"19" жовтня 2011 р. Справа № 9/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Волкова Р.В.
суддів Новікової Р.Г.
Прокопанич Г.К.
за участю представників:
Позивачів: ОСОБА_1 дов. від 14.02.2011 року;
Відповідачів: не з'явилися.
розглянувши касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року
у справі № 9/55 господарського суду Донецької області
за позовом позивача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога"
позивача-2 фермерського господарства "ОСОБА_2"
до відповідача-1 фермерського господарства "ОСОБА_3"
відповідача-2 селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь"
про стягнення збитків
У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога", фермерське господарство "ОСОБА_2" звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до фермерського господарства "ОСОБА_3", просили стягнути з відповідача збитки в натурі -насіння товарного соняшника на користь позивачів, в розмірі 65 380 кг та 70 830 кг відповідно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір про спільне оброблення земельних ділянок. Відповідачем у якості майнового вкладу було внесено насіння соняшника, яке було неналежної якості, що призвело до низької схожості посіяного насіння соняшника та недоодержання врожаю.
Заперечуючи проти позову, фермерське господарство "ОСОБА_3" зазначило, що в результаті проведених контрольних обмолотів комісія дійшла висновку про те, що неотриманий врожай є наслідком некондиційності посіяного на ділянках гібридного насіння соняшника "Русіч", які були поставлені відповідачу ФГ "Людвігсталь" (а.с. 142-145, том 1).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 298.03.2010 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фермерське господарство "Людвігсталь" (а.с. 26, том 2).
Заявою від 17.06.2010 року позивачі змінили підстави позову, звертаючись до відповідача як продавця товару, що має недоліки, який відповідно до приписів статті 1209 Цивільного кодексу України відшкодує шкоду без вини (а.с. 133-134, том 2).
Заявами від 17.11.2010 року, від 17.02.2011 року позивачі уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача збитки в натурі -насіння товарного соняшника в розмірі 261 225 кг та 282 993 кг відповідно (а.с. 9-12, том 4; а.с. 1-11, том 5).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2011 року селянське (фермерське) господарство "Людвігсталь" залучено до участі у справі в якості другого відповідача (а.с. 44, том 5).
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року (суддя Марченко О.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року (головуючий Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) позов задоволений, стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" збитки в розмірі 261 225 грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 612грн.25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" на користь фермерського господарства "ОСОБА_2" збитки в розмірі 282 993 грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 829грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп. Припинено провадження у справі №9/55 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" та фермерського господарства "ОСОБА_2" до фермерського господарства "ОСОБА_3".
Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що збитки спричинені позивачам саме внаслідок винних та протиправних дій селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь", який є виробником неякісного насіння, та який в порушення приписів закону реалізував зазначений товар.
Не погодившись з постановленими судовими актами, селянське (фермерське) господарство "Людвігсталь" подало касаційну скаргу, просило скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" та фермерське господарство "ОСОБА_2" вважали, що прийняті оскаржені рішення суддів є законними та обґрунтованими.
У судове засідання 19.10.2011 року представники позивача та відповідачів не з'явилися, від селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неотриманням ухвали суду про призначення справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", відповідачів - фермерського господарства "ОСОБА_3", селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь".
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога", фермерським господарством "ОСОБА_2" та фермерським господарством "ОСОБА_3" укладено договір про спільне оброблення земельних ділянок (надалі - договір).
Відповідно до п.1 вказаного договору учасники договору зобов'язалися об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою оброблення земельних ділянок загальною площею 334 га, що розташовані у Володарському районі Донецької області, для вирощування (посіву та збору) на них урожаю насіння соняшника та одержання прибутку.
Крім зобов'язання спільно діяти, з метою оброблення земельних ділянок (посіву та збору врожаю насіння соняшника), учасники договору взяли на себе зобов'язання об'єднати земельні ділянки та майнові вклади (розділ 2 договору).
