"19" жовтня 2011 р. Справа № 2/70
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДержавного підприємства "Дельта-Лоцман", м. Миколаїв
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року
у справі господарського суду Донецької області
за позовомДержавного підприємства "Дельта-Лоцман",
м. Миколаїв
доПриватного підприємства "Марін АРТ", м. Маріуполь
про стягнення 2 271, 59 доларів США боргу, 218, 36 доларів США пені та 159, 02 доларів США штрафу
за участю представників
позивача: Демидов В.О.,
відповідача: Петросенко І.М.
Державне підприємство "Дельта-Лоцман" (далі за текстом -ДП "Дельта-Лоцман") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Марін АРТ" (далі за текстом -ПП "Марін АРТ") 2271,59 доларів США боргу, 218,36 доларів США пені та 159,02 доларів США штрафу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у задоволенні позовних вимог ДП "Дельта-Лоцман" відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовані відсутністю передбачених законом підстав стягнення з відповідача коштів.
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ДП "Дельта-Лоцман" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній проти її доводів заперечив та просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.
В судовому засіданні представник ДП "Дельта-Лоцман" просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів -скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити, а представник відповідача в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечив та просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 01.10.2009 року між ДП "Дельта-лоцман" (Підприємство) та ПП "Марін АРТ" (Агент) укладено договір № 91/П-09 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підприємство зобов'язується за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.
Згідно з п. 2.1.2. Договору Підприємство зобов'язується надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього Договору.
Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що Агент зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.
Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Згідно з статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996 року) затверджено збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.
Згідно з п. 2.2.4. Договору Агент зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені Підприємством у терміни, визначені цим договором.
Пунктом 4.2.2. Договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється Агентом на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.
Відповідно до п. 5.4. Договору Агент несе повну матеріальну відповідальність перед Підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.
Згідно з п. 8.1. Договору останній набирає сили з дати його підписання і діє до 31.12.2010 року.
Відповідно до укладеного договору позивач у листопаді 2010 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден судну “ІRЕЕХ”(Домініканська Республіка), яке знаходилось під агентуванням відповідача.
Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки № АФ-02712 від 11.11.2010 року на суму 3555,42 доларів США, які отримано відповідачем 11.11.2010 року, № АФ-02818 від 22.11.2010 року на суму 4768,49 доларів США, який отримано відповідачем 23.11.2010 року.
Проте, зазначені рахунки оплачено відповідачем частково.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Статтею 101 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що прибулий на судно державний морський лоцман зобов'язаний вручити капітану лоцманську квитанцію встановленого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту зразка.
У квитанцію капітан судна вносить такі відомості: найменування судна, прапор держави, під яким плаває судно, осадка, довжина, ширина, чиста місткість, а також місце і час прийому державного морського лоцмана.
Капітан відмічає у квитанції місце і час закінчення лоцманського проведення, а в разі необхідності вносить зауваження щодо проведення судна державним морським лоцманом. Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом.
Питання обміру морських суден на міжнародному рівні врегульовані Міжнародною конвенцією по обмірюванню суден 1969 року (для України зазначена конвенція набрала чинності з 25 січня 1994 року).
Згідно статті 6 Конвенції визначення валової і чистої місткості суден здійснюється Адміністрацією (уряд держави, під прапором якої плаває судно). Однак, Адміністрація може доручити визначення місткості суден визнаним нею окремим особам або організаціям. У кожному випадку відповідна Адміністрація несе повну відповідальність за визначення валової і чистої місткості суден.
Класифікаційне товариство Російський морський регістр судноплавства є організацією, уповноваженою урядом Домініканської Республіки здійснювати обміри та видавати обмірні свідоцтва стосовно суден, які плавають під прапором Домініканської Республіки.
Відповідно до статті 11 Конвенції посвідчення, видане від імені Договірного уряду відповідно до цієї Конвенції, визнається іншими Договірними урядами і розглядається для усіх цілей, передбачених цією Конвенцією, як таке, що має таку ж силу, що і посвідчення, видані ними самими.
Класифікаційним товариством Російський морський регістр судноплавства видано два обмірних свідоцтва на судно “ІRЕЕХ”: згідно свідоцтва від 15.02.2008 року №08.00063.252 висота борту судна складає 12,87м, згідно свідоцтва від 15.02.2008 року №08.00094.252 висота борту судна складає 9,37м.
Обидва свідоцтва видані за однією датою одним класифікаційним товариством та відповідно до статті 12 Конвенції по обмірюванню суден 1969 року визнаються на території України, крім того, процедури анулювання свідоцтва або контролю (статті 10, 12 Конвенції) реалізовані не були. Також відсутні докази того, що свідоцтва були визнані недійсними, у тому числі, в судовому порядку.
Пунктом 3 Наказу Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996 року "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" встановлено, що нарахування зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських портах України, здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розміри) або документі, що його замінює.
Відповідно до пункту 15 лоцманський збір справляється з усіх суден, що заходять у порти (причали) України або прямують транзитом судноплавними водними шляхами.
Лоцманський збір не справляється у випадках, якщо відповідно до встановленого Міністерством транспорту та зв'язку України порядку лоцманське проведення в даному районі не є обов'язковим (крім випадків, коли капітан морського порту установлює обов'язкове лоцманське проведення суден) або судно віднесено до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення.
Згідно пункту 16 нарахування лоцманського збору проводиться з умовного об'єму судна у кубометрах. Об'єм судна менше 5000 куб.метрів вважається за 5000 куб.метрів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в лоцманських квитанціях, які оформлені представниками позивача, за результатами надання лоцманських послуг зазначена висота борту судна 9,37 м.
Відповідно до вимог статті 35 Кодексу торговельного мореплавства України, судно повинно мати на борту основні суднові документи, зокрема обмірне свідоцтво та свідоцтво про вантажну марку. Вантажна марка (Plimsoll line) -відмітка на борту комерційного судна. Ця відмітка визначає рівень, до якого судно може бути безпечно навантажене, тобто вантажну ватерлінію.
Книга конверсії вантажної марки була отримана 15.02.2008 року одночасно з першим призначенням вантажної марки 8,132 м, яке було вироблено Російським морським регістром судноплавства.
У зв'язку з частим проходженням мілководного Керч-Єнікальського каналу (8,5 м. глибини) судновласник т/х “ІRЕЕХ” звернувся в березні 2010 року до Адміністрації прапору з письмовою заявкою про можливість використання вантажної марки 8.132 м. на підставі Конверсії вантажних марок і отримав згоду.
Таке звернення передбачене вимогами Російського Морського Регістру судноплавства і підтверджене видачею двох вантажних марок. Право вибору належить судновласнику в розумінні вимог Міжнародного Кодексу по Управлінню безпекою.
Вантажна марка визначається на основі технічного стану судна. Команда про зміну вантажної марки віддається капітанові, який приймає до використання відповідний комплект документів.
Контроль проводиться з врахуванням змісту статті 20 Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 року, якою встановлено, що судна, що мають посвідчення, видане згідно з статтею 16 чи статтею 17, знаходячись в портах інших Договірних Урядів, мають проходити контроль, який здійснюється офіційними особами, належним чином уповноваженими цими урядами. Договірні Уряди забезпечують проведення такого контролю, коли він є доцільним і практично здійсненим, з метою перевірки наявності на борту судна чинного посвідчення, виданого згідно з цією Конвенцією. Якщо на борту судна є чинне Міжнародне посвідчення про вантажну марку (1966 рік), такий контроль обмежується визначенням того, що: а) судно не завантажене поза межами, дозволеними посвідченням; b) положення вантажної марки на судні відповідає посвідченню; с) судно не зазнало таких істотних змін щодо питань, викладених в підпунктах (а) і (b) пункту 3 статті 19, які роблять його явно непридатним для здійснення морського плавання без загрози для людського життя. Якщо на борту судна є чинне Міжнародне посвідчення про вилучення для вантажної марки, такий контроль обмежується визначенням виконання всіх умов, передбачених цим посвідченням.
Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що наявність Книги конверсії вантажної марки і видача уповноваженим міжнародним кваліфікаційним наглядовим органом -Російським Регістром морського судноплавства - Міжнародне обмірне свідоцтво № 08.00094.252 від 15.02.2008 року дає право використання вказаного свідоцтва з висотою борту 9,37 м.
Умовами договору сторони передбачили, що Агент зобов'язується подавати на адресу Підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту. В заявці вказувати найбільшу довжину, найбільшу ширину, швидкість повного маневреного ходу та осадку судна носом і кормою. Разом із Заявкою Агентом надаються копії платіжних доручень про перерахування передплати; підписану уповноваженими особами "Інформацію для виставлення рахунку"; копії Міжнародних Обмірних Свідоцтв та класифікаційних свідоцтв агентованих суден.
Розділом 3 Договору визначено, що заявки, неналежним чином оформлені (оформлені не в повному обсязі, не за формою) вважаються не поданими і до виконання не приймаються, по ним дозволи на рух судна та послуги не надаються. Заявки, за якими не здійснено передплату в повному обсязі згідно п. 4.2.1 Договору, вважаються неподаними, до виконання не приймаються, дозволи на рух судна та послуги не надають.
Судами попередніх інстанцій досліджено заявки на рух суден і надання послуг з лоцманського проведення та лоцманські квитанції, з яких вбачаються наступні характеристики судна „ІRЕЕХ”, а саме: довжина -146,20 м.; ширина -20,60 м.; висота - 9,37 м.; осадка -8,00 м.
Однак, рахунки, які виставлені позивачем для оплати містять іншу висоту судна, а саме -12,87 м.
Отже, виходячи з умов договору та первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем безпідставно застосовано висоту судна -12,87 м., оскільки такі данні відповідачем не надавалися та у первинних документах, які стали підставою для прийняття судна, не вказувалися.
Крім того, у випадку, якщо позивач вважав, що заявки оформлено не в повному обсязі або не за формою, він мав право вважати їх неподаними і до виконання не приймати, однак позивачем було прийнято судно та вказаних дій вчинено не було.
Також необхідно зазначити, що портовий збір та маяковий збір, які сплачені Державній установі „Держгідрографія” обчислювався виходячи з об'єму судна 26 344 куб. м., що дорівнює висоті борту судна 9, 37 м.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки використання висоти судна 9, 37 м. є правомірним, лоцманські послуги було сплачено виходячи з даної висоти борту судна, а отже, позивач безпідставно просив збільшити їх розмір, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 271, 59 доларів США та штрафних санкцій судами правомірно відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ДП "Дельта-Лоцман" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі № 2/70 -залишити без змін.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді: Т.Ф. Костенко
В.О. Швець