Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
18.10.2011 р. справа № 2а- 9263/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,
представників
позивача - Тесленко І.О., Єрмішкін А.В.,
відповідача - Федосєєнко В.Ю., Борзенко О.Є., Карнаух О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ТОВ "Торгівельний дім "Молохіт"
до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області
про скасування рішення , -
встановив:
Позивач, ТОВ «ТД «Молохіт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача, Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, від 22.06.2011р. №34 про вилучення необгрунтовано отриманої виручки в сумі 218.508,22грн. та стягнення штрафу в сумі 437.016,44грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення грунтується на помилкових судження суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №02043 від 15.06.2011р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на суб'єкта господарювання додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Наполягаючи на задоволенні вимог, позивач стверджував, що оскільки розмір підвищення ціни первинної реалізації продукції виробництва ЗАТ «Балмолоко плюс»(котра відбулась у червні 2010р.) та первинної реалізації продукції виробництва ТОВ «Балмолоко»(котра відбулась у жовтні 2010р.) у межах кожного окремого місяця не перевищував 1%, то суб'єкт господарювання не повинен проводити ніякого декларування зміни оптово-відпускної ціни. При цьому, для обчислення розміру підвищення ціни наступного місяця, на думку позивача, має братись не ціна первинної реалізації товару, а ціна реалізації товару попереднього місяця. У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна інспекції з контролю за цінами в Харківській області, з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом №02043 від 15.06.2011р. суб'єктом господарювання вчинено порушення вимог розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №277 від 08.05.2008р. «Про декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольччі товари», а саме: суб'єкт господарювання здійснював реалізацію продукції виробництва ЗАТ «Балмолоко плюс» і ТОВ «Балмолоко»за цінами, котрі перевищували 1% від первинної ціни реалізації продукції даних виробників без попереднього проведення декларування зміни оптово-відпускних цін. Внаслідок скоєння вказаного порушення суб'єкт господарювання необгрунтовано одержав виручку в сумі 218.508,22грн. У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги і доводи заперечень проти позову, просили суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи спірне рішення №34 від 22.06.2011р. про вилучення необгрунтовано отриманої виручки в сумі 218.508,22грн. та стягнення штрафу в сумі 437.016,44грн. було винесено відповідачем, ДІ з контролю за цінами в Харківській області, з посиланням на акт перевірки №02043 від 15.06.2011р.
Згідно зі згаданим актом, у діяльності ТОВ «ТД «Молохіт»територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами виявлено порушення вимог розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №277 від 08.05.2008р. «Про декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольччі товари», а саме: суб'єкт господарювання здійснював реалізацію продукції виробництва ЗАТ «Балмолоко плюс»і ТОВ «Балмолоко»за цінами, котрі перевищували 1% від первинної ціни реалізації продукції даних виробників без попереднього проведення декларування зміни оптово-відпускних цін.
Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення та відображених в акті №02043 від 15.06.2011р. суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції (ч.1 ст.13); контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями (ч.2 ст.13); державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону (ч.3 ст.13); господарські суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін (ч.4 ст.13).
У силу приписів Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (затверджено постановою КМУ №1819 від 13.12.2000р.; далі за текстом -Положення №1819) контроль за додержанням державної дисципліни цін покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та територіальні органи даного суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає відсутність фактичних даних, які б засвідчували, що у спірних правовідносинах відповідачем владна управлінська функція контролю була реалізована поза межами законодавчо наданих повноважень, не у спосіб, що визначений законом або з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що б мало безумовним та невідворотним наслідком вплив на висновки, відображені інспекцією в акті №02043 від 15.06.2011р.
На спростування суджень суб'єкта владних повноважень, викладених у згаданому акті, позивач навів довід про відсутність обов'язку декларувати зміни оптово-відпускних цін, позаяк збільшення ціни дійсно відбувалось і загальне збільшення ціни перевищує 1%, проте оскільки збільшення ціни в межах кожного місяця не перевищувало 1%, то таке збільшення, по-перше, не підлягає декларуванню, і по-друге, для обрахування показника 1% збільшення ціни поточного місяця має враховуватись не базова (первинна) ціна реалізації продовольчого товару, а найвища ціна реалізації попереднього місяця.
З цього приводу суд зауважує, що за правилом п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за №1047/6238; далі за текстом -Інструкція №298/519) порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни.
Правовідносини з приводу процедури декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари унормовані Порядком декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари (затверджено постановою КМУ №1222 від 17.10.2007р.; далі за текстом -Порядок №1222).
Згідно з п.1 Порядку №1222 цей Порядок визначає механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем здійснювалась поставка саме тих товарів, котрі згадані в п.1 Порядку №1222.
У силу приписів п.2 Порядку №1222 декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.
З положень наведеної норми витікає, що суб'єкт господарювання обтяжується обов'язком здійснити декларування змін оптово-відпускних цін у разі одночасної наявності таких умов як: 1) розмір ціни збільшується більш як на 1 відсоток, 2) збільшення розміру ціни відбувається в межах календарного місяця.
Разом з тим, системно аналізуючи положення Порядку №1222, а також беручи до уваги мету запровадження законодавцем процедури декларування зміни оптово-відпускних цін, суд доходить висновку, що для обчислення розміру збільшення ціни слід суб'єкту господарювання брати до розрахунку ціну, визначену відповідно до п.9 Порядку №1222, де зазначено, що оптово-відпускні ціни на продовольчі товари вважаються задекларованими на день набрання чинності розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу щодо здійснення повноважень, наданих абзацом тридцять восьмим пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», тобто виключно ціну першої реалізації, яка вважається так званою «базовою ціною»до моменту декларування суб'єктом господарювання нової оптово-відпускної ціни.
З огляду на викладене, суб'єкт господарювання повинен виконати обов'язок з декларування зміни оптово-відпускних цін у саме тому місяці, коли фактична ціна реалізації будь-якої партії товару перевищить на 1% або ціну реалізації товару за першою поставкою (так звану «базову ціну»поставки), або коли фактична ціна реалізації будь-якої партії товару перевищить на 1% раніше задекларовану ціну.
У спірних правовідносинах позивачем обов'язку по декларуванню зміни оптово-відпускної ціни виконано не було, а отже було скоєно порушення державної дисципліни цін.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість визначення суб'єктом владних повноважень розміру юридичної відповідальності порушника у вигляді стягнення необґрунтовано одержаної виручки, суд наголошує на такому.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу приписів ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
З положень наведеної норми витікає, що стягненню підлягає виключно одержана, а не нарахована виручка, тобто грошові кошти, що були фактично отримані на рахунок суб'єкта господарювання в банківській установі або в касу суб'єкта господарювання, як компенсація вартості поставлених товарів (робіт, послуг).
Вивчивши зміст акту №02043 від 15.06.2011р., суд відзначає, що названий документ не містить жодних фактичних даних про отримання ТОВ «ТД «Молохіт»виручки. З пояснень представників відповідача судом достеменно встановлено, що питання отримання виручки в ході перевірки суб'єктом владних повноважень не досліджувалось у зв”язку з ненаданням ТОВ «ТД «Молохіт» необхідних первинних та розрахункових документів.
З пояснень представників сторін судом також встановлено, що перевірка додержання ТОВ «ТД «Молохіт»державної дисципліни цін здійснювалась суб'єктом владних повноважень виключно на підставі даних, зазначених у реєстрі документів, що був наданий до перевірки суб'єктом господарювання. Жодних первинних і розрахункових документів ТОВ «ТД «Молохіт»до перевірки не надавалось, згадані документи суб'єктом владних повноважень у ході перевірки не досліджувались.
Суд зауважує, що відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).
Таким чином, перевірка діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі і з питання додержання державної дисципліни цін, повинна здійснюватись обов'язково з вивченням саме первинних документів, позаяк саме показники первинних документів формують дані бухгалтерського обліку, котрі в свою чергу за правилом ч.3 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для інших видів обліку.
Окрім того, суд бере до уваги, що в силу п.3.2 Інструкції №298/519 в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.
Вивчивши зміст акту №02043 від 15.06.2011р. і порівнявши реквізити наведених у даному акті первинних документів з реквізитами видаткових накладних, витребуваних у ТОВ «ТД «Молохіт», суд відзначає, що в акті наведені реквізити неіснуючих первинних документів.
Здійснений суб'єктом владних повноважень розрахунок базової ціни першої поставки ТОВ «ТД «Молохіт»товару, зміна ціни на який підлягає декларуванню, не ґрунтується на відомостях витребуваних судом і долучених до справи копій первинних документів ані за номенклатурою поставки товару, ані за ціною поставки товару.
Вказаний недолік, допущений суб'єктом владних повноважень при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, не може бути усунутий судом при вирішенні справи, позаяк з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України орган судової влади не може підмінити собою суб'єкта владних повноважень та змінити підстави і мотиви спірного рішення.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності та обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів, покладених в основу спірного рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ТОВ "Торгівельний дім "Молохіт" до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області про скасування рішення -задовольнити.
Скасувати в повному обсязі рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області №34 від 22.06.2011р.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 20.10.2011 р.
Суддя Сліденко А.В.