Постанова
Іменем України
28 липня 2008 року
Справа № 2-13/1386-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Чупров Володимир Анатолійович, довіреність № б/н від 02.07.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення";
представник відповідача, Скриннікова Марина Петрівна, довіреність № 7013 від 23.11.07, Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України;
позивач, Головачев Олександр Іванович (повноваження перевірені), паспорт 4501963828 від 12.02.02, Директор, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення";
прокурор, Котелевец Максим Вікторович, посвідчення № 303 від 14.04.08, Військовий прокурор;
розглянувши апеляційну скаргу Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 23 квітня 2008 року у справі № 2-13/1386-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення" (вул. Маршала Захарова, 18, корп. 1, оф. 1а, Москва, 115569)
до Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (вул. Ахмет-Хана Султана, 31, Алушта, 98500)
за участю Військового прокурору Севастопольського гарнізону (вул Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 172969,81 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алупкінського Центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України про стягнення з відповідача 172969,81 грн. заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що останній не виконав свої зобов'язання за договором про надання платних послуг та не сплатив суму заборгованості.
Згодом, уточнивши позовні вимоги, позивач просив також стягнути з відповідача 3% річних та суму індексу інфляції, всього 201944,04 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2008 року у справі № 2-13/1386-2008 (суддя А.І. Жукова) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення" до Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України частково задоволено.
З Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення" стягнуто 103849,88 грн. основного боргу, 98081,75 грн. - 3% річних й суми індексу інфляції, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, провадження у справі припинити.
На думку заявника апеляційної скарги, оскільки з даним позовом позивач звернувся до господарського суду в 2008 році, то відповідно до приписів Цивільного кодексу України ним пропущений строк позовної давності. Також позивач помилково посилається на постанову Ялтинського міського суду від 17.02.06 у кримінальній справі № 1-181, оскільки згідно з цією постановою громадянин Свирщук Н.С. не визнаний судом винним і звільнений від кримінальної відповідальності, провадження у справі суд припинив, на момент винесення даної постанови Свирщук Н.С. не працював в санаторії і ніякого відношення до санаторію не мав. Все наведене свідчить про неповноту проведених судом досліджень обставин справи, й як слідство, прийняття необгрунтованого рішення.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 07.07.2008 року, у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Волкова К.В.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 28.07.2008 року, у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В. та зайнятістю судді Гоголя Ю.М., у складі колегії їх було замінено на суддів Голика В.С., Лисенко В.А.
На підставі заяви Військового прокурора Севастопольського гарнізону від 23.07.2008 року, він, в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України, був залучений судом апеляційної інстанції до участі у справі.
В судовому засіданні 28.07.2008 представники сторін підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.
При апеляційному перегляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила, що 10.09.2002 року між ТОВ «Центр соціального туризму і лікувально-оздоровчої реабілітації населення»та Алупкінським Центральним військовим клінічним санаторієм Міністерства оборони України було укладено договір № 1 по наданню платних послуг по санаторно-курортному лікуванню.
В період з січня по серпень 2003 року на підставі договору № 1 відповідно до виставлених рахунків позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 7473170,68 рублів, що відповідно до умов договору (по курсу Центрального банку Російської Федерації на день здійснення платежу) складає 1303838,07 грн.
Встановлено, що в 2003 році за вказаним договором відповідач відмовив позивачу у здійснені санаторно-курортних послуг на суму 1199988,19 грн. Таким чином, заборгованість відповідача склала 103849,88 грн., що з'явилося підставою для звернення позивача до суду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженого рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача у сумі 103849,88 грн. підтверджується Актом державної контрольно-ревізійної служби в Україні, управління в АР Крим, відділу в м. Ялта № 24-21/155 від 23.12.2004 року.
Вказана перевірка проводилася у рамках розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом зловживання службовими повноваженнями посадовими особами Алупкінського ЦВКС (відповідач у справі) й заподіяння матеріальних збитків позивачу.
Як вбачається, постановою Ялтинського міського суду від 17.02.2006 року була встановлена вина начальника Алупкінського ЦВКС Свирщука Н.С. у посадовому підлозі, а саме: у фальшуванні даних, які містилися в актах про виконання робіт за договором № 1 від 10.09.2002 року.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
З врахуванням наведених приписів, суд першої інстанції цілком обгрунтовано визнав встановленим факт вини відповідача в спричиненні шкоди інтересам позивача. Цими обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги, що громадянин Свирщук Н.С. не був визнаний судом винним і був звільнений від кримінальної відповідальності.
Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно прийняв до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи № 1643 від 01.09.2005 року, проведеної у кримінальній справі відносно посадових осіб Алупкінського ЦВКС, яка була призначена постановою старшого слідчого військової прокуратури Севастопольського гарнізону від 15.06.2005 року, й за якою встановлена сума заборгованості відповідача.
Відповідно до договору № 1 розрахунок виконавця (відповідача) з замовником (позивачем) здійснюється за фактично здійснені послуги, а невикористану суму авансових платежів (103849,88 грн.) відповідач повинен був повернути позивачу не пізніше 90 днів з моменту отримання передплати.
Судом встановлено, що останні клієнти виписані 10.09.2003 року, строк повернення невикористаних платежів сплинув 20.11.2003 року. Але відповідач свої зобов'язання по Договору на момент пред'явлення позову до суду не виконав.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки за відповідачем є заборгованість у сумі 201931,63 грн., з яких 98081,75 грн. складають суму 3% річних й інфляційні втрати, суд першої інстанції, на підставі наведених вище норм законодавства, цілком обгрунтовано стягнув її з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Твердження заявника скарги, що позивачем пропущено строк позовної давності з приводу тих обставин, що у момент скоєння посадового злочину (службової фальсифікації) у вересні 2003 року і у момент порушення Військовою прокуратурою ВМС України кримінальної справи за фактом зловживання посадових осіб Алупкинського ЦВКС (у 30.08.2004 р.) громадянин Свирщук Н.С. юридично і фактично був відповідальною посадовою особою (начальником) Алупкинського ЦВКС і, як встановлено, саме він зробив посадове фальшування при розрахунках за договором № 1 від 10.12.2002 року, в результаті чого, за даними Військової прокуратури ВМС України ТОВ «Центр соціального туризму і лікувально оздоровчій реабілітації населення»заподіяно матеріальний збиток, судова колегія знаходить необгрунтованими з огляду на наступне.
По-перше позивач знаходився у договірних відносинах саме з відповідачем -юридичною особою, а не з її керівником Свирщуком Н.С. особисто, тобто позов заявлено до належного відповідача. Й за цих обставин відповідач не позбавлений можливості вимагати відшкодування в регресному порядку.
По-друге, судова колегія погоджується з доводами позивача, що право на звернення до суду з дійсним позовом у нього виникло тільки за фактом виникнення певних підстав, а саме висновків Акту державної контрольно-ревізійної служби в Україні, управління в АР Крим, відділу в м. Ялта № 24-21/155 від 23.12.2004 року та висновків постанови Ялтинського міського суду від 17.02.2006 року стосовно винних дій начальника Алупкінського ЦВКС Свирщука Н.С. у посадовому підлозі. Таким чином, вважати, що позивачем пропущений строк на звернення до суду за поновленням порушеного права підстав не вбачається.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом цілком обґрунтовано задоволені вимоги позивача у повному обсязі в сумі 201931,63 грн. Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, із врахуванням встановлених обставин справи, а підстави для задоволення апеляційної скарги Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2008 року у справі № 2-13/1386-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко