18 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/7289/2011
18.10.11
14 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ільченко С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаському районі Черкаської області, в якому позивач ставить питання про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови відшкодування виплачених коштів та стягнення коштів у розмірі 132228,70грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не приймає до заліку для відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, каліцтво або захворювання яких отримано за межами України. А також відповідач не приймає до заліку для відшкодування суми виплаченої щомісячної державної адресної допомоги, як доплати до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по всіх пенсійних справах, призначених по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились. Позивач просив розглядати справу за відсутності представника УПФУ в Черкаському районі Черкаської області.
Відповідач до суду також не з'явився, проте надав суду заперечення на адміністративний позов та клопотання щодо розгляду справи без його участі.
Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Пунктом 10 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту -Порядок), яким визначено механізм даного відшкодування, а саме -відшкодування відбувається на централізованому рівні. Отже, відповідач стверджує, що правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти до заліку для подальшого відшкодування зазначених коштів немає.
Законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі - Закон №1105).
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР (у подальшому -Основи) видами загальнообов'язкового державного соціального страхування є зокрема пенсійне страхування та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Також відповідно до вказаної статті відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до статті 9 Закону №1058 за рахунок Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(ч. 2 ст. 30 Закону №1058).
Частиною другою статті 46 Конституції України та частиною другою статті 7 Закону №1058 передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 6 Закону №1058 передбачено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи соціального забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
З метою практичної реалізації державних гарантій щодо забезпечення рівня життя непрацездатних громадян Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.03.2008р. №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(в подальшому -Постанова №265), пунктом 2 якої передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(в подальшому -Постанова №198) у 2009 році з 1 квітня встановлено підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі -підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня -до 14,2 гривні, а з 1 жовтня -до 28,4 гривні. Підвищення встановлено непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб -незалежно від одержання доходу. Пунктом 2 вказаної постанови передбачено, що виплата підвищення, передбаченого цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Як вбачається з матеріалів справи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаському районі Черкаської області відмовилося включити в акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 132228,70грн. - за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011р.
Пунктами «г»і «д»п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. №1105-ХІV передбачено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, зокрема пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (ч. 1 ст. 25 Закону №1105).
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI Закону №1105 передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 3 пункту 3 розділу XI вказаного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Пунктом 2 статті 7 «Прикінцеві положення»Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001р. №2272-111 передбачено, що Фонд страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Відповідно до ст. 24 Закону №1105 одним із обов'язків Фонду соціального страхування є зокрема обов'язок співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, на законодавчому рівні передбачено обов'язок Фонду соціального страхування відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомогу на поховання, а також витрати на їх доставку.
Разом з тим, механізм розрахунків передбачений зазначеним вище Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Зокрема, пунктами 5, 6 та 7 Порядку визначено механізм відшкодування, а саме: органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат, складають акт щомісячної звірки витрат, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які на підставі актів щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Крім цього, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України і такі управління не наділені компетенцією щодо проведення розрахунків з відшкодування витрат у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та стягнення таких витрат за рішенням суду.
За таких обставин, позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, які є предметом позову, і він є неналежним позивачем у даній справі.
Щодо позовних вимог стосовно відшкодування відповідачем державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, то слід зазначити, що пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, приймаючи до уваги положення статті 46 Конституції України, статті 6 Закону України №1058, статей 21, 25 Закону №1105 суд приходить до висновку, що державна адресна допомога та підвищення до пенсії, передбачені Постановами №198 та №265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя і не відносяться до страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, тому відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків не підлягають. Зазначеним вище Порядком відшкодування вказаних виплат також не передбачено.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 122, 128, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаському районі Черкаської області -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська