Справа № 2-922/2011 р.
28.09.2011 Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- при секретарі Пройка С.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (треті особи -ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник відповідача -Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.
Треті особи -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечували, у письмовому порядку відмовились від прийняття спадщини на користь позивача, про що свідчать їх відповідні заяви, просили справу розглянути без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянки України на ім'я ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_2; копія паспорту громадянки України на ім'я ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_3; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1, батьками якого записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області, власником якого є ОСОБА_5 - ціле; копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»№ 71 від 14.06.2011 р., про належність та вартість домоволодіння; копія рішення Долинської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області від 31.01.1994 р. ХVІ скликання, про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2.; заяви третіх осіб по справі, про відмову від спадщини на користь позивача.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р. За життя ОСОБА_5 належав житловий будинок АДРЕСА_1 Ренійського району, де він мешкав разом зі своєю сім'єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності житлового будинку ОСОБА_5 підтверджується технічним паспортом на будинок, копією довідки КП «Ренійське БТІ»№ 71 від 14.06.2011 р., про належність та вартість спадкового домоволодіння, та копією рішення Долинської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області від 31.01.1994 р. ХVІ склику, про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області. За час життя ОСОБА_5 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями ОСОБА_5 за законом першої черги є син спадкодавця (позивач по справі), дружина спадкодавця ОСОБА_3 (третя особа по справі), та донька спадкодавця ОСОБА_4 (третя особа по справі). У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, ні дружина спадкодавця, ні донька спадкодавця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, не звернулись. Це пояснюється тим, що вони від прийняття спадщини відмовились на користь позивача, про що до матеріалів справи додали відповідні заяви.
Так, у встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, позивач звернувся до державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори, за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовила йому в оформлені права на спадщину, вказавши, що для отримання свідоцтва на спадщину на нерухоме майно (у тому числі на житловий будинок або його частку) необхідно додати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Документи, що встановлюють право на це нерухоме майно, відсутні. Отже, в оформленні прийняття спадщини на житловий будинок позивачу було відмовлено за відсутністю правовстановлюючої документації на ім'я померлого, роз'яснено, що питання про визнання права власності на будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку. Після смерті батька позивач доглядає за технічним станом будинку, несе всі витрати по його утриманню, сплачує необхідні платежі, обробляє земельну ділянку.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, а інші спадкоємці від спадщини відмовились.
В складі спадкового майна мається самочинно побудоване майно, тому позивач пред'являє позов про визнання за ним право власності лише щодо майна, яке не є самочинно побудованим, а саме на: житловий будинок літ. «А», вбиральню літ. «Е», 1-4 -огорожі, 5-6 -споруди.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Отже, спадкоємцями за законом є дружина та діти, але у зв'язку з тим, що дружина спадкодавця та донька спадкодавця від спадщини відмовились на користь позивача, тоді спадкоємцем за законом залишається син спадкодавця, це позивач по справі.
Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України 2003 р., для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Відмову від спадщини позивач не заявляв. В порядку ч. 3 ст. 1269 ЦК України, надав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України 2003 р., спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Таким чином, прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку воля позивача, як спадкоємця першої черги, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.). Фактичне управління та володіння спадковим майном є одним із способів прийняття спадщини, такі відповідні дії дають підстави вважати, що спадкоємець відноситься до спадкового майна як до своєї власності. Прийнята спадщина вважається власністю спадкоємця з моменту її відкриття, тобто він має право користуватися та управляти таким майном, але без встановлення права власності на спадщину, не може розпоряджатися майном.
Позивач по справі успадкував належне його батькові нерухоме майно в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Він юридично не прийняв спадщину, але на момент відкриття спадщини мешкав разом із спадкодавцем, по теперішній час управляє та володіє майном померлого батька, несе відповідні витрати по його утриманню, тобто він фактично прийняв спадщину. Згідно п. 20 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування” № 7 від 30.05.2008р. справи про спадкування за законом мають вирішуватися на основі правил глави 86 ЦК України. За відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як виходить з матеріалів справи, крім позивача інші спадкоємці на спадщину не претендують. Факт прийняття спадщини позивачем після смерті його батька знайшов своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на житловий будинок.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, який залишився після смерті його батька ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 328, 1223, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А»- житлового будинку загальною площею 48,20 кв.м., житловою площею 37,10 кв.м.; літ. «Е»- вбиральні; 1-4 - огорожі; 5-6 -споруди, який розташований по АДРЕСА_1 Одеської області, що належав його батькові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., про що в книзі реєстрації актів про смерть Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області зроблено відповідний актовий запис № 31.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.І. Дудник