21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
18 жовтня 2011 р. Справа 13/139/2011/5003
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30000, Хмельницька область, Славутський район, м. Славута, вул. Острозького, буд. 138)
до:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (23453, Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівка)
про стягнення 77454,97 грн
Головуючий суддя Тісецький С.С.
Cекретар судового засідання Ульяненкова Т.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1, довіреність
відповідача : не з'явився
Ухвалою суду від 22.09.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про стягнення 77454,97 грн., що включає в себе: 62111,00 грн. - основного боргу; 3850,88 грн. - інфляційних нарахувань; 3105,55 грн. - 5% штрафу та 8387,54 грн. - пені, з призначенням до слухання на 05.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання було відкладено на 18.10.2011 р.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.
На визначену дату з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 07.10.2011 р. №3814р-3815р.
Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
03.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки насіння ячменю №1097н, відповідно до умов якого позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує насіння ячменю пивоварного (товар) (п.1.1).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином здійснивши поставку відповідача товару на загальну суму 105580 грн. (104580,00 грн. - вартість товару та 174430,00 - 20% ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №000000169 від 12.03.2009 р. на суму 104580 грн. та довіреністю на отримання товару серія ЯОЮ №209832 від 11.03.2009 р.
10.06.2010 р. між сторонами укладено Угоду про пролонгацію та погашення боргу №13П від 10.06.2010 р., відповідно до умов якої сторони погодили, що загальна сума заборгованості боржника (відповідача) перед кредитором (позивача) становить 104580,00 грн. - заборгованості за договором поставки насіння ячменю від 03.03.2009 р. №1097н, включаючи ПДВ (20%) - 17430,00 грн. (п.1), також що загальна сума заборгованості кредитора (позивача) перед боржником (відповідачем) становить 42469,00 грн., включаючи ПДВ (20%) -7078,17 грн. (п.2).
Пунктом 3 угоди сторони погодили, що заборгованість боржника перед кредитором, зазначена у п.1 даної угоди, підлягає частковому погашенню на суму заборгованості кредитора перед боржником, зазначену у п.2 даної угоди, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 УК України. Отже сума заборгованості боржника перед кредитором після зарахування становить 62111,00 грн. включаючи ПДВ (20%) - 10351,83.
У зв'язку з порушенням строків розрахунків боржником, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену п.3 Угоди, суму штрафу в розмірі 5%. Отже загальна суму заборгованості , що підлягає погашенню боржником (відповідачем) згідно даної Угоди, становить 65837,66 грн., включаючи ПДВ (20%) - 10972,94 грн. (п.4).
Згідно п.5 Угоди про пролонгацію та погашення боргу, боржник (відповідач) зобов'язався погасити суму боргу, зазначену в п.4 Угоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора (позивача) не пізніше 01.10.2010 р.
Відповідач своїх зобов'язань щодо погашення 65837,66 грн. суми боргу, включаючи 5% штрафу та 10972,94 грн. - 20 % ПДВ, не виконав.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по здійсненню поставки ячменю, дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною та здійснення часткового розрахунку свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору поставки насіння ячменю №1097н від 03.03.2009 р.
Відповідачем доказів виконання зобов"язань та сплати суми боргу надано не було.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 62111,00 грн. - суми основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 3105,55 грн. - 5% штрафу (нарахованого за невиконання відповідачем зобов'язань по договору поставки насіння №1097 н від 03.03.2009 р.) та 8387,54 грн. - пені (нарахованого за невиконання відповідачем угоди про пролонгацію та погашення боргу №13П від 10.06.2010 р.) за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 3105,55 грн. - 5% штрафу та 8387,54 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вимога про стягнення 5% штрафу передбачена умовам п.4 угоди про пролонгацію та погашення боргу, як санкція за порушення строків виконання відповідачем розрахунків за договором поставки насіння №1097 н від 03.03.2009 р., щодо стягнення пені, то дана вимога передбачена п.6 угоди про пролонгацію та погашення боргу, де зазначено , що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування п.6 ст.232 ГК України.
Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 3850,88 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого ним розрахунку.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3850,88 грн. - інфляційних нарахувань, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (23453, Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівка, код ЄДРПОУ 03729836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30000, Хмельницька область, Славутський район, м. Славута, вул. Острозького, буд. 138, код ЄДРПОУ 34863309) 62111,00 грн. - основного боргу; 3850,88 грн. - інфляційних нарахувань; 3105,55 грн. - 5% штрафу; 8387,54 грн. - пені; 774,55 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тісецький С.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 жовтня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (23453, Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівка)