Рішення від 16.09.2011 по справі 2-315/11

Справа № 2-315/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Петровій В.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Ізмаїльська міська рада та комунальне підприємство «Ізмаїльське МБТІ», про припинення права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами, які уточнювались та доповнювались і просить припинити право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, спадщину після смерті якої прийняла ОСОБА_5, проте належним чином не оформила своїх спадкових прав і померла, мотивуючи тим, що на теперішній час вказана частка житлового будинку зруйнована та нотаріальною конторою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що немає можливості перевірити місце відкриття спадщини після ОСОБА_5 та прийняття спадщини її спадкоємцями, відсутні вказані відомості в будинковій книзі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи Ізмаїльської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про право власності на будівлю від 04.10.1950 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.04.1981 року, виданого Ізмаїльським міським відділом ЗАГС, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За загальним правило дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 16053927 від 26.08.2008 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 відсутня.

Спадкоємицею за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_4 являється донька ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.08.1950 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.04.1957 року, відповідно до якого ОСОБА_5 після укладення шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_5».

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Відповідно ч.2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року - спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_5, як спадкоємець за законом першої черги у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, що підтверджено заявою від 15.07.1981 року, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.

Не оформивши належним чином своїх спадкових прав, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 01.06.2007 року, виданим відділом РАЦС по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, Одеської області.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 16053866 від 26.08.2008 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 відсутня.

Спадкоємицею за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 являється донька ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 18.03.1980 року, виданим відділом ЗАГС м. Гусь-Хрустальний та довідкою відділу РАЦС по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 24.09.2008 року за №356, відповідно до якого ОСОБА_2 після укладення шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_2».

Судом встановлено, що в ОСОБА_5 була донька ОСОБА_8, що підтверджено довідками відділу РАЦС по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції від 15.05.2008 року за №№ 179, 180, проте вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 18.06.2003 року, виданим відділом РАГС Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області.

Відповідно до ч.2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Оскільки спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_8 померла до часу відкриття спадщини, право на спадкування після смерті ОСОБА_5 отримує її донька ОСОБА_3.

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Відповідно ч.3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживала разом із ОСОБА_5, що підтверджено будинковою книгою на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2, як спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 28.09.2007 року, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2009 року по справі була призначена будівельно-технічна експертиза.

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 03.12.2009 року встановлено, що спадкової 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час вже не існує у зв'язку з її руйнуванням.

Відповідно до ч.4 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі знищення майна.

Позивач ОСОБА_3 заявляє позовні вимоги щодо припинення права власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з її фактичним знищенням на теперішній час.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що ? частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час вже не існує, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 346, 1220, 1222, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Ізмаїльська міська рада та комунальне підприємство «Ізмаїльське МБТІ», про припинення права власності на спадкове майно - задовольнити.

Припинити право власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Бурнусус