10 липня 2008 р.
№ 27/327
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційне подання
прокуратури Житомирської області
(далі Прокуратура)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
24.03.08
у справі
№ 27/327
господарського суду
міста Києва
за позовом
Прокуратури
в інтересах держави в особі
Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (далі Казначейство)
до
закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Гудвілл" (далі Товариство),
треті особи:
відкрите акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської філії (далі Банк),
Житомирська обласна державна адміністрація в особі конкурсної комісії з питань кредитування та обласного управління сільського господарства
(далі Комісія),
Міністерство аграрної політики України (далі Міністерство),
про
стягнення 350 936,21 грн.
В засіданнях взяли участь представники:
- Прокуратури:
Сахно Н.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 99 від 20.05.04)
у судовому засіданні 19.06.08;
Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 72 від 14.04.08)
- у судовому засіданні 10.07.08;
- Казначейства:
не з'явились;
- Товариства:
Тарасенко Р.А. (за дов. б/н від 17.09.07)
у судовому засіданні 19.06.08;
- третіх осіб:
Банку:
не з'явились;
Комісії:
не з'явились;
Міністерства:
Шевнікова А.М. (за дов. № 31-4/4 від 09.01.08)
у судовому засіданні 19.06.08, 10.07.08.
Ухвалою від 30.05.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Муравйова О.В., Ходаківської І.П. касаційне подання Прокуратури № 05-212вих від 24.04.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.06.08, без початку перегляду справи по суті.
З урахуванням значної завантаженості судді Муравйова О.В. та виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.06.08 для перегляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
З метою забезпечення участі у судовому засіданні представника Казначейства ухвалою суду від 19.06.08 розгляд справи було відкладено на 10.07.08.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судових засідань 19.06.08, 10.07.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 13.12.07 господарського суду міста Києва (суддя Дідиченко М.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою від 24.03.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Григоровича О.М., суддів -Гольцової Л.А., Рчбухи В.І.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 13.12.07 господарського суду міста Києва -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено правомірність нарахування Товариству часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом за рахунок державного бюджету.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить рішення від 13.12.07 господарського суду міста Києва та постанову від 24.03.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, Прокуратура доводить, що факт закриття кримінальної справи щодо генерального директора Товариства з нереабілітуючих обставин (амністія) не може свідчити про невчинення злочину, оскільки матеріалами справи підтверджено, що гендиректор фактично визнав свою вину щодо вчинення дій в результаті яких Товариство незаконно отримало з державного бюджету 275 161,59 грн. компенсаційних коштів які були спрямовані на господарські потреби Товариства (порушено цільове призначення).
Казначейство у письмовій заяві доводи та правову позицію Прокуратури по даній справі підтримує.
У своєму відзиві на касаційне подання Банк щодо доводів Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційне подання залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзиви на касаційне подання, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, проведеною Прокуратурою перевіркою встановлено, що 11.07.05 між Банком та Товариством було укладено кредитний договір № 010/52-1/1807, згідно умов якого Кредитор (Банк) відкриває Позичальнику (Товариству) відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 23 000 000,00 грн. строком до 10.07.06 зі сплатою 17% річних із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 34 від 15.01.05 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів" (далі -Порядок).
Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій врахували п. 1 Порядку, який визначає механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу шляхом часткової компенсації відсоткової ставки за залученими цими підприємствами у банках коротко- і довгостроковими кредитами, а також короткостроковими кредитами, залученими у кредитних спілках. Короткостроковим вважається кредит, залучений на строк до одного року, а довгостроковим -до трьох років.
Також, судами було взято до уваги п. 5 Порядку, що передбачає напрямки використання кредитних коштів, за умови яких надається компенсація за короткостроковими кредитами, та розміри надання зазначеної компенсації різним категоріям суб'єктів господарювання (сільськогосподарським підприємствам, рибницьким, рибальським та риболовецьким господарствам, іншим підприємствам та організаціям агропромислового комплексу, в тому числі споживчої кооперації, а також цукровим заводам та сільськогосподарським товаровиробникам).
