"08" липня 2008 р. м.Чернівці Справа № 6/214
Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович
при секретарі Добровольській А.Я., розглядаючи справу
за позовом Державної податкової інспекції у Кіцманському районі
до Відкритого акціонерного товарпиства “Чернівецький рибокомбінат»
про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати прибуткового податку з громадян - 154063,58грн.
Представники:
від позивача -Тупичка Ю.І., довіреність № 4/9/10-009 від 09.01.08р.
від відповідача - не з"явився
СУТЬ СПОРУ: Державна податкова інспекція у Кіцманському районі звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький рибокомбінат» про стягнення 154063,58грн. заборгованості по прибутковому податку з громадян (податку з фізичних осіб) згідно акту перевірки від 18.01.05р.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.10.05р. у позові ДПІ у Кіцманському районі відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.06р. рішення господарського суду Чернівецької області від 25.10.05р. залишено в силі в частині відмови у задоволенні позову ДПІ у Кіцманському районі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2008 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 25.10.2006 року скасовано, а справу № 6/214 направлено на новий розгляд.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи судові рішення місцевого суду та апеляційної інстанції, посилається на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо безпідставності позовних вимог позивача, оскільки з викладених положень законодавства вбачається, що спірна сума заборгованості з прибуткового податку, яка вже утримана з платника податку відповідачем (податковим агентом), вважається коштами бюджетного фонду, який належить державі або територіальній громаді, і які відповідач зобов'язаний перерахувати до бюджету в установленому законом порядку.
Проте, за змістом оскаржуваних рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлено, що даний механізм застосування норм законодавства України належним чином досліджений не був.
Ухвалою суду від 30.05.2008 року розгляд справи призначено на 17.06.2008 року.
Однак, відповідач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.
Ухвалою суду від 17.06.08р. розгляд справи відкладено на 07.07.08р.
У засіданні суду 07.07.08р. за участю представників позивача та відповідача оголошено перерву до 08.07.08р.для ухвалення рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив :
Так, в ухвалі від 13.03.08р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що з аналізу оспорюваних рішень вбачається, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо безпідставності позовних вимог позивача.
У процесі розгляду справи та дослідженні механізму застосування норм податкового законодавства судом встановлено, що відповідно до ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 12 вказаного Декрету, з доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 статті 7, утримується з джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу з джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені статтею 6 цього Декрету.
Підпунктами 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
За змістом пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 вказаного закону, у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Отже, з викладених положень податкового законодавства вбачається, що спірна сума заборгованості з прибуткового податку з громадян (податку з фізичних осіб), яка вже утримана з платника податку відповідачем (ВАТ “Чернівецький рибокомбінат»), як податковим агентом, вважається коштами бюджетного фонду, який належить державі або територіальній громаді, і які відповідач зобов'язаний перерахувати до бюджету в установленому законом порядку.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, а тому, підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 86, п.6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький рибокомбінат» (м.Кіцмань, ідент.код 00476837) на рахунок в місцевий бюджет Кіцманської міської ради (код 11010100, код одержувача 23246063, рахунок 33210800500128 в Управлінні Державного казначейства Черні-вецької області м. Чернівці, МФО-856135) заборгованість по прибутковому податку з громадян в сумі 154063,58грн.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук