09 липня 2008 р.
№ 8/550
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
розглянувши
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
на постанову
від 07.04.2008 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ 8/550 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
з участю
Державної виконавчої служби в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області
про
визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
за позовом
Прокурора м. Першотравенська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області
до
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про
звернення стягнення на майно в сумі 460 грн. 76 коп.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008 р. (суддя -І.Ю. Дубінін), що прийнята у справі № 8/550 за позовом Прокурора м. Першотравенська (далі-Прокурор), що звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області (далі -Позивач, Фонд) до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі -Відповідач, Товариство) про звернення стягнення на майно в сумі 460 грн. 76 коп., задоволено заяву Товариства, що розглянута з участю Державної виконавчої служби в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі -Виконслужба), та визнаний таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2003 року по справі № 8/550.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 р. (головуючий суддя -Павловський П.П., судді: Швець В.В., Чус О.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008 року скасовано, апеляційну скаргу Управління -задоволено, а в задоволенні заяви Товариства про визнання наказу Дніпропетровської області від 14.01.2003 року по справі № 8/550 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року та прийняти постанову, якою вимоги Товариства у повному обсязі задовольнити та визнати наказ Дніпропетровської області від 14.01.2003 року по справі № 8/550 таким, що не підлягає виконанню.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 11, 14, 31 Закону про банкрутство, ст.ст. 21, 33, 37 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 598 Цивільного кодексу України, ст.ст. 115, 124 Конституції України, а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 р. було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство боржника -відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля".
24.09.2005 р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 181 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2002 року -03.01.2003 року у даній справі звернено стягнення на майно у вигляді оборотних активів правопопередника Відповідача (державного відкритого акціонерного товариства шахти "Західно-Донбаська дочірнього підприємства державної холдингової компанії "Павлоградвугілля") на користь Позивача на суму 460 грн. 76 коп. збитків, про що виданий наказ від 14.01.2003 року.
Втім, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вказаним рішенням стягується заборгованість, яка виникла за період з 01.04.2000 року по 30.09.2000 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, такі вимоги кредитора до боржника є конкурсними.
Колегія суддів зазначає, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.
При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Управління з заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства взагалі не зверталося.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 07.03.2002 р. № 3088-ІІІ, який набрав чинності 13.07.2002 року, внесені зміни до статті 14 Закону про банкрутство.
Отже, з 13.07.2002 р. частиною другої цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, під час дії нової редакції Закону про банкрутство суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 18.09.2007 р. у справі № 3/332.
У зв'язку з чим, суд в період дії нової редакції Закону про банкрутство та під час здійснення провадження у справі про банкрутство ухвалив вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 р. у справі № Б26/7/05).
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання Товариства перед Управлінням є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
В силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта.
У зв'язку з чим, стаття 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.
До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону про банкрутство.
Згідно ст. 1 цього закону погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону про банкрутство вважаються погашеними.
Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.
Враховуючи наведене, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2003 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги Управління, які підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2002 року -03.01.2003 року та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 02.10.2007 р. у справі № 6/73.
У зв'язку з чим, судом першої інстанції законно та обґрунтовано задоволено заяву боржника (відповідача у справі), подану в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України, а висновок суду апеляційної інстанції з цього приводу не відповідає викладеним вище нормам законодавства.
За таких обставин справи, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а ухвала суду першої інстанції -залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року у справі № 8/550 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008 року у справі № 8/550 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
Л.Й. Катеринчук