33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" жовтня 2011 р. Справа № 6/5007/60/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Огороднік К.М. суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватне акціонерне товариство "ІнтерТайл" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.11 р.
у справі № 6/5007/60/11 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тега"
відповідач Приватне акціонерне товариство "ІнтерТайл"
про стягнення в сумі 31 882 грн. 09 коп.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року у зв"язку з перебуванням судді Гудак А.В. у відпустці внесені зміни до складу колегії і визначено колегію у скаладі : головуючий суддя Олексюк Г.Є.,суддя Огороднік К.М., суддя Сініцина Л.М.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6\5007\60\11 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. ) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тега» (м.Івано-Франківськ) та стягнуто на його користь з Приватного акціонерного товариства “ІнтерТайл” (Житомирська область, м.Коростень)- 31882,09грн., з яких: 29437,56грн. - основний борг, 1825,13грн. - інфляційні, 619,40грн. - 3% річних, а також 318,82 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов,суд першої інстанції з огляду на положення ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,525,526,530,610,ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані підрядні роботи згідно договору № 04-08-2009 від 26.08.2009 р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 29437,00грн., що підтверджується актами звірки розрахунків та довідками позивача від 06.06.11р. № 26, від 20.06.11р. № 54 та стягнув означену суму з відповідача.
Крім того, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України та перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, місцевий суд стягнув з відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимог 1825,13грн. - інфляційних та 619,40грн. - 3% річних .
Не погодившись із означеним судовим рішенням, Приватним акціонерним товариством “ІнтерТайл” подано апеляційну скаргу, якою вважає, що оскаржуване рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, недоведені та висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду , не відповідають обставинам справи . Крім того , при постановленні рішення були допущені порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Зокрема , апелянт вказує , що суд прийняв за доказ копію акту виконаних робіт № 01/04-08-2009-1/98 від 30.09.2009 р., який був наданий позивачем. В той же час , у відповідача в наявності є акт виконаних робіт за договором №04-08-2009 від 26.08.2009 р., №01/04-08-2009-1 від 29.12.2009 року .
Як зазначає апелянт, два примірники акту виконаних робіт №01/04-08-2009-1, за договором, не є аутентичними та не можуть бути прийняті як належний доказ.
У зв'язку з тим, що до цього часу між позивачем та відповідачем не було підписано два аутентичних примірники акту виконаних робіт, вважають, що не наступило зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2011 року було зобов"язано позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Тега" надати для огляду в судовому засіданні оригінали платіжних документів ( банківських виписок) по оплаті за договором № 04-08-2009 від 26.08.2009 року, а відповідача ПАТ " Інтер Тайл" надати в судове засідання для огляду оригінал акта № 01/04-08-2009 -1 .
10 жовтня 2011 року до апеляційного господарського суду надійшли пояснення від ТОВ « Тега» ,які є фактично відзивом на апеляційну скаргу і відповідно до яких на виконання Ухвали направили завірені банком виписки за 14.06.2010р. та 28.08.2009р. , згідно яких відбулося часткове погашення зобов'язань ПАТ «ІнтерТайл» за договором №04-08-2009 від 26.08.2009р. Що стосується акту виконаних робіт №01/04-08-2009-1/98 від 30.09.2009р. , зазначають ,що ТОВ «Тега» надало оригінал даного акту в матеріали справи, а тому твердження ПАТ «Інтер Тайл» в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції прийняв за доказ копію акту немає під собою жодного підґрунтя .
Вказує, що роботи по договору були виконані у вересні 2009р. , а прийняло ПАТ «Інтертайл» роботи лише в грудні 2009р.
Також просить справу розглядати без участі їх представника, враховуючи їх скрутне фінансове становище.
До пояснень позивачем надано банківські виписки за 14.06.2010р. та 28.08.2009р,копія довіреності на ОСОБА_1, виписка з ЄДРЮОФОП ,копія позовної заяви від 14.07.2011р.
Колегія суддів вважає за можливе долучити подані позивачем додаткові докази до матеріалів справи та розглянути їх в ході апеляційного перегляду справи.
У судове засідання апеляційного господарського суду представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 07.09.2011року та про відкладення розгляду справи на 12 жовтня 2011 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та ними отримано ,про що свідчать повідомлення відділень поштового зв”язку про отриманнями адресатами поштових відправлень (а.с.106-107 ,а.с.111,112 ), тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, , враховуючи обмеженість строків розгляду справи,а також те, що позивач просить розглядати справу без участі його представника,а від апелянта жодних клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, як і не виконані вимоги ухвали суду ,колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутність представників сторін .
