73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
17 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-4882/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю,
встановив:
Херсонський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач або ХМЦЗ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ОСОБА_1.) про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 6457,33 грн.
Крім цього, до судового засідання від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до змісту якого він повідомляє про часткову сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 2000,00 грн., у зв'язку із чим просить зменшити позовні вимоги до 4457,33 грн.
У судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Питання про надання розстрочки виконання рішення по справі просив вирішити на розсуд суду. Відповідач надала заяву, згідно із змістом якої позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Крім цього, просить встановити спосіб та порядок виконання судового рішення по даній справі, розподіливши виплату суми боргу, яка залишилась, рівними частинами на 4 місяці починаючи з листопада 2011 р. Виходячи з вищевикладеного та на підставі ч. 4, ст. 122 КАС України суд визнав за можливе розглянути спір у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до змісту позовної зави вимоги позивача обґрунтовуються наступними обставинами. Так, до ХМЦЗ звернулась ОСОБА_1 із заявою про надання статусу безробітної до вирішення питання її працевлаштування. Згідно із наказом № НТ060706 від 06.07.2009 відповідачу присвоєно статус безробітної, в той же день її ознайомлено з правами та обов'язками, які вона має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім того, їй призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. У подальшому ОСОБА_1 відмовилась від послуг державної служби зайнятості, на підставі чого наказом № НТ060905 від 05.09.2006 її знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні. Крім того, у період з 31.05.2010 по 04.03.2011 ОСОБА_1. знову перебувала на обліку ХМЦЗ у якості безробітної та отримувала допомогу по безробіттю. При цьому, під час кожної постановки на облік відповідач засвідчувала той факт, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно акту перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 479/П (далі по тексту - акт, акт перевірки) від 15.04.2011 встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23.10.1997. Таким чином, відповідач, приховавши факт своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, незаконно отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 6757,33 грн. Листом № 08-11/2096 від 26.05.2011 ОСОБА_1 запропоновано добровільно повернути зазначені кошти протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання поштового відправлення. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем погашена лише частково у розмірі 300 грн., залишок заборгованості на момент подачі позову склав 6457,33 грн. Виходячи з цього позивач просить стягнути вказану суму боргу на користь ХМЦЗ.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. Крім того, до судового засідання нею погашено частково суму боргу, стягнення якої є предметом позову по справі, у розмірі 2000 грн., що підтверджується наданим позивачем клопотанням про зменшення позовних вимог. Посилаючись на своє скрутне матеріальне становище, відповідач стверджує про її неможливість на даний момент сплатити суму боргу у повному обсязі. Виходячи з цього просить встановити порядок та спосіб виконання судового рішення, рівномірно розподіливши виплату стягненої суми боргу на чотири місяці починаючи з листопада 2011 р.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Законами України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі по тексту - Закон № 803-ХІІ) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі по тексту - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.
Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі по тексту - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що ХМЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.
Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.
Громадянка України ОСОБА_1 06.07.2006 звернулась до ХМЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просила до вирішення питання щодо її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердила те, що на той момент не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займалася, пенсії не отримувала, на отримання пенсії за віком, в тому числі і на пільгових умовах, а також пенсії за вислугою років не мала права. Допомогу по безробіттю просила виплачувати один раз на місяць.
Наказом ХМЦЗ від 06.07.2006 № НТ060706 ОСОБА_1 присвоєно статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з 06.07.2006. У вересні 2006 р. відповідач відмовилась від послуг державної служби зайнятості, на підставі чого наказом ХМЦЗ від 05.09.2006 № НТ060905 її знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні, та припинено виплату допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідач перебувала на обліку у державній службі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 06.07.2006 по 05.09.2006. Згідно розрахунку суми позову, наявного у матеріалах справи, за вказаний період відповідач отримала у якості допомоги по безробіттю суму коштів у розмірі 439,67 грн.
Крім цього, громадянин України ОСОБА_1 07.06.2010 звернулась до ХМЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просила до вирішення питання щодо її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердила те, що на той момент не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займалася, пенсії не отримувала, на отримання пенсії за віком, в тому числі і на пільгових умовах, а також пенсії за вислугою років не мала права. Допомогу по безробіттю просила виплачувати один раз на місяць.
Наказом ХМЦЗ від 07.06.2010 № НТ100607 ОСОБА_1 присвоєно статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з 07.06.2010. У березні 2011 р. відповідач відмовилась від послуг державної служби зайнятості, на підставі чого наказом ХМЦЗ від 04.03.2011 № НТ110304 її знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні, та припинено виплату допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідач перебувала на обліку у державній службі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 07.06.2010 по 04.03.2011. Згідно розрахунку суми позову, наявного у матеріалах справи, за вказаний період відповідач отримала у якості допомоги по безробіттю суму коштів у розмірі 6317,66 грн.
Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Так, відповідно до копій персональних карток ОСОБА_1, наявних у матеріалах справи, відповідач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою працездатного віку. Протягом останніх 12 місяців перед постановкою на облік перебувала у трудових відносинах, відповідно, 46 та 47 тижнів та сплачувала страхові внески. Таким чином, на момент звернення до ХМЦЗ для надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач відповідала визначеним для цього законом умовам.
Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Виходячи з того, що ст. 1 Закону № 803-ХІІ фізичні особи-підприємці віднесені до зайнятого населення, реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності є обставиною, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про набуття статусу підприємця. Разом з тим, відповідно до змісту копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23.10.1997. Також у довідці міститься запис, що 23.12.2010 стосовно відповідача винесено судове рішення про припинення її підприємницької діяльності, що не пов'язано з банкрутством, однак запису про припинення її підприємницької діяльності немає. Тобто, на момент подачі позову ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця та не пройшла встановленої законом процедури для припинення цього статусу. Про дану обставину відповідач не повідомила ХМЦЗ, чим порушила свій обов'язок своєчасно повідомляти службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.
Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином, оскільки зазначені обставини мали місце до моменту взяття відповідача на облік у ХМЦЗ як безробітної, сума матеріального забезпечення, виплачена їй, повинна бути повернута нею за весь період часу перебування на обліку, відповідно, з 06.07.2006 по 05.09.2006 у розмірі 439,67 грн. та з 07.06.2010 по 04.03.2011 у розмірі 6317,66 грн.
Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.
15.04.2011 ХМЦЗ проведено перевірку достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовно ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт № 479/П, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні її на обліку у ХМЦЗ у статусі безробітного в той час, коли вона мала статус фізичної особи-підприємця. На підставі акту прийнято наказ № НТ110525 від 25.05.2011, відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані ОСОБА_1 як допомога по безробіттю у розмірі 6457,33 грн.
Відповідно до п. 7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення направлене ОСОБА_1 27.05.2011 та отримане нею 30.05.2011, про що свідчить копія поштового повідомлення з відміткою про вручення у матеріалах справи. Однак, станом на момент розгляду справи у повному обсязі зазначений борг відповідачем не погашено: до моменту подачі позову вона сплатила 300 грн., під час судового розгляду справи нею сплачено 2000 грн.
Відповідно до ст. 136 КАС України під час судового розгляду справи відповідач має право повністю або частково визнати позовні вимоги. При цьому стосовно порядку прийняття судового рішення застосовуються правила ст. 112 КАС України. Так, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача з повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 4457,33 грн., яка залишилась непогашеною, підлягає стягненню, а тому суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову. При цьому суд звертає увагу на те, що таке визнання жодним чином не порушує прав та законних інтересів сторін по справі або будь-яких інших учасників правовідносин.
Стосовно клопотання відповідача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення по справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Тобто, постановляючи судове рішення суд має право, зокрема, визначити строк виконання такого рішення, розподіливши виплати суму стягнутого за цим рішенням боргу частинами помісячно.
Із матеріалів справи випливає, що відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, а також усвідомлює вчинене ним правопорушення та наслідки, яке воно потягло. Про це свідчить той факт, що відповідач здійснює часткові оплати на погашення суми боргу, який виник внаслідок неправомірного отримання нею коштів державної соціальної допомоги по безробіттю. Таким чином це дає підстави суду вважати, що її волевиявлення буде спрямованим на добровільне виконання судового рішення і у майбутньому. Однак, як випливає із змісту заяви ОСОБА_1, на даний момент у зв'язку із скрутним матеріальним становищем виконати судове рішення у повному обсязі вона не має змоги, тому просить встановити такий порядок виконання постанови суду, який надасть можливість виплачувати борг поступово. Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується із запропонованим відповідачем порядком виконання постанови суду та дійшов висновку про можливість встановлення порядку та строків виконання судового рішення по справі, розподіливши виплату стягненого за ним боргу рівномірними частинами на чотири місяці починаючи з листопада 2011 р.
Керуючись ст. 112, 136, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю у розмірі 4457,33 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Херсонського міського центру зайнятості (р/р 37173001004936, ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 35219574) кошти матеріального забезпечення, виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 33 коп.
Встановити порядок виконання постанови суду шляхом стягнення 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 33 коп. з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) рівними частинами протягом чотирьох місяців починаючи з листопада 2011 р., а саме:
- у листопаді 2011 р. стягнути 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 33 коп.;
- у грудні 2011 р. стягнути 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 33 коп.;
- у січні 2012 р. стягнути 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 33 коп.;
- у лютому 2012 р. стягнути 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 34 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.2.3