"13" жовтня 2011 р. Справа № 26/5009/764/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддівУдовиченка О.С.
Міщенка П.К.(доповідач),
Заріцької А.О.
розглянувши
касаційну скаргу
на постанову
у справі
господарського суду Приватного підприємства
"Асоціація правового захисту"
Донецького апеляційного господарського суду
від 06.07.2011 року
№ 26/5009/764/11
Запорізької області
за заявою
до
про Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Новтех" та
Приватного підприємства
"Асоціація правового захисту"
фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Ерсте Банк"- Гуцула А.Д.
ТОВ Науково-виробничого підприємства "Новтех" -не з'явився;
Приватного підприємства"Асоціація правового захисту" - не з'явився;
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - не з'явився;
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2011 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1 за процедурою, передбаченою ст.47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Короленко І.М.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 постанову господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 скасовано, провадження у справі припинено.
Приватне підприємство "Асоціація правового захисту" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011, постанову господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.91, 93 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2011 кредиторами - Приватним підприємством "Асоціація правового захисту" та ТОВ НВП "Новтех" подано до суду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство. Заява кредиторів обґрунтована тим, що боржник має значну заборгованість перед кредиторами, загальна сума якої складає 357236,00 грн. та яку боржник не спроможній заплатити.
Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 357236,00 грн. Вимоги визнаються боржником, тому є безспірними. Крім того, заборгованість боржника перед кредитором ТОВ НВП "Новтех" підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 у справі №6/502-09, на виконання якого видано наказ від 11.01.2010 року. Наказ пред'явлено до виконання до ВДВС Дніпропетровського РУЮ. ВДВС Дніпропетровського РУЮ 09.02.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 24.09.2010 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Заборгованість боржника перед Приватним підприємством "Асоціація правового захисту" підтверджується договором безвідсоткової позики від 23.10.2008, договором уступки вимоги №20-01-10 від 20.01.2010, претензією від 29.10.2009, претензією від 20.01.2010, відповідями боржника на ці претензії, в яких боржником повністю визнано заборгованість. Для примусового стягнення грошових коштів з боржника, Приватним підприємством "Асоціація правового захисту" виставлено до обслуговуючого банку боржника платіжну вимогу -доручення №1 від 26.07.2010 на суму 155000,00грн. зазначену платіжну вимогу -доручення №1 від 26.07.2010 повернуто банком без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.
Судом першої інстанції встановлено, що боржнику належить на праві власності майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на яке накладено заборону приватним нотаріусом, згідно договору іпотеки №1507 від 03.04.2008 року, легковий автомобіль, який знаходиться в заставі ВАТ "Ерсте Банк", згідно договору застави.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи обсяг зобов'язань боржника перед кредиторами та наявність у нього майнових активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів, встановив, що майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів боржника, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження у справі, зазначив про те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновки про наявність боргу у боржника перед кредиторами, вимоги кредиторів не є безспірними в розумінні ст.1 Закону, оскільки в матеріалах справи відсутні докази безспірності вимог.
Втім, такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та зібраних у справі доказах, виходячи з наступного.
В силу ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Відповідно до ч.2 ст.50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Статтею 3 ГК України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
З матеріалів справи вбачається, що боржник укладав кредитні договори та інші правочини, що призвели до його неплатоспроможності, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
За приписами ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Отже, враховуючи приписи чинного законодавства метою звернення кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство є реалізація права кредитора, закріплена у ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також захист прав усіх кредиторів, оскільки законодавцем передбачено шляхи повного або часткового задоволення вимог кредиторів під час застосування, зокрема, ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
За змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.
Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
До розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 27.10.2009 у справі №5/65-09 про визнання банкрутом TOB "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз", суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.
Скасовуючи постанову господарського суду Запорізької області та припиняючи провадження у справі про банкрутство боржника, суд апеляційної інстанції не навів правової підстави, встановленої законом для такого висновку.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Асоціація правового захисту" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року у справі № 26/5009/764/11 скасувати.
Постанову від 30.03.2011 господарського суду Запорізької області у справі №26/5009/764/11 залишити в силі.
Головуючий Удовиченко О.С.
С у д д я Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.