При вирішенні спору по суті попередні судові інстанції встановили, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вид діяльності Товариства за КВЕД -виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, у зв'язку з чим дійшли до висновку про те, що Товариство в даному випадку підпадає під категорію "інших підприємств агропромислового комплексу", якій, відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку, компенсація надається виключно на кредитування закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників виробленої ними сільськогосподарської продукції для кредитів у національній валюті у розмірі 7% річних.
На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що у листопаді 2005 року Товариство подало до Комісії заявку на участь у конкурсі щодо визначення переліку підприємств агропромислового комплексу для надання фінансової підтримки через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів, та надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами банків. При цьому, встановлено, що у заявці було зазначено про отримання кредиту у Банку в сумі 23 000 000,00 грн. з метою закупівлі зернових у сільгосптоваровиробників із платою за кредит 17% річних.
Матеріалами справи підтверджено, що 29.11.05 Комісією було прийнято рішення про надання Товариству компенсації з Держбюджету у вигляді відшкодування відсоткової ставки отриманого кредиту (протокол № 11). За результатами цього рішення Комісії Товариство визнано отримувачем 7% часткової компенсації відсоткової ставки за кредит за рахунок державного бюджету та включено в перелік підприємств, яким надається фінансова допомога через механізм здешевлення кредитів. Вказане рішення погоджене Міністерством в особі першого заступника міністра Демчака І.М.
Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Банку від 13.04.07 № 06-24/009 визначено, що із загальної суми 1 729 035,08 грн., одержаних Банком від Головного управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації згідно платіжного доручення № U1915320 від 26.12.05, як компенсацію відсоткових ставок за 2005 рік за отриманими суб'єктами господарювання короткостроковими кредитами, 350 936,21 грн. перераховано Банком згідно платіжного доручення від 28.02.06 № 64 на рахунок Товариства № 260087491.
Вирішуючи спір, суди встановили, що Прокуратура посилається на те, що суцільною ревізією використання Товариством кредитних коштів за договором № 010/52-1/1807 від 11.07.05 встановлено, що вказані кредитні кошти згідно банківських документів в повному обсязі були використані позичальником на придбання пшениці, жита, ячменю та кукурудзи у фізичних та юридичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, в число яких входять ВАТ "Житомирхліб" та СТОВ "Агропром-альянс".
Проте, під час вирішення спору по суті попередні судові інстанції зазначили, що з залученої до матеріалів справи довідки Товариства від 14.10.05, яка подавалась до Комісії щодо визначення переліку підприємств агропромислового комплексу для надання фінансової підтримки через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів, вбачається, що ВАТ "Житомирхліб" та СТОВ "Агропром-альянс" в неї не включались.
Разом з тим, місцевий та апеляційний суди прийшли до висновку про те, що службова недбалість директора Товариства Науменка О.В., яка проявилася у вигляді несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків, як генерального директора Товариства, встановлена постановою Королівського районного суду м.Житомира від 19.10.07, не доводить того факту, що надані банком кредитні кошти були використані Товариством не за цільовим призначенням.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому, згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.92 № 14 визначено, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на порушення судами норм процесуального права. Так, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з правового аналізу матеріалів справи вбачається, що при винесенні рішень попередніми судовими інстанціями було неналежно взято до уваги вимоги приписи ст.ст. 32, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів.
Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що закриття провадження по кримінальній справі та звільнення від відповідальності фізичної особи -працівника організації внаслідок амністії (по нереабілітуючим обставинам) не може враховуватись як обставина, що звільнює від відповідальності юридичну особу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційному поданні стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, проте оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми судовим інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційне подання прокуратури Житомирської області № 05-212вих від 24.04.08 задовольнити частково.
Рішення від 13.12.07 господарського суду міста Києва та постанову від 24.03.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 27/327 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська