33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" вересня 2011 р. Справа № 04/5004/647/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
позивача - Салецька Л.Ф.
відповідача - Тарасюк Ю.М.
третьої особи - Денисюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства " Інжбудкомплект"
на рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р.
у справі № 04/5004/647/11 (суддя Філатова С.Т.)
за позовом Приватного підприємства " Інжбудкомплект"
до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1
про визнання зобов'язання припиненим
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі № 04/5004/647/11 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства " Інжбудкомплект" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії про визнання зобов'язання припиненим.
Приймаючи вищезазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 05.02.2008р. між ПП “Інжбудкомплект” (поручитель) було укладено договір поруки №09.01/002/П02/08-НВклн та ВАТ “Кредитпромбанк”(банк), яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.01/002/08 НВклн від 05.02.2008р.
Враховуючи положення чинного законодавства та укладеного між сторонами договору поруки, а також той факт, що сторонами у договорі було обумовлено розмір відповідальності поручителя, зокрема, нарахування заборгованості здійснювалося на основі визначеної договором процентної ставки за користування кредитом -12,54 % річних, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Інжбудкомплект" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі № 04/5004/647/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.
Судом було встановлено, що між банком та боржником без згоди майнового поручителя було змінено відсоткову ставку за користування кредитом, збільшивши її до 16.54% річних, аж на 4 %, що збільшило обсяг відповідальності поручителя по кредитному договору.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 553 та 559 ЦК України, порука має похідний характер від основного зобов'язання, однією з підстав її припинення є припинення забезпеченого нею зобов'язання.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно пункту 2.6 договору поруки, всі зміни та доповнення до кредитного договору банк і позичальник оформляють без погодження з поручителем за винятком випадків збільшення обсягу відповідальності.
Частина 2 ст. 651 ЦК України вказує, як на одну з підстав для розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін істотне порушення умов договору іншою стороною, при цьому, істотним порушенням слід вважати таке порушення стороною договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З моменту укладання сторонами додаткової угоди до кредитного договору істотно збільшився обсяг відповідальності, що порушує відношення майнових інтересів позивача, які значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору поруки - на виконання обов'язків по кредитному договору.
Оскільки боржник і кредитор не повідомили поручителя - ПП «Інжбудкомплект»та не отримали письмової згоди на внесення змін до кредитного договору про збільшення процентної ставки за кредитом, до 16.54%, адже відповідно до п.1.2 договору поруки № 09.01 /002П 02/08 НВ клн від 05 лютого 2008 року була передбачена ставка 12.54 процентів річних, в результаті яких збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, скаржник вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні позову.
В свою чергу, від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі № 04/5004/647/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язаня частково або у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на збільшення розміру процентної ставки річних - з 12,54% до 16,54%, згідно додаткового договору № 1 від 16.07.2008 року до кредитного договору № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008 року, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та гр. ОСОБА_1, внаслідок чого нібито збільшився обсяг відповідальності поручителя - Приватного підприємства "Інжбудкомплект" згідно договору поруки.
Відповідач вказує на те, що дане твердження позивача є невірним та помилковим. Рішенням господарського суду Волинської області № 5004/647/11 від 20.06.2011року встановлено, що ПАТ "Кредитпромбанк" пред'явлено позов до Луцького міськрайонного суду до гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Інжбудкомплект" про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 1 501 548,52 грн, з розрахунку 12,54 % річних, що свідчить про фактичну незміну обсягу відповідальності ПП "Інжбудкомплект" згідно договору поруки № 09.01/002/П02/08-НВклн від 05.02.2008 року. Про дослідження даних обставин зазначено у постанові Вищого господарського суду України № 6/40-93 від 01.03.2011 року, якою скасовано попередні рішення судів по даній справі, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Крім того, ПАТ "Кредитпромбанк" надано розрахунки заборгованості позичальника - гр. ОСОБА_1 згідно Кредитного договору (станом на 01.02.2010 року та станом на 10.05.2011 року, є в матеріалах справи), розрахованих із процентної ставки 12,54%, що відображено у рішенні господарського суду Волинської області №5004/647/11 від 20.06.2011 року та підтверджує фактичну незміну обсягу відповідальності позивача згідно договору поруки.
26 вересня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі № 04/5004/647/11 слід скасувати, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі № 04/5004/647/11 є незаконним та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи, а тому просить апеляційну скаргу задоволити.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2008р. між ПП “Інжбудкомплект” (поручитель) та ВАТ “Кредитпромбанк”(банк) було укладено договір поруки №09.01/002/П02/08-НВклн (а.с. 5-6).
Згідно п.1.1. вказаного договору, ПП “Інжбудкомплект” зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.01/002/08 НВклн від 05.02.2008р.
Згідно з п.1.2 договору, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема, процентною ставкою за користування кредитом - 12,54 % річних .
Пунктом 1.3 договору обумовлено, що поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі і на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.
У п. 2.6. договору визначено, що сторони передбачили, що усі зміни та доповнення до кредитного договору банк та позичальник оформляють без погодження з поручителем за винятком випадків збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Позивач просить визнати припиненим зобов'язання ПП “Інжбудкомплект”, передбачені договором поруки № 09.01/002/П02/08-НВклн від 05.02.2008р., мотивуючи тим, що 16.07.2008р. між ВАТ “Кредитпромбанк” та ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008р. про підвищення відсотків за користування кредитом до 16,54% річних.
З урахуванням вказаного, позивач стверджує про збільшення обсягу відповідальності поручителя та припинення зобов'язання згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення.
З умов договору поруки (п.п. 1.2., 2.6.) вбачається, що сторони обумовили розмір відповідальності поручителя, зокрема, і розмір процентної ставки за користування кредитом -12,54 % річних та передбачили неможливість зміни відповідальності поручителя без його згоди.
Таким чином, обсяг відповідальності поручителя визначений вказаними умовами договору поруки.
Відповідно до статті 627 Цивільного Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, умови укладеного договору поруки, зокрема визначені у п. 1.2, не суперечать положенням цивільного законодавства, яким чітко визначено, що строни є вільними в укладенні договору, зокрема й у визначенні його умов.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так i умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Пунктом 4.3. договору поруки №09.01/002/П02/08-НВклн від 05.02.2008р. визначено обсяг відповідальності поручителя, а саме: Поручитель відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на які може бути звернене стягнення у відповідності з чинним законодавством.
Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою
Як вбачається із наявних у справі доказів, позивачем належними доказами не доведено того факту, що внаслідок підписання додаткової угоди до кредитного договору від 16.07.2008р. щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності позивача за договором поруки.
Окрім того, із розрахунку заборгованості за договором кредиту №09.01/002/08 НВклн від 05.02.2008р. (а.с. 13) укладеним з фізичною особою ОСОБА_1 станом на 01.02.2010р. (за період з 05.02.2008р. по 01.02.2010р. включно) вбачається, що заборгованість нараховано, виходячи із процентної ставки 12,54 річних. Саме з урахуванням цієї процентної ставки було пред'явлено позов до Луцького міськрайонного суду про стягнення солідарно з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, твердження скаржника щодо збільшення його обсягу відповідальності у зв'язку із укладенням додаткової угоди є безпідставними. Оскільки, наявними у справі доказами підтверджується той факт, що боргове зобов'язання було визначено на основі процентної ставки 12,54 річних, а не 16,54%.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки відсутні підстави для визнання договору поруки №09.01/002/П02/08-НВклн від 05.02.2008р. таким, що припинив дію.
З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Інжбудкомплект" є необгрунтованими, не підтверджені належними у справі доказами, а тому не підлягають до задоволення.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інжбудкомплект" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2011р. у справі №04/5004/647/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інжбудкомплект" - без задоволення.
2. Справу №04/5004/647/11 направити в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
01-12/12866/11