про залишення позовної заяви без розгляду
20 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/7314/2011
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Чубар Т.М.,
секретар -Дуженко С.А.,
за участю представника позивача Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ОСОБА_2 - за довіреністю № 21313/10-033 від 29.09.2011р.,
представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»ОСОБА_3 -за довіреністю № 11/11-2010 від 08.11.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», приватного підприємства «Інтерагро-Форум» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»вартість отриманих послуг в сумі 79 050 грн., з приватного підприємства «Інтеагро-Форум»кошти в сумі 60 220 грн. 32 коп., отримані за нікчемним правочином.
В судовому засіданні на обговорення учасників процесу винесено питання щодо пропуску Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області строків звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, що визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Представник позивача зазначає на дотримання Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області термінів звернення до суду, та посилається на позовну давність у десять років, що застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Представник відповідача думку представника податкової інспекції не розділяє, посилаючись при цьому на конфіскаційний характер відповідних санкцій.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з вимогами статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленому законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.
Як убачається з вимог статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. При цьому початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Із позовної заяви і доданих до неї матеріалів убачається, що предметом спору за даним позовом є стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемним правочином, який було укладено 24.02.2010р., акт приймання виконаних підрядних робіт підписано 30.03.2010р., проплата за даною угодою згідно акту № 1225/23/33133679 від 21.09.2010р. здійснена протягом березня 2010 року. Навіть якщо зважати на той факт, що про здійснення проплати позивач дізнався згідно листа № 10/7 від 11.08.2010р. (як зазначено в позовній заяві), до суду Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулась лише 22.09.2011р., тобто поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Посилання представника позивача на необхідність застосування позовної давності у десять років, як того вимагає стаття 258 Цивільного кодексу України, суд до уваги не приймає зважаючи на вищевикладений висновок щодо віднесення заявлених податковою інспекцією санкції до адміністративно-господарських, що, з свого боку, виключає застосування позовної давності, визначеної Цивільним кодексом України. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 09.02.2010р. у справі № 21-1547во09.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», приватного підприємства «Інтерагро-Форум» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.М. Чубар