних розрахунків, вимогу про повернення коштів №6012 від 16.05.2011р., яка направлена відповідачу 24.05.2011р.
Відповідач погодився із заявленим позовом у повному обсязі.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми не отовареної попередньої оплати, яка перерахована ТОВ „Кадама” на підставі договору контрактації сільськогосподарської продукції від 24.04.2010р., а також 0,1%річних, інфляційних та пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір від 24.04.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором від 24.04.2010р. виробник (відповідач) вирощує та передає у власність ТОВ „Кадама” сільськогосподарську продукцію врожаю 2010року, а саме: капусту сорту Валентина, зачищену, вагою 1,5-3 кг на загальну суму 160000,00грн. з ПДВ в кількості 80000кг та буряк Детройт, діаметром 6-11 на загальну суму 32000,00грн. з ПДВ в кількості 40000кг згідно графіку здачі товару, який є додатком №1 до договору на загальну суму 192000,00грн. з ПДВ у відповідності зі
2
специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, а ТОВ „Кадама” - сприяє виробнику у вирощуванні товару, приймає його та проводить розрахунки в термін, в розмірі та в порядку, передбаченому договором (п. 1.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору датою початку здавання товару є 15.07.2010р., а датою закінчення - 30.11.2010р. Виробник повинен не пізніше, ніж за 15 днів до початку здачі товару, в письмовій формі повідомити ТОВ „Кадама” про кількість, строки передачі товару та узгодити календарний графік здачі товару (п. 2.3 договору). Виробник проводить завантаження товару на транспортні засоби та його доставку на склад отримувача за адресою: м. Донецьк, вул. 23 Партз'їзду, 2 „а” (п. 2.4 договору).
В п. 5 договору передбачено, що вартість товару складає 2,00грн. з ПДВ за 1 кг капусти та 0,80грн. з ПДВ за 1 кг буряку. Попередня оплата в розмірі 125000,00грн. (з урахування умов додаткової угоди №1 від 17.05.2010р.) проводиться ТОВ „Кадама” протягом 24 днів з моменту підписання договору. Остання частину сплачується виробнику протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару сторонами (п. п. 5.4.1, 5.7 договору).
Таким чином, сторонами в договорі обумовлені конкретні найменування товару, його кількість, загальна вартість терміни оплати та умови постачання.
Згідно п. 9.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що ТОВ „Кадама” перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 125000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №56 від 23.04.2010р. на суму 40000,00грн., №95 від 30.04.2010р. на суму 30000,00грн., №35 від 13.05.2010р. на суму 15000,00грн., №00 від 26.05.2010р. на суму 20000,00грн., №21 від 01.06.2010р. на суму 20000,00грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, ТОВ „Кадама” належним чином та в повному обсязі виконані умови договору щодо внесення суми попередньої оплати за товар.
Згідно п. 2.2 договору датою початку здавання товару є 15.07.2010р., а датою закінчення - 30.11.2010р., тобто встановлені конкретні терміни передачі товару ТОВ „Кадама” (платнику коштів та контрагенту по договору).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не передав ТОВ „Кадама” в обумовлені договором терміни товар та не повернув сплачені останнім грошові кошти, що є порушенням умов договору підписаного сторонами.
Господарським судом встановлено, що 13.12.2010р. ПП Агрофірма „Мрія” (відповідач), ТОВ „Кадама” та ТОВ „Донроялтіплюс” (позивач) підписаний договір про переведення боргу про наступне: цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною сторони (первісного кредитора, тобто ТОВ „Кадама”) щодо попередньої оплати, яка виникає з договору контрактації сільськогосподарської продукції від 24.04.2010р. (далі - основний договір), укладеного між первинним кредитором та боржником (ПП Агрофірма „Мрія”). Первинний кредитор переводить на нового кредитора (ТОВ „Донроялтіплюс”) попередню оплату в розмірі 125000,00грн., яка виникла на підставі основного договору. Боржник не заперечує проти заміни первинного кредитора новим кредитором в основному договорі. Цей договір вважається укладеним та вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Загальний порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється нормами глави 47 Цивільного кодексу України (статті 512-519 тощо), згідно яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право
3
вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Господарським судом встановлено, що договір про переведення боргу від 13.12.2010р. підписаний сторонами з дотриманням всіх вимог статей 512-519 Цивільного кодексу України, тому до ТОВ „Донроялтіплюс” перейшло право вимоги до ПП Агрофірма „Мрія” щодо 125000,00грн. попередньої оплати, яка виникла з договору контрактації сільськогосподарської продукції від 24.04.2010р.
