79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.09.11 Справа № 5015/3696/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Якімець Г.Г.
Хабіб М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «ТрастТер»(надалі ПП «ТрастТер») № ю-709 від 07.07.2011р. (вх. № 1604 від 21.07.2011р.) та № ю-722 від 11.07.2011р. (вх. № 1638 від 21.07.2011р.)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.07.2011р.
у справі № 5015/3696/11
за зустрічним позовом: ПП «ТрастТер», м. Львів
до відповідача (позивача за первісним позовом у справі № 5015/3282/11): Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»(надалі ПАТ «Брокбізнесбанк»), м. Київ в осоьі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», м. Львів
про продовження строку дії договору,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 -представник (довіреність № 142/03 від 13.05.2011р.),
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.2011р. у справі № 5015/3696/11 (суддя Фартушок Т.Б.) повернуто зустрічну позовну заяву ПП «ТрастТер»і додані до неї документи без розгляду.
Дана ухвала суду мотивована тим, що до зустрічної позовної заяви не додано належного доказу сплати державного мита та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційні скарги, в яких ухвалу суду першої інстанції вважає незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, висновки суду не підтверджуються достовірними доказами. Зокрема, зазначає, що ст. 60 ГПК України не містить жодного посилання на сплату державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Просить скасувати ухвалу місцевого суду від 07.07.2011р.у даній справі, прийняти нову ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви ПП «ТрастТер»№ ю-695 від 04.07.2011р. до розгляду.
Позивач (за зустрічним позовом) не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційних скарг належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.08.2011р.
Учасники судового процесу не виконали вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 09.08.2011р. та не надали витребуваних матеріалів.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. введено у склад колегії суддів по розгляду апеляційних скарг ПП «ТрастТер»замість судді Юрченка Я.О. суддю Хабіб М.І.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали господарського суду Львівської області від 07.07.2011р. у справі № 5015/3696/11 з огляду на наступне:
В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що до зустрічної позовної заяви не додано доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та належного доказу сплати державного мита, що слугувало підставою для повернення зустрічної заяви та доданих до неї документів без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Право відповідача на подання зустрічного позову передбачено ст. 60 ГПК України, зі змісту якої вбачається, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Тобто, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог ст.ст. 54-58 ГПК України.
Статтею 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно п.п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993, № 7-93 з наступними змінами та доповненнями.
Порядок обчислення та сплати державного мита передбачений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50.
Згідно п.14 розділу ІІІ даної Інструкції при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
З оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що позивачем до зустрічної позовної заяви долучено лише світлокопію квитанції № 1211 від 11.03.2011р. як доказ сплати державного мита без зазначення підтвердження про зарахування суми сплаченого державного мита до держбюджету.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.
Враховуючи, що в даному випадку скаржник повинен був довести факт сплати державного мита за подання зустрічного позову, місцевий суд, досліджуючи вищевказану світлокопію квитанції як доказ сплати державного мита, не мав можливості встановити факт зарахування суми сплаченого державного мита до держбюджету.
Щодо посилання місцевого суду про те, що позивачем (за зустрічним позовом) не надано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, варто зазначити наступне:
В силу положень п. 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 47-1 ГПК України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 (надалі Порядок).
Відповідно до п. 8 вказаного Порядку за зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги стосовно предмета спору, витрати оплачуються у розмірі, передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Згідно п. 12 Порядку документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Таким чином, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог, встановлених статтею 57 ГПК України.
Враховуючи те, що позивачем (за зустрічним позовом) не подано належних доказів сплати державного мита та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано повернув зустрічну позовну заяву ПП «Траст тер»без розгляду.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, оскільки застосування місцевим господарським судом норм п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України у даній справі є правомірним.
Керуючись, ст. ст. 43, 54-58, 60, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 07.07.2011р. у справі № 5015/3696/11 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Якімець Г.Г.
Хабіб М.І.