33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"19" вересня 2011 р. Справа № 5019/1683/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Огороднік К.М.
судді Василишин А.Р. ,судді Коломис В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від "18" серпня 2011 р. у справі № 5019/1683/11 (суддя Бережнюк В.В.)
за заявою Дубенського районного споживчого товариства
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці від 20.06.2011 року по справі № 4-01/11
Дубенське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Бережнюк В.В.) від 18.08.2011 року заяву Дубенського районного споживчого товариства про видачу наказу про примусове виконання рішення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці від 20.06.2011 року у справі № 4-01/11 задоволено; видано Дубенському районному споживчому товариству виконавчі документи (накази) про примусове виконання рішення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці від 20.06.2011 року у справі № 4-01/11.
Не погоджуючись з прийняттям судом такої ухвали у справі, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу по справі № 5019/1683/11.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, Рівненський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Статтею 106 ГПК України закріплено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення. При цьому, у зазначеному переліку не передбачено можливість оскарження ухвали про видачу виконавчого документа.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 106 ГПК України).
Ухвала про видачу виконавчого документа є процесуальним документом, яким завершується провадження у справі, і при цьому, вона не може бути оскаржена на підставі ч. 2 ст. 106 ГПК одночасно з рішенням суду, оскільки таке рішення компетентним судом не ухвалюється.
Таким чином відсутність можливості оскарження ухвали про видачу виконавчого документа окремо від рішення місцевого господарського суду або разом із ним, створює умови для порушення права на судовий захист осіб, чиї права можуть бути порушені такою ухвалою.
У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.
У рішеннях Європейського суду з прав людини в справах Garcia Manibardo проти Іспанії, Levages Prestations Services проти Франції наведена така правова позиція: "Суд повторює, що ст. 6 Конвенції не примушує держави-учасниці створювати апеляційні або касаційні суди. Проте, якщо такі суди існують, гарантії, передбачені ст. 6, повинні бути дотримані, зокрема особам, які вважають своє право порушеним, має бути забезпечене ефективне право доступу до правосуддя у рішеннях, що стосуються "їх цивільних прав і обов'язків".
У справах Waite проти Канади, Prince Hans-Adam II проти Ліхтенштейну, Levages Prestations Services проти Франції також зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати п. 1 ст. 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 3 ст. 4 ГПК України).
Беручи до уваги, що Конвенція є міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого Верховна Рада України надала згідно з постановою від 17.07.1997 року за № 475/97-ВР, за наведених обставин суд апеляційної інстанції при вирішені питання про прийняття апеляційних скарг на ухвали суду про видачу виконавчого документа повинен керуватися саме нормами ст. 6 Конвенції, вищенаведеними рішеннями Європейського суду з прав людини та приймати апеляційні скарги до розгляду.
Крім того, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 122-11 ГПК України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди" передбачене право на оскарження ухвали про відмову у видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду. Цими ж нормами визначено порядок і строки подачі апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду. Статтею 122-11 ГПК України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди" не встановлено порядку оскарження ухвали про видачу виконавчого документа, проте прямо й не передбачено заборони на оскарження такої ухвали.
З огляду на наведене та беручи до уваги, що норми Конституції є нормами прямої дії, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний приймати до свого апеляційного провадження апеляційні скарги на ухвали суду про видачу виконавчого документа за рішеннями третейських судів на загальних підставах.
Як визначено ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1683/11 винесена 18.08.2011 року.
Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті була надіслана до господарського суду 26.08.2011 року.
Виходячи з вищенаведеного апеляційна скарга відповідача подана з пропуском п'ятиденного денного строку, передбаченого ст. 93 ГПК України.
Відповідно до ст. 53 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.
Але, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги відповідач не надавав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційна скарга Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подана з порушенням п'ятиденного строку, встановленого ст. 93 ГПК України, без клопотання про відновлення цього строку, колегія суддів дійшла висновку, що це є підставою повернення апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, та, керуючись ст.ст. 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97, 53, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з доданими до неї документами на ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.08.2011 року у справі № 5019/1683/11 повернути.
2. Справу № 5019/1683/11 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Коломис В.В.
01-11/12725/11