Всього учасники договору зобов'язались об'єднати вклади на суму 720 000 грн.00 коп. та земельні ділянки загальною площею 334 га (п.2.3 договору).
Учасники договору зобов'язались виконувати свої зобов'язання належним чином: з високою якістю та відповідно до приписів законодавства, що передбачено п.5.1 договору.
Відповідно до п.3.1 договору прибуток, одержаний учасниками договору, розподіляється між ними в натурі: насінням соняшника відповідно до розміру земельних ділянок та внесків, об'єднаних учасниками для їх спільної діяльності, а саме: позивач 1 - 36%, Позивач 2 - 39%, відповідач 1 - 25% врожаю насіння соняшника.
Пункт 3.2 договору передбачає, що вклади учасників договору відшкодуються в натуральній формі насінням соняшника після збору врожаю. Розрахунки між учасниками договору, відшкодування збитків здійснюється також в натуральній формі насінням соняшника після фактичного розподілу прибутку.
Згідно п.3.3 договору, учасники договору несуть витрати та збитки відповідно до розміру вкладів та земельних ділянок, наданих учасниками договору для їх спільної діяльності, встановленому п.3.1 договору.
Як передбачає п.5.2 договору, учасники договору несуть відповідальність за неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов договору, зокрема, відшкодують в збитки в натурі - насінням соняшника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що учасники договору фактично об'єднали матеріальні вклади на суму 724 187грн.00коп., відповідно: позивач 1 -245 265грн.00коп., позивач 2 -305 272грн.00коп., відповідач 1 -173 650грн.00коп., що не змінило співвідношення відсотків у розподілі вкладів учасників договору.
У рахунок свого вкладу фермерське господарство "ОСОБА_3" поставив позивачам насіння соняшника для посіву.
Ці обставини підтверджуються бухгалтерською довідкою та протоколом зборів учасників договору від 01.02.2010р.
Суди встановили, що 20.05.2009 року селянське (фермерське) господарство "Людвігсталь" поставило фермерському господарству "ОСОБА_3" насіння сої "Мрія" у кількості 3 600кг, насіння сої в кількості 9 700кг та насіння соняшника "Русіч" у кількості 2 300кг на загальну суму 129 705грн.79коп., що підтверджується накладною №39 від 20.05.2009р., податковою накладною №39/з від 20.05.2009р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБІ №527958 від 20.05.2009 року.
Одночасно, висновком судово-економічної експертизи №260/24 встановлено документальне підтвердження такої реалізації селянським (фермерським) господарством "Людвігсталь" насіння соняшника "Русіч" у кількості 2 300 кг у травні 2009р.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовом позивачі просили стягнути збитки в натурі -насіння товарного соняшника у кількості 65 380 кг та 70 830 кг відповідно.
Пунктом 3.2 договору також передбачалась можливість відшкодування збитків в натуральній формі насінням соняшника після фактичного розподілу прибутку.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом першої інстанції зазначено, що позивачами 17.11.2010 року надано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якого останні збільшують розмір позовних вимог та просять суд стягнути з відповідача на користь позивачів збитки в натурі -насіння товарного соняшника в розмірі 65 306кг. та 70 748кг, та зазначено, що суд розглядає позов з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що після початку розгляду господарським судом справи по суті позивачами 17 лютого 2011 року було надано уточнення до заяви про стягнення збитків, де було змінено предмет позову.
Крім того, у заяві від 17.02.2011 року позивачі одночасно посилались на порушення статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 1209 Цивільного кодексу України, які є різними у застосуванні, та судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, які ж саме підстави обрані позивачем у підтвердження своєї правової позиції.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України припису щодо права позивача на уточнення позовних вимог не має, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули та, що, на думку колегії, призвело до прийняття рішення з порушенням норм процесуального права та до передчасних висновків щодо суті спору.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушення норм процесуального права, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 9/55 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Судді: Р.Г.Новікова
Г.К.Прокопанич