Справа № 2-920/2011 р.
04.10.2011 Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- при секретарі Пройка С.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за добросовісним набувачем, -
Відповідач ОСОБА_3, позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив розглянути справу в попередньому судовому засіданні без його участі.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали, просили розглянути справу без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянки Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_2; копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_3; копія рішення Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області № 43 від 08.12.1993 р., про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1; копія рішення Виконавчого комітету Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області V склику № 47-V від 25.07.2010 р., про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; копія витягу КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 21.03.2011 р. № 29365941, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно -житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 -1/1 ч.; копія свідоцтва КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 21.03.2011 р. (серія САЕ № 064322), про право власності на нерухоме майно -на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 - 1/1 ч.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3 - ціле; договір купівлі-продажу житлового будинку від 19.11.2008 р.; копія розписки ОСОБА_3 від 19.11.2008 р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_3, зазначивши, що 19.11.2008 р. між ними та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю, житлового будинку АДРЕСА_1, з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 за 8 000 грн. 19.11.2008 р. позивачі та відповідач уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день, позивачі передали відповідачу обумовлену суму, отримання якої підтверджується договором купівлі-продажу від 19.11.2008 р., в якому зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а відповідач передав позивачам документи на житловий будинок. Пізніше, позивачі дізналися, що відповідач на момент укладення договору не був власником нерухомого майна. Право власності на житловий будинок відповідач набув лише 21.03.2011 р., що підтверджується свідоцтвом КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації», про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Котловинської сільської ради Ренійського району, а також технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого вказаний ОСОБА_3 -ціле, виданого 08.12.2010 р. КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації». Тому, придбане позивачами нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право.
Після вчинення правочину позивачі разом почали проживати у придбаному ними житловому будинку, організували догляд за придбаною нерухомістю, сплачують всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачі неодноразово зверталися до колишнього власника, однак ОСОБА_3 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачів про зустріч не реагує. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на житловий будинок на себе, позивачам було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачі вимушені були звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Враховуючи вищевикладене, придбане позивачами нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 390 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Так, ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивачі, як добросовісні набувачі, у відповідності ст. 330 ЦК України, набули право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 розташований по АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке він фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст. 388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачами у відповідача не було загублене власником, не було вкрадено та не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а тому воно не може у них витребувано.
По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачами та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач продав, а позивачі купили житловий будинок АДРЕСА_1 по вул. Леніна в с. Котловина Ренійського району за 8 000 грн. 19.11.2008 р. позивачі передали відповідачу обумовлену суму, отримання якої підтверджується договором купівлі-продажу від 19.11.2008 р., в якому зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а відповідач передав позивачам документи на житловий будинок. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачі неодноразово зверталися до колишнього власника, однак він від посвідчення договору ухиляється. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на житловий будинок на себе, позивачам було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи, нерухомість в натурі. Позивачі фактично вступили у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину виконали поточний ремонт, організували догляд за майном, тобто правочин між сторонами фактично відбувся. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 19.11.2008 р. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачів з цього приводу відповідачем не сприймаються.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо житлового будинку та встановленні права на нерухомість у позивачів як добросовісних набувачів, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 розташованого по вул. Леніна в с. Котловина Ренійського району за позивачами, як добросовісними набувачами.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України 2003р., -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності за добросовісним набувачем - задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добросовісними набувачами житлового будинку АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А»- житлового будинку, загально. площею 56,40 кв.м., житловою площею 36,70 к.м.; літ.літ. «Б», «Д»- літніх кухонь; літ. «В»- гаражу; літ. «Г»- бані; 1-3 -огорожі, 4 -споруди, розташований по АДРЕСА_1.
3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 19.11.2008 р., згідно із яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами, який складається з: літ. «А»- житлового будинку, загально. площею 56,40 кв.м., житловою площею 36,70 к.м.; літ.літ. «Б», «Д»- літніх кухонь; літ. «В»- гаражу; літ. «Г»- бані; 1-3 -огорожі, 4 -споруди, який розташований на земельній ділянці 2 500 кв.м. по АДРЕСА_1 - за 8 000 (вісім тисяч) грн. - визнати дійсним .
4. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А»- житлового будинку, загально. площею 56,40 кв.м., житловою площею 36,70 к.м.; літ.літ. «Б», «Д»- літніх кухонь; літ. «В»- гаражу; літ. «Г» - бані; 1-3 -огорожі, 4 -споруди, розташований по АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.І. Дудник