18 червня 2008 р.
№ 18/337-07
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. -головуючий (доповідач),
Барицької Т.Л.,
Воліка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. в справі № 18/337-07 господарського суду Київської області за позовом відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк» Славутич» (Комерційний банк “Національний стандарт») до акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: Радкевича С.О.,
від відповідача: не з'явилися, -
Позивач -відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк» Славутич» у січні 2007 року звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування за договором № 18 серії КРС страхування кредиту від 12.02.2003 р. в сумі 8195, 97 грн. у зв'язку з настанням страхового випадку.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк» Славутич» (страхувальник) та акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) 28.12.2002 р. укладено генеральний договір № 2 добровільного страхування кредиту, 12.06.2003 р. укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору № 2.
Відповідно до договору та додаткової угоди, відповідач (страховик) здійснює страхування кредиту, наданого позивачем (страхувальником) позичальнику та зобов'язується сплатити страхове відшкодування у випадку заподіяння страхувальнику фінансових збитків у зв'язку з невиконанням позичальником платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені договором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2006 р. (суддя Мандриченко О.В.) порушено провадження в справі № 18/60.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2006 р. (суддя Мандриченко О.В.) провадження в справі № 18/60 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована відсутністю предмету спору, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Славутич": стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12.02.2003 р. із Сандуляка Т. В.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. (судді: Капацин Н.В. -головуючий, Данилова Т.Б., Зеленін В.О.) ухвала господарського суду міста Києва від 12.04.2006р. скасована, а справа передана до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2006р. (судді: Козир Т. П., - головуюча, Владимиренко С.В., Кот О.В.) в справі №18/60 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. змінено, виключено з мотивувальної частини абзаци, які починаються та закінчуються словами “Стаття 619 Цивільного кодексу України ... до особи, яка несе субсидіарну відповідальність»; “Матеріали справи ... на умовах субсидіарної відповідальності»; “В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України ... неврегульованих питань», в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. в справі №18/60 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2007р. справа №18/60 передана за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено: стягнуто з акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» на користь відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Національний стандарт" 8195, 97 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню з підстав правомірності та обґрунтованості позову; 102 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. (судді: Агрикова О.В. -головуюча, Жук Г.А., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач - акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасування рішення господарського суду Київської області від 20.11.2007 р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування касаційних вимог скаржник послався на порушення судами обох інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій встановлено, що між відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк» Славутич» (страхувальник) та акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) 28.12.2002 р. укладено генеральний договір № 2 добровільного страхування кредиту, 12.06.2003 р. укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору № 2.
Згідно пункту 2.1 генерального договору № 2 від 28.12.2002 р., страховик здійснює страхування кредиту, наданого страхувальником позичальнику та зобов'язується сплатити страхове відшкодування у випадку заподіяння страхувальнику фінансового збитку у зв'язку з невиконанням позичальником своїх платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені кредитним договором.
Пунктом 2.3 генерального договору № 2 встановлено, що страхувальник, відповідно до типових кредитних договорів надає позичальникам кредити з метою придбання останніми товарів народного споживання (побутової техніки, меблів, оргтехніки, тощо), перелік яких визначається у договорі страхування.
Між відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк» Славутич» та позичальником -Сандуляком Т.В. 12.02.2003 р. укладено кредитний договір та договір застави № 244.
Згідно пункту 1.1 кредитного договору, позивач (банк) надає позичальнику кредитні кошти, на термін зі сплатою за користування кредитними коштами встановленою ставкою, які вказані в титульному листі до договору, в сумі 11673, 25 грн., строком на 1 рік (до 11.02.2004 р.), зі сплатою 33 % річних), а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами для придбання меблів через товариство з обмеженою відповідальністю “Посейдон».
На виконання вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.5 генерального договору № 2 між відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк» Славутич» (страхувальник) та акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) 12.02.2003 р. укладено договір № 18 серії КРС страхування кредиту. Відповідно до умов договору, позивач (страхувальник) передав, а відповідач (страховик) прийняв на страхування ризик неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та процентів за його користування, наданого страхувальником позичальнику, згідно кредитної угоди від 12.02.2003 р. № 244, для придбання позичальником товарів.
Пунктом 4.1 генерального договору № 2 передбачено, що страховим випадком є заподіяння фінансових збитків страхувальнику у зв'язку з невиконанням або невиконанням в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором. Додатковою угодою № 1 до генерального договору № 2 добровільного страхування кредиту від 28.12.2002 р. пункт 4.1 доповнено новим абзацом: "за кредитами, що надані позичальнику, починаючи з 01.03.2003 р., страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником платіжних зобов'язань перед страхувальником, зокрема, в розмірі поточних нарахованих відсотків протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань, в розмірі несплаченої суми кредит за кінцевим терміном його погашення, згідно умов кредитного договору і внаслідок чого страхувальнику заподіяно фінансові збитки, в результаті якого настає відповідальність страховика по виплаті страхового відшкодування".
Судами обох інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з листами № 194/09 від 09.02.2004 р., № 287/09 від 24.02.2004 р. про здійснення страхової виплати у зв'язку з настанням страхового випадку.
Відповідач не надав відповіді на вказані листи.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про страхування», страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судами обох інстанцій встановлено, що позичальник не вносив платежі за кредитним договором, чим заподіяв позивачу фінансові збитки в сумі 8195, 97 грн.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про встановлення факту настання страхового випадку.
Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 25 Закону України “Про страхування» встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Пунктами 3, 5 частини 1 стаття 26 Закону України “Про страхування», пунктами 3, 5 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Вказаними статтями передбачено, що договором страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить законові.
У пункті 5.2 генерального договору № 2 зазначено, що сторони обумовили перелік необхідних документів, які повинен надати позивач для отримання страхового відшкодування від відповідача.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування або законодавства на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктом 5.2 генерального договору № 2 передбачено, що у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом п'яти банківських днів з моменту настання страхового випадку шляхом надання йому документів.
У додатку № 1 до кредитного договору встановлено, графік погашення заборгованості Тобто, сторонами погоджені умови виплати страхового відшкодування.
Судами попередніх інстанцій, встановлено доведеність факту своєчасного звернення позивача з листами до відповідача з вимогою здійснити страхову виплату у зв'язку з настанням страхового випадку.
Суди обох інстанцій, встановивши факт надання позивачем відповідачу (страховику) всіх необхідних документів на підтвердження настання страхового випадку, дійшли правильного висновку про наявність у відповідача (страховика) обов'язку здійснити страхові виплати, відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України “Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.
Суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності посилання відповідача на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2004 р., яким задоволено позов ВАТ "Комерційний банк "Славутич" до Сандуляка Т.В. про стягнення боргу в сумі 8641 грн. 92 коп. за кредитним договором № 244 від 12.02.2003 р., оскільки позивач не отримав повного відшкодування за завдані позичальником фінансові збитки.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що юридична оцінка дана судами першої та апеляційної інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. в справі № 18/337-07 залишити без змін.
Головуючий, суддя: Ж. Бернацька
Судді: Т. Барицька
І. Волік