"19" жовтня 2011 р. Справа № 16/221/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,
суддівБарицької Т.Л.,
Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.04.2011
та на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 09.03.2011
у справі№ 16/221/10 господарського суду Миколаївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"
простягнення 52 888,12 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача Остапчук Л.М.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.03.2011 у справі №16/221/10 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 (судді: Бєляновський В.В., Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.), повністю задоволений позов ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі позивач/банк) до
ТОВ "Агроальянс" (надалі відповідач/скаржник) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу 52 888,12 грн.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у даній справі скасувати і справу №16/221/10 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду; підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржувані судові акти.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги; проте, позивач не скористався своїм правом направити у судове засідання свого представника.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів відповідно до умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №L2623-06/08 від 11.06.2008 (надалі договір фінансового лізингу).
Обґрунтований даний позов тим, що всупереч умов договору фінансового лізингу, а саме: п.п. 5.1.-5.5., п. 8.1.4. загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4 до договору фінансового лізингу, відповідач не сплатив лізингові платежі внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 52 888,12 грн.
Розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанцій встановили, що: -11.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу № L 2623-06/08, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р2623-06/08 від 11.06.2008 зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів, та не може бути менше одного року.
Згідно з умовами п. 3.1 договору вартість предмета лізингу становить 210 432,00 грн.
На виконання умов договору лізингу, позивач придбав предмет лізингу (жатка для прямого зрізу соняшнику Віссhі, 2008 р.в., нова) за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 30.07.2008.
Умовами розділу 4 договору сторони визначили лізингові платежі та порядок розрахунків. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця (п.4.1 договору). Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п.4.2 договору).
До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним (п.4.6 договору).
Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п.4.7 договору).
Строки та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили у додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу", та передбачили, що лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладання договору. Рахунок на оплату авансових платежів надається лізингодавцем при укладанні договору.
Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Однак, відповідач, в порушення умов договору, лізингові платежі, передбачені графіком платежів, не сплачував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період травень-грудень 2010 року на загальну суму 52888,12 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № L2623-06/08/22 від 05.05.2010, № L2623-06/08/23-002 від 01.06.2010, № L2623-06/08/24-004 від 01.07.2010, № L2623-06/08/25-005 від 02.08.2010, № L2623-06/08/26-007 від 01.09.2010, № L2623-06/08/27-008 від 01.10.2010, L2623-06/08/28-10 від 01.11.2010, №29-013 від 01.12.2010.
Встановивши наведене, враховуючи часткову сплату відповідачем лізингових платежів під час розгляду справи у сумі 4 017,29 грн., керуючись ст.ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 11, 509, 530, 611, 626 Цивільного кодексу України, ст. 292 ГК України, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, задовольнив позовні вимоги частково, в частині різниці між заявленою позивачем до стягнення заборгованістю та сплаченою відповідачем під час розгляду частиною заборгованості.
Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Розділом 4 договору фінансового лізингу встановлені лізингові платежі та порядок їх розрахунків.
Згідно з п. 4.1. договору фінансового лізингу №L2623-06/08 від 11.06.2008 лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.
Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.2. договору фінансового лізингу), який є додатком №1 до договору фінансового лізингу.
Відповідно до п. 4.5. комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу.
Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4 до договору фінансового лізингу, встановлений порядок зміни лізингових платежів, відповідно до п. 6.1. якого лізингодавцю надано право на односторонню зміну сум лізингових платежів за умов, наведених у цьому розділі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як вбачається із самої позовної заяви та із документів доданих до неї, відповідний розрахунок стягуваних з відповідача сум за договором фінансового лізингу (із чого вони/суми/ складаються) відсутній.
В той же час, до позовної заяви позивачем додані рахунки-фактури, які, як стверджує позивач, є несплаченими відповідачем, що й послугувало підставою для звернення із даним позовом.
Водночас, із прийнятих у даній справі судових рішень не вбачається, що судами попередніх інстанцій належним чином були досліджені надані позивачем рахунки-фактури на предмет відповідності зазначених в них сум комісій лізингодавця, сумам комісій лізингодавця, що встановлені сторонами у графіку платежів від 11.06.2008, який є додатком №1 до договору оренди (фінансового лізингу) від 11.06.2008 №L2623-06/08 та не з'ясовано правової природи походження сум комісій, зазначених у наданих позивачем рахунках-фактурах, а саме: чи є вказані в рахунках-фактурах суми комісій реалізацією позивачем права, визначеного у розділі 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4, на односторонню зміну розміру лізингових платежів за умов, визначених у цьому ж розділі Загальних умов, чи можливо вони мають інше правове походження.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі №66/311-10, якою скасована постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у вказаній справі, зазначено, що при узгодженості сторонами договору фінансового лізингу права лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору.
Однак, із судових рішень не вбачається дослідження судами попередніх інстанцій ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії.
Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, при здійсненні якого, слід врахувати наведене у даній постанові, а також позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.09.2011 у справі №66/311-10 та прийняти рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 та рішення господарського суду Миколаївської області від 09.03.2011 у справі №16/221/10 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді: Т.Л. Барицька
О.А. Кролевець