08 липня 2008 р.
№ 5020-5/025
Доповідач -суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі
на рішення господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 року
та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 р.
у справі № 5020-5/025
господарського суду міста Севастополя
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономнії республіці Крим та м. Севастополі
до відповідачів 1. Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Акар»
про стягнення збитків в розмірі 112265,76 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явились
відповідачів - 1. не з'явились
2. Петров В.Ю. -довіреність б/н від 02.07.2008 року
У січні 2008 року Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акар» про стягнення збитків в розмірі 112265,76 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 року (суддя Євдокимов І.В.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 року (судді Гонтар В.І., Гоголь Ю.М., Плут В.М.) у справі № 5020-5/025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі обґрунтовує тим, що рішення господарського суду міста Севастополя та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у першому кварталі 2007 року позивачем була проведена перевірка Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" з питань ефективності використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати.
Висновки перевірки містяться в акті № 5 від 07.02.2007 року.
Перевіркою встановлено, що станом на грудень 2007 року, Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" отримує за договорами оренди від 07.07.1993 року нежитлових приміщень площею 385 кв.м., розташованих в підвалі, цокольному та першому поверхах адміністративної будівлі розташованої за адресою: місто Севастополь, вул. В.Морська,1, договору оренди від 15.03.1994 року нежитлових приміщень площею 300 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В.Морська,1, договору оренди б/н строком на 50 років до 04.10.2043 території під гаражі площею 90 кв.м., укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Акар", орендну плату в розмірі 10667,00 грн. у місяць за користування орендарем приміщеннями, загальна площа яких складає 955 кв.м., та Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" здійснює перерахування 30% суми орендної плати до держаного бюджету України в розмірі 3200,00грн.
На думку позивача, яка досліджувалась при вирішенні спору по суті, додаткова угода від 01.02.2004 року до договору оренди від 15.03.1994 року (для розміщення бару на площі 945 кв.м. для розміщення приміщень столової з підсобними приміщеннями на площі 378 кв.м.) не відповідає вимогам діючого законодавства України в частині:
- невідповідності призначення використання приміщень, зазначених у договорі, їх фактичному використанню, що призвело до встановлення в договорі оренди заниженої ставки орендної плати;
- невідповідності вартості одного м об'єкту оренди, зазначеного у розрахунку орендної плати, фактичній вартості одного м2 об'єкту оренди згідно зі звітом про оцінку, що призвело до додаткового заниження суми орендної плати.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рівень обслуговування відвідувачів в нежитлових приміщеннях, які орендує товариство з обмеженою відповідальністю "Акар", відповідає типу підприємств громадського харчування "ресторан", що підтверджено висновком Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та свідоцтвом про відповідність типу підприємств.
Але, судом апеляційної інстанції встановлено, що у свідоцтві про відповідність типу підприємств, виданому на підставі наказу Управління з питань торгівлі СМДА № 69 від 21.07.1998 року у графі "найменування об'єкту громадського харчування" чітко вказано "Кафе-бар Альбатрос".
Також, судом попередньої інстанції досліджено висновок Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" у якому зазначено, що у дослідних приміщеннях розміщена установа ресторанного господарства, в якій надаються послуги харчування.
Крім того, результати перевірки показали, що підприємство харчування відповідає вимогам ДСТУ 4281:2004 "Установи ресторанного господарства. Класифікація", що пред'являються до кафе-барів.
Докази того, що об'єкт оренди є типом підприємств громадського харчування "ресторан" і повинно обчислюватись за іншими орендними ставками позивачем у процесі розгляду справи по суті судам не надавались.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.
Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 р. у справі № 5020-5/025 залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді С. С. Разводова
С. С.Самусенко