33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" серпня 2011 р. Справа № 16/4/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Бригінець Л.М.
суддів Василишин А.Р. суддів Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Риштун О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача Уланівського комбінату комунальних підприємств
на рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.11 р.
у справі № 16/4/2011/5003 (суддя Нешик О.С. )
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до відповідача Уланівського комбінату комунальних підприємств
про стягнення заборгованості за договором позики
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( довіреність № б/н від 30.03.2011 р.) відповідача - не з'явився
Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2011р. у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Щепанської Г.А. склад колегії суддів змінено. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.05.2011р. у справі №16/4/2011/5003 (суддя Нешик О.С.) задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі Позивач) до Уланівського комбінату комунальних підприємств, с. Уланів, Хмільницького району, Вінницької області (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 31175,32 грн. боргу; 1995,19 грн. інфляційних витрат; 520,16 грн. річних; 2396,22 грн. пені; 360,87 грн. державного мита та 233,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.2011р. у справі №16/4/2011/5003, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на наступне:
- комунальне підприємство "Уланівський комбінат комунальних підприємств" є спільною власністю територіальної громади Уланівської сільської ради. Заблокування рахунків та арешт майна призведе до глобального погіршення суспільного життя мешканців, яких обслуговує вказане підприємство;
- відповідно до договору позики від 15.06.2010р. п. 1.1. умовами договору є грошові кошти які передаються у безпроцентну позику, тобто проценти, інфляційні витрати, річні не нараховуються;
- місцевий господарський суд не взяв до уваги клопотання Відповідача про розстрочення основного боргу, та укладення мирової угоди.
У письмовому відзиві Позивач заперечив апеляційну скаргу Відповідача, вважає її безпідставною та необґрунтованою, зокрема зазначив:
- відповідно до п. 5.5 договору позики від 15.06.2010р. Позикодавець вправі вимагати повернення йому позики або її частини, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та пені в розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національним Банком України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки;
- Відповідачеві було надано достатньо часу для укладення мирової угоди та домовитись з Позивачем про розстрочення заборгованості, але цього зроблено не було;
- стосовно клопотання про реструктуризацію боргу, то після роз'яснення процедури його внесення та необхідної доказової бази яку потрібно надати суду для отримання можливості його вирішення, представник Відповідача від даного клопотання в судовому засіданні відмовився.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.
Скаржник (відповідач у справі) в судове засідання 29.08.2011р. не з'явився.
Згідно реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції від 18.08.2011р., копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду №16/4/2011/5003 від 04.07.2011р. надіслані сторонам у справі, тобто про час і місце судового розгляду сторони своєчасно повідомлені.
Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
З матеріалів справи не вбачається повернення поштою копії ухвали відправнику (Рівненському апеляційному господарському суду) у зв'язку з відсутністю адресата (одержувача) за зазначеною адресою чи закінченням встановленого терміну зберігання.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов"язковою. Судова колегія вважає, що неявка скаржника не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.2011р. у справі №16/4/2011/5003.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є невиконання зобов'язань за договором позики.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачено договори та інші правочини.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Матеріали справи свідчать та встановлено місцевим господарським судом, що 15.06.2010р. фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Уланівським комбінатом комунальних підприємств укладено договір позики.
Умовами договору (п.1.1) сторони визначили, що позивач (позикодавець) передає у власність відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1. цього договору, надалі іменується "позика" на безпроцентній основі, а відповідач (позичальник) зобов'язується повернути позику у визначеному цим договором строк.
Відповідно п.2.1 угоди сторін: розмір позики становить 31175,32 грн.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно вказаного договору позивач передав, а відповідач отримав кошти в сумі 31175,32 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №35 (а.с.9), підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін (а.с.28) та не заперечується сторонами.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені речовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві також суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.611 ЦК України за порушення зобов'язання (невиконання або неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Нормами ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Пунктом 5.5 договору позики від 15.06.2010р. сторони визначили, що при неповерненні суми позики своєчасно в терміни, визначені в п.2.1., договору позикодавець вправі буде вимагати повернення йому позики або її частини, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та пені в розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національним Банком України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до п.п. 4.1, 5.1 договору боржник мав повернути отриману ним позику не пізніше 19.08.2010р. Докази погашення заборгованості за цим договором відсутні.
Отже, місцевим господарським судом позов про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позики в сумі 31175,32 грн. задоволено правомірно.
З урахуванням викладеного, а також положень ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що нарахування пені є правомірним за період шість місяців.
Щодо нарахування пені, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов про стягнення пені підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в розмірі 2396,22 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Позивачем за порушення зобов'язання нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 520,16 грн. та 1995,19 грн. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.
В силу ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не зазначає порушення норм матеріального і процесуального права місцевим судом, що прийняв рішення. Відсутнє також посилання на законодавство в підтвердження вимог, що стали підставою звернення з апеляційною скаргою.
Отже, підстави для перегляду рішення не узгоджуються з викладеним у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Крім того, щодо вимоги апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає, що ст. 103 ГПК України не наділяє апеляційну інстанцію такими повноваженнями.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд-
1. Апеляційну скаргу Уланівського комбінату комунальних підприємств залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.11 р. у справі №16/4/2011/5003 залишити без змін.
Матеріали справи №16/4/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Бригінець Л.М.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Савченко Г.І.
01-12/11522/11