донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2011 р. справа №30/83пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Шевкової Т.А.
Суддів Бойченко К.І. , Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. 1-11-17686 від 15.08.2011 р.
від відповідача:ОСОБА_2 особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра»Донецького регіонального управління м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від06.09.2011р.
у справі№ 30/83пд (суддя Довгалюк В.О.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра»Донецького регіонального управління м.Донецьк
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004 року
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра»Донецького регіонального управління м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004 року, посилаючись на приписи ст.652 ЦК України, ст.188 ГК України.
Господарський суд Донецької області рішенням від 06.09.2011р. у справі № 30/83пд у задоволенні позовних вимог відмовив, визнавши наведені позивачем підстави для розірвання договору, а саме посилання на прийняття Податкового Кодексу України та понесення у зв'язку з цим додаткових витрат такими підставами, що не передбачені ч.2 ст.652 ЦК України.
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»Донецького регіонального управління м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. у справі №30/83пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо розірвання договору оренди, оскільки продовження строку дії цього договору призводить до понесення позивачем додаткових витрат по оплаті орендної плати за використання приміщення, яке позивач фактично не використовує, що тягне за собою негативні наслідки для апелянта.
На думку заявника апеляційної скарги господарський суд безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно до п.138.12.1 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати, визначені відповідно до статей 144-148, 150, 153, 155-161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею, тобто витрати по сплаті орендної плати відповідачам і банк не має права віднести їх до валових витрат, оскільки відповідачі є фізичними особами-підприємцями та знаходяться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).
Заявник скарги зазначає, що при укладенні спірного договору оренди 22.09.2004 року законодавством не були встановлені такі обмеження і банк мав законні підстави для віднесення сум орендної плати на валові витрати, на теперішній час, у зв'язку із вступом в дію з 01.01.2011 року Податкового Кодексу України, банк з незалежних від нього причин, позбавлений такої можливості, тобто суми сплаченої орендної плати згідно чинного законодавства відносяться до складу його витрат.
Відповідач вважає рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. у справі № 30/83пд законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, відповідач вважає, що між сторонами укладено строковий договір, якій може бути розірваним тільки за згодою сторін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та ВАТ КБ «Надра»(орендар) 22.09.2004 року укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне тимчасове користування на умовах оренди вбудоване приміщення площею 85,00кв.м. в житловому будинку літ.А-8, розташованому за адресою: м. Донецьк, пр.Ілліча, б.85, строком на п'ять років.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом.
На виконання умов договору орендодавець 27.09.2004 року передав орендарю вищевказане приміщення в оренду, про що свідчить акт приймання-передачі, підписаний представниками сторін без зауважень і заперечень, скріплений печатками обох підприємств, тобто строк договору оренди встановлений до 27.09.2009 року.
23.01.2008 року укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим № 3070, в якому у п.3.1 сторони продовжили строк дії договору оренди з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту приймання-передачі майна в оренду до 01.01.2012року.
Позивач, посилаючись на ст.652 ЦК України, та на набрання чинності з 01.04.2011 року Податкового Кодексу України, за приписами якого витрати, понесені апелянтом при виплаті орендної плати не можуть бути включені до складу витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств, звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди від 22.09.2004 року.
Згідно із статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі, що при укладенні договору позивач виходив з того, що істотна зміна обставин не настане, тобто передбачити можливість її настання було неможливо, не представлено доказів того, що зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення, відсутні докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а також те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Крім того, колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду прийнято до уваги те, що заявник скарги звертався до господарського суду Донецької області з позовною заявою про розірвання спірного договору, на підставі ст.652 ЦК України, посилаючись на фінансову кризу, рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2009 року у справі №44/6пд, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся з позовом про визнання договору недійсним вдруге. Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2010 року у справі № 40/110пд, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року, постановою Вищого господарського суду України, у задоволенні позову відмовлено.
Доводи заявника скарги про те, що у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України апелянтом понесені витрати при виплаті відповідачеві орендної плати не можуть бути включені до складу витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств, та посилання на умови для розірвання спірного договору, визначені ч.2 ст.652 ЦК України, не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються вищенаведеним, а тому не є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. у справі № 30/83пд є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. у справі № 30/83пд залишити без змін.
Головуючий суддя (доповідач) Т.А. Шевкова
Судді: К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС