Ухвала
Іменем України
23 липня 2008 року
Справа № 2-24/4390-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Лукашова Ю.А.
за участю представників сторін:
представник позивача: Павленко Василь Миколайович, довіреність № 43/01-10 від 10.06.08, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки";
представник відповідача: Абсеметов Зекер'є Неджванович, довіреність № 5/9/10-00 від 08.01.08, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки";
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкова інспекція в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 12.05.2008 у справі № 2-24/4390-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" (вул. Промислова, 9,Саки,96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г. ) від 12.05.2008 у справі № 2-24/4390-2008 задоволено адміністративний позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно були сплачені суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, проте, відповідачем неправомірно було змінено призначення платежів, здійснених позивачем на сплату сум поточних зобов'язань, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, тому податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених позивачем за поточні податкові зобов'язання, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2008 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Борисову Ю.В.
У судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2008, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступні обставини справи.
Позивач - Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (далі КРП “ВПВКГ м. Саки») зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням виконкому Сакської міської ради 14.11.1995 та узято на податковий облік у Сакській державній податковій інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -Сакська ОДПІ).
28.03.2008 Сакська ОДПІ здійснила невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя та 9 місяців 2007 та своєчасності надання платіжних доручень на сплату збору за 4 квартал 2007, про що складено Акт № 514\1503\03347678 (а.с.15).
Так, перевіркою було встановлено, що за терміном сплати 20.08.2007 року в податковій декларації №17322 від 06.08.2007 року позивачем було самостійно визначено податкове зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за І півріччя (ІІ квартал) та 9 місяців 2007 р. у розмірі 17079,80 грн., яке фактично було сплачене платіжним дорученням №1681 від 19.11.2007 в сумі 17079,80 грн. з порушенням терміну сплати на 91 день; № 214 від 15.02.2008 в сумі 9106,53 грн. з порушенням терміну сплати на 179 днів; податковою декларацією № 25528 від 25.10.2007 позивачем визначено зобов'язання по вказаному збору у розмірі 3157,62 грн., яке фактично було сплачене платіжним дорученням № 214 від 15.02.2007 в сумі 3157,62 грн. з порушенням терміну сплати на 88 день.
Вказаний акт було покладено в основу податкових повідомлень-рішень від 31.03.2008, які прийняті Сакською ОДПІ:
- № 0001321503/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% за порушення граничного строку сплати на 88 днів узгодженого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 631,52грн.
- № 0001311503\0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати на 179 днів податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 13093,17грн. (а.с.13-14).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення стало порушення КРП “ВПВКГ м. Саки» п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000. №2181-III (далі -Закон України № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті збору за спеціальне використання водними ресурсами, що відображено в акті перевірки.
До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181.
Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
Як вбачається з наданих документів, а саме: розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів, а також платіжних доручень по сплаті збору з вказівкою номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.
Тобто, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 та Податкового роз'яснення “Щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу», затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 № 540.
Не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв'язку з зазначеним, податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов'язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Проте, судова колегія погодитись з висновком податкового органу не може у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу України» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З аналізу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.
Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошті, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.
Відповідно до пункту 1.8 чинної у перевіряємий період Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 №342, яка діє з 18.07.2005) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 за №887/6078, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі АІС). Засобами АІС забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, в тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.
В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надмірно сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту »Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
З наведеного випливає, що відповідач діяв із перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.
В ході розгляду справи судом встановлено, що вказаний в акті перевірки від 28.03.2008 збір за спеціальне використання водних ресурсів сплачений позивачем у встановлені строки.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2008 у справі № 2-24/4390-2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Ю.В. Борисова
І.В. Черткова