79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.07.08 Справа № 6/66-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого -судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер» № 247-06/08 від 05.06.2008 року (вх. № 204 від 17.06.2008 року)
на рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2008 року
у справі № 6/60/66-92
за позовом, поданим заступником прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради
3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Шацька районна рада, м.Шацьк
до 1 - Шацької районної державної адміністрації Волинської області
до 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер», м.Луцьк
про визнання недійсним договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року, укладеного між Шацькою районною державною адміністрацією Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер».
за участю прокурора відділу представництва в судах Прокуратури Львівської області -Макогона І.І., представників позивача - Осіпова А.О., довіреність від 07.07.2008 року; від відповідача 1 - не з'явився, відповідача 2 -Назаревич В.М., довіреність від 14.05.2008 року.
Присутнім представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.05.2008 року у справі № 6/60/66-92 задоволено позов, поданий заступником прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради до Шацької районної державної адміністрації Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер»: визнано недійсним договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року, укладений між Шацькою районною державною адміністрацією та ТОВ “Феміда-Інтер». Крім цього даним рішенням стягнено з відповідачів в дохід державного бюджету по 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На згадане рішення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Феміда -Інтер» (надалі - ТОВ) подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема, в обгрунтування зазначених вимог, скаржник посилається на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що прокурор при поданні позову невірно визначив орган, в інтересах якого подається позов, оскільки право власності на майно Шацької рятувальної станції до Волинської обласної ради не перейшло, так як відповідно до ст. 7 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998 року № 147/980-ВР, не було підписано відповідного акту приймання-передачі даного майна. Судом також зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності по даному позову, оскільки він зроблений за неправильного застосування ст.ст. 71, 80 ЦК УРСР, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Зокрема, зазначає скаржник, оскільки позов подано заступником прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, яка безпідставно визначена позивачем у справі, ніщо не перешкоджало прокуратурі Волинської області впродовж шести років дізнатись, що інтереси держави порушуються оспорюваним договором оренди. Шацька районна рада повинна була дізнатись про порушення свого права в кінці 2002 року, коли нею затверджувався бюджет на 2003 рік, в якому однією з статтей видатків повинні були визначатись видатки й на утримання Шацької рятувальної станції. Також апелянт наводить й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні представником скаржника подано суду клопотання № 285-07/08 від 09.07.2008 року про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
У запереченні на апеляційну скаргу від 04.03.2008 року (вх. № 4394 від 08.07.2008 року) Волинська обласна рада заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що оспорений договір оренди не відповідає вимогам законодавства України та порушує його право власності на нерухоме майно. Також позивач зазначає про те, що скаржником в обгрунтування своїх доводів не подано суду жодних належних доказів.
Шацька районна державна адміністрація та Шацька районна рада явку представників в судове засідання не забезпечили, письмових пояснень щодо апеляційної скарги суду не представили. Однак, апеляційний суд враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення під розписку їх уповноваженим представникам ухвали суду від 23.06.2008 року, вважає, що ним забезпечено право даних осіб на судовий захист, та відповідно, за можливе розглянути апеляційну скаргу та прийняти постанову за наслідками розгляду в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, що з»явились в судове засідання, доводи прокурора, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, заперечення позивача, та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
11 лютого 2002 року між Шацькою районною державною адміністрацією та ТОВ “Фірма “Феміда-Інтер» укладено договір оренди Шацької рятувальної станції (надалі -Договір), відповідно до якого орендодавцем - Шацькою райдержадміністрацією передано орендарю - ТОВ “Фірма “Феміда-Інтер» в строкове користування рятувальну станцію районної комунальної власності, склад і вартість якої визначена відповідно до балансу підприємства, складеного станом на 01.02.2002 року, вартість якої становить 194595,29 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 88631 грн., строком на 10 років: і діє з 11.02.2002 року по 11.02.2012 року включно. Даний Договір укладено, як вбачається з його преамбули, головою Шацької районної державної адміністрації на підставі рішення Шацької районної ради від 23.03.2001 року № 13/6.
Об»єкт оренди по акту приймання-передачі від 11.02.2002 року, підписаного обома сторонами Договору, передано відповідачем-1 відповідачу-2 в користування.
25.05.2008 року заступником прокурора Волинської області подано в інтересах держави в особі Волинської обласної ради позов до Шацької районної державної адміністрації Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер» про визнання недійсним укладеного між ними договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року відповідно до статтей 48, 153 Цивільного кодексу УРСР, 203, 215 Цивільного кодексу України, як такого, що підписаний Шацькою районною державною адміністрацією без наданих їй на це Шацькою районною радою повноважень.
Як вбачається з рішень Шацької районної ради від 23.03.2001 року № 13/6 та Волинської обласної ради від 28.09.2001 року № 15/6-7, на день підписання оспорюваного Договору, Шацька рятувальна станція перебувала у спільній власності територіальних громад Шацького району Волинської області.
Рішенням Шацької районної ради від 23.03.2001 року № 13/6, на підставі якого укладено оспорюваний Договір, внесено зміни та доповнення до рішення даної Ради від 26.03.1999 року № 5/4, яким делеговано Шацькій районній державній адміністрації повноваження Районної ради, зокрема, визнано таким, що втратив чинність п. 18 даного Рішення, і доповнено зазначене рішення п. 18, яким визначено, що Шацька райдержадміністрація здійснює повноваження щодо підготовки і оперативного вирішення з наступним внесенням на розгляд для затвердження районною радою питань про відчуження майна, зокрема, продаж, передачу в оренду або під заставу об»єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад, а також придбання таких об»єктів у встановленому законом порядку.
Частиною 4 ст. 140 Конституції України визначено, що органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з ч. 2 ст. 143 Конституції України обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема, й реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, шляхом прийняття головами даних адміністрацій обов'язкових до виконання розпоряджень.
Статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено вичерпний перелік повноважень районної ради. Зокрема п. 20 ч. 1 даної статті передбачено, що до повноважень районної ради входить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 60 зазначеного Закону, районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Рішенням Шацької районної ради від 26.03.1999 року № 5/4, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням даної Ради від 23.03.2001 року № 13/6, визначено конкретний перелік делегованих Шацькій районній державній адміністрації повноважень, якими вона володіла на час підписання оспорюваного Договору. Зокрема, як встановлено вище, дана Адміністація згідно п. 18 вищенаведеного рішення Шацької районної ради, була уповноважена здійснювати повноваження щодо підготовки і оперативного вирішення з наступним внесенням на розгляд для затвердження районною радою питань про відчуження майна, зокрема, продаж, передачу в оренду або під заставу об»єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад, а також придбання таких об»єктів у встановленому законом порядку. Дані рішення були чинними на час підписання оспорюваного Договору. Сторонами не подано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України доказів їх скасування відповідною Радою або визнання їх незаконними судом.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(п.п. 1, 2, 3, 10) передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з абз 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій (ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ст. 4, ч. 2 ст. 32 Закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 року, чинного на час укладення оспорюваного Договору, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
З комплексного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та рішень Шацької районої ради, вбачається, що виключно на пленарних засіданнях районної ради приймаються акти у формі рішень про розпорядження спільним майном територіальних громад сіл, селищ та міст відповідного району, в тому числі про передачу в користування такого майна, або про делегування повноважень щодо управління таким майном відповідним органам влади. В той же час, як вбачається зі змісту рішення Шацької районної ради від 26.03.1999 року № 5/4, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням даної Ради від 23.03.2001 року № 13/6, Шацькій районній державній адміністрації було лише надано повноваження щодо підготовки та оперативного вирішення питань, пов»язаних з передачею в оренду об»єктів комунальної власності, з наступною передачею їх на затвердження даної Ради, тобто не було надано повноважень щодо управління таким майном, зокрема, й передачі його в оренду.
Таким чином, оспорюваний договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року укладений Шацькою районною державною адміністрацією без відповідних повноважень на це.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978 року, з наступними змінами (п.п. 2, 5), та Вищий арбітражний суд України в своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 року, із наступними змінами (п. 10), роз'яснили, що в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Крім цього Вищий арбітражний суд України в п. 9 Роз»яснення № 02-5/111 від 12.03.1999 року зазначив, що підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
В даному випадку відбулося порушення встановленого порядку вчинення юридичними особами дій, спрямованих на встановлення цивільних прав і обов'язків, а саме укладення договору від 11.02.2002 року. Оскільки зміст договору визначається змістом волі сторін, а останній в свою чергу повинен відповідати змісту правових норм, тому зазначений вище Договір не відповідає волі власника Шацької рятувальної станції на час його укладення -Шацької районної ради, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Шацького району Волинської області, на укладення даного Договору, оскільки він вчинений відповідачем-1 -Шацькою районною державою адміністрацією без відповідних повноважень, чим порушено можливість власника самостійно реалізовувати свої права та набувати обов'язки, оскільки він вчинений без відповідного рішення власника, оформленого відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто з порушенням вимог ст.ст. 43, 44, ч.ч. 4-5 ст. 60 зазначеного Закону, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 1, 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації», ст. 4 Закону України «Про власність».
Тому укладений між сторонами по справі договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року, на думку суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР, є недійсним лише з самого факту його невідповідності вимогам закону і не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів незалежно від волі сторін та їх вини в укладенні такого договору, крім наслідків пов»язаних з його недійсністю.
Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заступником прокурора Волинської області вірно визначено позивача у справі, а саме - Волинську обласну раду, оскільки відповідно до рішень Волинської обласної ради від 18.10.2006 року № 16/24, від 14.03.2008 року № 18/19, рішення Шацької районої ради від 21.12.2007 року № 20/11, п. 20 ч. 1 ст. 43, ст.ст. 59, 60, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Волинська обласна рада набула права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на Шацьку рятувальну станцію.
Доводи скаржника про те, що Волинська обласна рада не набула право власності на майно, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998 року № 147/980-ВР, між Волинською обласною радою та Шацькою районною радою не було підписано відповідного акту приймання-передачі даного майна, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з того, що даний Закон відповідно до його преамбули та статті 1 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, пов»язані з передачею об»єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об»єктів права комунальної власності у держану власність.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції задовольняючи позов неправильно застосовано норми ст.ст. 71, 80 ЦК УРСР, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності по спірній вимозі.
Так, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст.. 76 цього ж Кодексу).
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила даного Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, відповідно до вищенаведених норм матеріального права, початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права чи про особу яка його порушила. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що Волинська обласна рада як позивач у справі дізналась про порушення свого права спірним договором швидше листопада 2007 року: часу звернення до неї Шацької районної ради від 27.11.2007 року № 200/35/2-07. Доводи скаржника про те, що, оскільки позов подано заступником прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волиської обласної ради, то ніщо не перешкоджало прокуратурі впродовж шести років дізнатись, що інтереси держави порушенні оспореним договором оренди, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки вимоги щодо перебігу строку позовної давності, в силу зазначених вище норм Закону, стосуються особи, яка звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, тобто в даному випадку Волинської обласної ради. Також судом апеляційної інстанції, виходячи з вищезазначеного, не приймаються до уваги й доводи скаржника щодо пропуску строку позовної давності, що стосуються Шацької районної ради (третьої особи у справі).
Таким чином, як суду апеляційної інстанції, так і в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ «Феміда-інтер»про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Тому клопотання скаржника від 09.07.2008 року № 285-07/08 не підлягає до задоволення.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про задоволення позову про визнання недійсним договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002 року, укладеного між Шацькою районною державною адміністрацією та ТОВ “Феміда-Інтер».
Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2008 року у справі № 6/60/66-92 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-інтер» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2008 року у справі № 6/60/66-92 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь