"19" жовтня 2011 р. Справа № 2-1/2779-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Алуштинської міської ради
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від 04.07.2011 року
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомВиконавчого комітету Алуштинської міської ради
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алафітон",
2. Відкритого акціонерного товариства "Виробниче монтажно-будівельне підприємство "Електрон"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації",
2. Алуштинської міської ради
за участюПрокурора міста Алушти
провизнання права власності
за участю представників
прокуратури: Савицька О.В.,
позивача: Харакоз К.С.,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився
Виконавчий комітет Алуштинської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Алафітон" (далі за текстом -ТОВ "Алафітон") та відкритого акціонерного товариства "Виробниче монтажно-будівельне підприємство "Електрон" (далі за текстом -ВАТ "Виробниче монтажно-будівельне підприємство "Електрон") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та Алуштинської міської ради і за участю прокуратури міста Алушти про визнання права власності на 54%, 35 квартир будинку № 38 по вул. Ювілейній в місті Алушта (однокімнатні - 14 шт., двокімнатні - 15 шт., трьохкімнатні - 7 шт.) та визнання права власності на безхазяйне майно - 54%, 32 квартири будинку № 38 по вул. Ювілейній в м. Алушта (однокімнатні - 13шт., двокімнатні - 13 шт., трьохкімнатні -6 шт.) і визнання права власності на 4 квартири будинку № 38 по вул. Ювілейній в м. Алушта для відселення жильців підірваного будинку в мікрорайоні № 4 міста Алушти.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 року залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року у задоволені позовних вимог виконавчому комітету Алуштинської міської ради було відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що договір про будівництво 130 квартирного жилого будинку від 25.05.1992 року жодним чином не стосується дому А-563 в 4 мікрорайоні міста Алушта (присвоєна адреса після введення в експлуатацію: вул. Ювілейна, 38) та тим фактом, що ТОВ "Алафітон" і є замовником будівництва спірного майна.
Не погоджуючись із вищезазначеними судовими актами, прокуратура Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Алуштинської міської ради звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної республіки Крим.
Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.
Розпорядженням від 18.10.2011 року № 03.08-05/741 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Божок В.С. у відпустці та плановою відпусткою судді Полянського А.Г., сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Сибіга О.М., судді -Костенко Т.Ф., Швець В.О.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача просили рішення місцевого господарського суду від 04.11.2008 року та постанову апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Відповідачів та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.1992 року відділенням капітального будівництва виконавчого комітету Алуштинської міської ради (далі за текстом -ВКБ виконавчого комітету Алуштинської міської ради) та Кам'янець-подільським науково-виробничим об'єднанням "Електроприбор" укладено договір про будівництво 130 квартирного житлового будинку в 4-му мікрорайоні міста Алушти, відповідно до умов якого Кам'янець-подільське науково-виробниче об'єднання "Електроприбор" є генеральним замовником будівництва та зобов'язано фінансувати будівництво 130 квартирного житлового будинку в 4-му мікрорайоні м. Алушти, а ВКБ виконавчого комітету Алуштинської міської ради, в свою чергу, зобов'язано замовити проект дому і побудувати його.
Відповідно до п. 3 зазначеного Договору після закінчення будівництва будинку квартири розподіляються наступним чином: Алуштинському міськвиконкому - 35 квартир безоплатно, Кам'янець-подільському науково-виробничому об'єднанню "Електроприбор" - 32 квартири, НВБО "Аіст" - 20 квартир, ЛП-99 - 40 квартир, ВКБ виконкому Алуштинської міської ради - 2 квартири.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради "Про передачу функцій замовника по продовженню будівництва 130-ти квартирного будинку № 1 (А-563) у мікрорайоні № 4 м. Алушти" № 375 від 27.04.2001 року визначено, що будівництво 130 квартирного жилого будинку № 1 (А-563) в м. Алушта розпочато в 1990 році за рахунок коштів ВАТ "Виробниче монтажно-будівельне підприємство "Електрон" через товариство з обмеженою відповідальністю "Алфітон" (далі за текстом -ТОВ "Алфітон").
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому ВАТ "Виробниче монтажно-будівельне підприємство "Електрон" звернулось до виконкому Алуштинської міської ради із заявою про передачу функцій замовника ТОВ "Алфітон".
12.07.2002 року виконавчий комітет Алуштинської міської ради у зв'язку із скасуванням державної реєстрації ТОВ "Алфітон" прийнято рішення "Про передачу функцій замовника по продовженню будівництва 130-квартирного житлового дому (А-563) в МР-4 та продовженню будівництва готельного комплексу на 100 місць в МР-6 м. Алушти товариству з обмеженою відповідальністю "Алафітон" № 500.
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 15.12.2006 року № 829 було затверджено акт державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію закінченого будівництва багатоквартирного житлового будинку (А-563) в мікрорайоні № 4 у м. Алушта по вул. Ювілейна, 38, кількістю квартир 123 шт.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір від 25.05.1992 року було укладено між ВКБ виконавчого комітету Алуштинської міської ради, з одного боку, та Кам'янець-подільським науково-виробничим об'єднанням "Електроприбор", науково-виробничим будівельним об'єднанням "Аіст", АП-39 орендним підприємством "Кримспецстрой", з іншого боку, про будівництво 130 квартирного житлового будинку в 4-му мікрорайоні м. Алушти, відповідно до умов якого пайовики (володільці часток) зобов'язуються фінансувати будівництво 130 квартирного житлового будинку в 4-му мікрорайоні міста Алушти, а ВКБ виконавчого комітету Алуштинської міської ради зобов'язується замовити проект будинку і побудувати його.
Статтею 151 Цивільного кодексу УРСР, що діяла на час підписання договору від 25.05.1992 року встановлено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Згідно із статтею 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно колгоспного підприємства чи установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і таке інше.
При цьому, для досягнення мети внески учасники такого договору можуть робити грошима чи іншим майном або трудовою участю (стаття 432 Цивільного кодексу УРСР).
Статтею 431 Цивільного кодексу УРСР передбачено право сторін за таким договором визначатися з порядком ведення спільних справ (за загальною згодою або доручати таке ведення одному з учасників договору на підставі довіреності).
Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу УРСР майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності учасників договору про сумісну діяльність, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою в спільному майні без згоди інших учасників договору, а згідно з ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки тому факту, що договір від 25.05.1992 року було укладено не тільки ВКБ виконавчого комітету Алуштинської міської ради та Кам'янець-подільським науково-виробничим об'єднанням "Електроприбор", а й іншими юридичними особами та відповідно до Договору кожному з них належить певна частка в будівництві.
Враховуючи вищезазначене, поза увагою судів попередніх інстанцій, в порушення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залишився той факт, що при вирішенні даного спору можуть порушуватися права та законні інтереси інших учасників дольової участі в будівництві квартирного житлового будинку, яких взагалі не було залучено до участі у справі.
Крім того, судами попередніх інстанцій не було проаналізовано наявні у матеріалах справи докази (в тому числі і судові акти) щодо майнової приналежності 18 квартир у 130 квартирному житловому будинку № 1 (А-563) в мікрорайоні № 4 у м. Алушта виробничому кооперативу "Аіст".
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення принципу повноти не було належним чином досліджено перелічені обставині у даній справі.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що оскільки договір від 25.05.1992 року є договором дольової участі у будівництві 130 квартирного житлового будинку, при винесені оскаржуваних судових актів господарськими судами попередніх інстанцій взагалі не було застосовано відповідних норм законодавства, на підставі яких було прийнято рішення та відмовлено в задоволені позовних вимог виконавчому комітету Алуштинської міської ради.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а суди прийняли рішення, що стосуються прав і обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі, вказане є безумовною підставою для скасування таких судових актів.
Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, касаційна скарга прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року у справі № 2-1/2779-2008 -скасувати.
3. Справу № 2-1/2779-2008 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді: Т.Ф. Костенко
В.О. Швець