"18" жовтня 2011 р. Справа № 36/89-59/61(05-5-9/13996)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачаОСОБА_1, дов. від 06.03.2007 року
відповідача
відповідача- не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
- не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року
у справі№ 36/89-59/61 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія"
до - Державного комітету України з питань політики та підприємництва;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп"
прозахист ділової репутації, визнання недостовірною розповсюдженої інформації та її спростування
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" звернулося до господарського суду з позовом про захист ділової репутації шляхом визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача інформації, розповсюдженої посадовою особою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва -головою ОСОБА_2, а саме: "Одна голограмма на сигаретах -6 коп. Всего в год на это идет около 8 млрд. грн. Зачем это надо? Это коррупция"; відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та його посадової особи -Голови ОСОБА_2 протягом одного місяця з моменту набрання чинності рішенням суду в цій справі розмістити на офіційному Інтернет - сайті Держкомпідприємництва (www.dkrp.gov/ua) резолютивну частину судового рішення у цій справі; відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" протягом одного місяця з моменту набрання рішення судом у цій справі розмістити на офіційному Інтернет - сайті підприємства, на якому була розміщена інформація, резолютивну частину вказаного рішення.
Позовні вимоги вмотивовано доводами про викладення ОСОБА_2 як головою Держкомпідприємництва інформації, що не відповідає дійсності, та поширення зазначеної інформації Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп", приписами статей 91, 94, 277 Цивільного кодексу України.
Відповідачі заперечили проти позовних вимог, вказавши, що позовні вимоги пред'явлено до фізичної особи ОСОБА_2; в зв'язку з цим, а також з огляду на статтю 42 Закону України "Про інформацію" спір не підвідомчий господарським судам України за належним суб'єктним складом; позивачем не доведено поширення спірної інформації саме посадовою особою комітету та щодо позивача, завдання шкоди його діловій репутації та перешкод у діяльності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року (суддя Картавцева Ю.В.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом встановлено, що за змістом поданого позову позовні вимоги пред'явлено також до фізичної особи ОСОБА_2, який відтак повинен бути притягнутий до участі у справі в якості відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року (судді: Мартюк А.І. - головуючий, Ільєнок Т.В., Сулім В.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду про необхідний суб'єктний склад сторін даної справи та спору з огляду на необхідність участі у справі ОСОБА_2 як автора статті, що містить спірну інформацію.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання Господарського суду міста Києва, що відбулося 15.06.2011 року; судами при визначенні відповідальної особи порушено статтю 277 Цивільного кодексу України, статті 1, 12, 80 Господарського процесуального кодексу України, позивача позбавлено гарантованого статтями 32 та 55 Конституції України судового захисту права на спростування недостовірної інформації, оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідачі не надали відзив на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу; відповідачами в судовому процесі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
За статтею 54 Господарського процесуального кодексу України, оформляючи позовну заяву та викладаючи її зміст, позивач самостійно визначає найменування та реквізити сторін, визначаючи тим самим коло відповідачів, до яких пред'явлено позовні вимоги.
Водночас суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право та зобов'язаний визначити суб'єктний склад сторін спору залежно від характеру правовідносин та норм матеріального права, що підлягають застосуванню.
Зокрема, суд повинен з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду справа; якщо спір виник щодо захисту ділової репутації між юридичними особами у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, то справи розглядаються у порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 42 Закону України "Про інформацію" (в редакції, чинній на час звернення з позовом) основними учасниками інформаційних відносин є автори, споживачі, поширювачі, зберігачі, охоронці інформації. Порушення законодавства про інформацію тягне за собою відповідальність (у тому числі цивільну) особи, винної у порушенні законодавства про інформацію, яким є, зокрема, надання інформації, що не відповідає дійсності.
Спростування недостовірної інформації відноситься до визначених законодавством спеціальних способів захисту особистих немайнових прав. За частиною 4 статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила цю інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, в якій він працює.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено загальні положення чинного законодавства, відповідно до яких відповідачами у справах про захист гідності, честі, ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації; якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації.
Водночас пунктами 11 та 12 вказаної постанови роз'яснено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових чи службових обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює; у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою, судам необхідно з'ясувати від імені кого ця особа виступає; якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи та не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві.
Припиняючи провадження у справі, господарські суди попередніх інстанцій не врахували викладеного вище та не з'ясували, від імені кого виступав ОСОБА_2 як поширювач оспорюваної інформації, чи виконував він при цьому посадові (службові) обов'язки, а також, чи є можливим встановити особу, що є автором інформаційного матеріалу (статті), розміщеного на веб-сайті; висновки господарських судів про те, що автором інформаційного матеріалу, розміщеного на веб-сайті, є ОСОБА_2, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Таким чином, висновки господарських судів про непідвідомчість даної справи господарським судам України в силу суб'єктного складу сторін спору є передчасними.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не надали правову оцінку взаємовідносинам сторін у даному спорі та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та ухвалу у даній справі слід скасувати, направивши справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року у справі № 36/89-59/61 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. скасувати.
Справу направити на розгляд до Господарського суду міста Києва
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач