33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" вересня 2011 р. Справа № 5004/1080/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Бригінець Л.М. ,суддя Щепанська Г.А.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 р. у справі № 5004/1080/11
за позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення в сумі 4217,50 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Ткачук О.Ф.
відповідача - не з'явився,
Рожищенська районна спілка споживчих товариств звернулась до місцевого господарського суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4217,50 грн. заборгованості по орендній платі.
Рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року (суддя Костюк С.В.) вказаний позов задоволено.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст. ст. 193, 283 ГК України, ст.ст. 526, 762 ЦК України та вказав, що заборгованість в сумі 3490 грн. підтверджена матеріалами справи, штраф в розмірі 727,50 грн. нарахований згідно п. 6.3. договорів оренди торговельних місць. Отже, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 4217,50 грн. підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернуся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року та відмовити в позові. Апелянт зокрема зазначає, що при укладенні із позивачем від 12.12.2010 року договорів оренди торгівельних місць відповідачем були підготовлені заперечення щодо окремих умов договору та складено протокол розбіжностей, котрий був надісланий на адресу позивача разом із підписаним договором оренди. Вказує, що у свою чергу позивач у встановлений ч. 5 ст. 181 ГК України, не вжив заходів для врегулювання розбіжностей по договору оренди. Вважає, що договір оренди від 21.12.2010 року не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст.ст. 179, 180 ГК України, що дає підстави вважати його неукладеним.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що 06.01.2011 року на адресу позивача надійшло звернення підприємців, підписане ОСОБА_3, однак воно не містить посилання на конкретний договір, тому не є протоколом розбіжностей за змістом ст. 181 ГПК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року (головуюча суддя Маціщук А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.) зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Розпорядженням в.о. керівника апарату № 145 від 19.09.2011 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді, по справі № 5004/1080/11 призначено повторний автоматичний розподіл.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу розглянуто у складі колегії суддів: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Бригінець Л.М., суддя Щепанська Г.А.
У судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2010 року та 27.12.2010 року між сторонами укладено чотири договори оренди торгового місця № 33, № 63, № 158 та № 225, згідно п. 1.1 яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування відповідно торгові місця площею 4,5 м.кв., 6,6 м.кв., 6,6 м.кв., 7,0 м.кв. для розміщення об'єкту торгівлі (а.с. 10, 11, 12, 13).
Відповідно до п. 3.1 договорів, розмір орендної плати встановлюється по договору № 33 в розмірі 126 грн. на місяць, по договорам № 63 та № 158 - 184,80 грн. на місяць та по договору № 225 - 196 грн. на місяць. Крім того, орендар компенсує орендодавцю витрати по оплаті використаної електричної енергії згідно показників лічильника (по потужності електроприладів).
Пунктом 2.1. договорів визначено, що вступ орендаря у користування орендованим торговельним приміщенням місцем настає одночасно з підписанням сторонами даних договорів.
Пунктом 3.2 договорів передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно в касу або на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць), а компенсація за спожиту електроенергію - до 5-го числа поточного місяця в розмірі авансових платежів на наступний місяць.
Розмір орендної плати переглядається у випадках змін тарифів на комунальні та інші види послуг, зміни податкового законодавства та інфляції понад 2 % в місяць (п. 3.3 договору).
Сторони погодили, що укладені між ними договори діють з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (п. 7.1 договорів).
Колегія суддів прийшла до висновку, що вирішуючи позов, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України щодо обов'язку учасників господарських відносин виконувати зобов'язання належним чином, ст. 283 ГК України щодо законодавчого визначення поняття договору оренди та ст. 762 ЦК України, яка визначає обов'язок наймача сплачувати плату за користування орендованим майном.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарським судом першої інстанції вірно встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірні зобов'язання зі сплати орендних платежів за користування об'єктами торгівлі виконав лише частково на суму 2137 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 3490 грн.
Враховуючи, що своєчасне внесення плати за оренду торгових місць є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, вказаного обов'язку у строки, встановлені договорами ФОП ОСОБА_1 не виконала, отже позовна вимога про стягнення 3490 грн. є обґрунтованою і правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) за прострочку оплати оренди за період з січня по березень 2011 року включно в розмірі 727,50 грн.
В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.3 договорів передбачено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим орендарю нараховується штраф в розмірі 20 % від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем орендарю нараховується штраф у розмірі 50 % від суми боргу.
Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем (а.с. 22), судова колегія дійшла висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та п. 6.3 договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 727,50 грн.
Посилання апелянта на те, що договори оренди є неукладеними, оскільки не була дотримана процедура укладення договору, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч вказаним вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів надіслання позивачу підписаних договорів оренди разом із протоколами розбіжностей не надав, а тому відповідні твердження апелянта є безпідставними та документально необґрунтованими.
Більше того, договори оренди від 23.12.2010 року та від 27.12.2010 року є чинним, їх умови фактично прийняті до виконання відповідачем, оскільки останній користувався об'єктом торгівлі та частково оплачував орендні платежі.
Заперечення щодо окремих умов укладення господарських договорів від 06.01.2011 року, що долучені позивачем до відзиву на апеляційну скаргу підписане підприємцем ОСОБА_3, із його змісту неможливо встановити до якого конкретно договору оренди воно подане та в інтересах яких підприємців зверталась ОСОБА_3 Таким чином, вказане заперечення не береться апеляційним судом до уваги
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року у справі № 5004/1080/11 залишити без змін, апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Бригінець Л.М.
Суддя Щепанська Г.А.
01-12/12789/11