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до приписів ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом,підписаним обома сторонами.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції ,так і під час її апеляційного перегляду встановлено, що 26.08.2009р. між Закритим акціонерним товариством “ІнтерТайл” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тега” було укладено договір №04-08-2009 (а.с.9-13). Відповідно до умов даного договору Підрядник (позивач) зобов'язується в межах загальної вартості договору, визначеної у п. 2.1 цього договору виконати підрядні роботи з улаштування дахової паливної згідно переліку робіт (додаток №1) на об'єкті ЗАТ "ІнтерТайл" м.Коростень, Житомирської області, вул.Шатрищанська, 69, а Замовник (Відповідач) зобов'язується в межах вартості договору, визначеної у п. 2.1 цього договору прийняти та сплатити підряднику за підрядні роботи визначену цим договором грошову суму в порядку та строк, визначені цим договором.(п.1.1 Договору )
Пунктом 2.1 встановлена загальна вартість договору, що визначена у відповідності до кошторису (додаток №1) і складає - 294246,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 49041,00грн.
До початку виконання робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс в розмірі вартості матеріалів, а саме: 215187,60грн., в т.ч. ПДВ 20% - 35864,60грн. не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня підписання належним чином уповноваженими представниками сторін цього договору (п.2.2 договору).
Відповідно до п.6.1 договору передача робіт підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт, наданого підрядником, та необхідною виконавчою документацією, що додається до акту.
Також сторони погодили, що після виконання обсягів робіт замовник сплачує підряднику кошти згідно актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться протягом двадцяти банківських днів з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі виконаних робіт. Підписання актів в односторонньому порядку не допускається.(п.2,5 Договору )
В матеріалах справи наявний локальний кошторис з розрахунком договірної ціни № 01/04-08-2009 улаштування дахової паливної загальною вартістю виконання робіт разом з додатковими витратами на суму 294246, 00 гривень, який погоджений сторонами ( а. с. 14-19).
ТОВ « Тега «були виконані роботи, а ЗАТ « Інтер Тайл» ці роботи прийняті відповідно до актів приймання виконаних робіт по договору № 04-08-2009 від 26 серпня 2009 року на наступні суми:
за актом приймання виконаних робіт № 01/04-08-2009 -1/98 від 30.09.2009р. виконано робіт на суму 245548,8 гривень;(а.с.26-30),(а.с58-62)
за актом приймання виконаних робіт № 02/04-08-2009 -2/59 від 19.04.2010р. виконано робіт на суму 44076,36 гривень;(а.с.37-38),(а.с.63-64)
Всього на виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи у м. Коростені на загальну суму 289625,16грн.
Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що після виконання обсягів робіт замовник сплачує підряднику кошти згідно актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться протягом двадцяти банківських днів з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі виконаних робіт. Підписання актів в односторонньому порядку не допускається.
В порушення умов вищевказаного договору відповідач розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи частково на суму 260187,60грн. ,що підтверджується банківськими виписками за 14.06.2010р. ( а.с. 118 ) та 28.08.2009р(а.с.116,117 ) , наданими позивачем на виконання ухвали суду від 07 вересня 2011 року, актом звірки розрахунків від 30.06.2010 року (а.с. 74) .
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані підрядні роботи згідно договору № 04-08-2009 від 26.08.2009 р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 29437,00грн., і яка відповідачем добровільно не сплачена .
Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).
Ні на час розгляду справи в суді першої інстанції, ні на час її перегляду в апеляційному порядку відповідач доказів щодо проведення повних розрахунків з позивачем не надав.
Таким чином, враховуючи, що відповідач свої зобов»язання по договору підряду № 04-08-2009 від 26.08.2009р. виконав лише частково ,доказів погашення спірної заборгованості перед позивачем не надав, місцевий господарський суд правомірно стягнув з ПАТ « Інтер Тайл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тега” основний борг в сумі 29437,56грн.,що відповідає фактичним обставинам справи
Як свідчать матеріали справи ,крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1825,13грн. інфляційних та 619,40грн. - 3% річних.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми ; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Судова колегія, перевіривши проведений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних втрат за період з червня 2010 року по лютий 2011 року та 3% річних за період з 15.05.2010р. по 03.03.2011р. (292 дні) , вважає вірним висновок місцевого суду про те, що вони підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1825,13грн. - інфляційних та 619,40грн. - 3% річних.
Доводи відповідача про те, що два примірники акту виконаних робіт №01/04-08-2009-1, за договором, не є аутентичними та не можуть бути прийняті як належний доказ апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що апелянт в судове засідання оригіналу спірного акту не подав , тим самим вимоги ухвали суду від 07 вересня 2011 року не виконав.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За змістом ст. 33 ГПК України обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами ,виходячи з того,хто посилається на юридичні факти,які обгрунтовують його вимоги і заперечення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Інтер Тайл» та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6\5007\60\11.
Державне мито за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49.99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6/5007/60/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства " Інтер Тайл" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Сініцина Л.М.
01-12/14205/11