Оскільки, ПП Агрофірма „Мрія” в добровільному порядку не виконало свої зобов'язання перед кредитором, тому ТОВ „Донроялтіплюс” 24.05.2011р. направило відповідачу вимогу про повернення коштів в сумі 125000,00грн. протягом 7 календарних днів, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, на час звернення із позовом, грошові кошти не повернуті, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 125000,00грн. в повному обсязі.
Враховуючи не повернення відповідачем грошових коштів, позивач просить стягнути з нього 8500,00грн. інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:
Стаття 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в позовній заяві, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).
Таким чином, положення цієї статті застосовуються при порушенні виключно грошового зобов'язання. Приймаючи до уваги, що позивачем тільки 24.05.2011р. направлена відповідачу вимога про повернення грошових коштів, з 01.06.2011р. у останнього виникло саме грошове зобов'язання перед кредитором, а не з 01.12.2010р., як зазначає позивач в позовній заяві. З 01.12.2010р. виникло прострочення боржника перед первісним кредитором щодо поставки (передачі) товару, яке не є грошовим в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи доведено, що грошові кошти позивачу на його вимогу залишились не повернутими, тобто у позивача з червня 2011року виникло право на нарахування інфляційних за червень та липень 2011р. Згідно повідомлень Державного комітету статистики України у червні 2011року індекс інфляції склав 100,4%, а в липні 2011року наявна дефляція, оскільки індекс склав 98,7%, тобто загальний індекс за ці два місяці склав 99,0948%, тому господарський суд, провівши власний розрахунок, відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 9150,00грн. пені, яка нарахована на підставі статей 230,232 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Вирішуючи це питання господарський суд виходить з наступного:
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
4
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Враховуючи, що сторонами не обумовлений а ні вид відповідальності, а ні її розмір, господарський суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення пені в повному обсязі.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 83,56грн. 0,1%річних (процентів, нарахованих відповідно до п. 6.8 договору від 24.04.2010р.), господарський суд задовольняє цю вимогу з огляду на наступне: відповідно до пункту 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати. Сторонами в п. 6.8 первісного договору узгодженого, що в разі порушення виробником строку передачі товару, зазначеного в п. 2.2 договору, він повинен сплатити проценти в розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожен день прострочення передачі товару. Матеріалами справи доведено, що товар не поставлений, грошові кошти не повернуті, позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми процентів, тому вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.
На підставі гл. 47, ст.ст.526,530,536,546,549,610,612,625,693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донроялтіплюс” м. Донецьк до Приватного підприємства „Агрофірма Мрія” м. Макіївка про стягнення 142733,56грн., з яких: 125000,00грн. - заборгованість, 8500,00грн. - інфляційні, 83,56грн. - 0,1%річних, 9150,00грн. - пеня частково.
Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма Мрія” м. Макіївка-86183, вул. Совхозна, 5, ЄДРПОУ 30664373 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донроялтіплюс” м. Донецьк-83117, вул. Текстильників, 8 „а”, ЄДРПОУ 35062846 заборгованість в сумі 125000,00грн., 83,56грн. - 0,1%річних, 1250,84грн. державного мита та 206,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Суддя Гринько С.Ю.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 15.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін. Надруковано 3 примірника:1 - суду,1 - позивачу,1 - відповідачу