ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/28026.09.11
За позовом Державного центру сертифікації МНС України
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Бюро впровадження комп'ютерних технологій»
Простягнення 25 785,32 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 1 від 07.07.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Державний центр сертифікації МНС України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро впровадження комп'ютерних технологій»про стягнення 12 505,02 грн. -основного боргу, 4 251,71 грн. -пені, 875,35 грн. -штрафу, 6 740,00 грн. -інфляційних втрат та 1 413,24 грн. -3% річних.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо поставки оплаченого товару.
Ухвалою від 05.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.09.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання 05.09.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 05.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року.
В судовому засіданні 26.09.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 26.09.2011 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку -фактури № Б -00016234 від 23 жовтня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 12 505,02 грн., на доказ чого надано банківську виписку.
В свою чергу, відповідач позивачу ноутбук Sony VGN-TXN17P/В не передав.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії № 625 та № 815, з вимогами повернути грошові кошти, у зв'язку з відсутністю поставки товару (копії в матеріалах справи).
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач позивачу ноутбук Sony VGN-TXN17P/В не поставив, суму перерахованих коштів не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав, а тому сума неповернутих коштів становить 12 505,02 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, позивач вимоги про поставку товару відповідачу не надсилав, таким чином прострочення по поставці товару з боку відповідача не відбулось.
Разом з тим, 24 грудня 2010 року відповідач направив на адресу позивача лист -відповідь, відповідно до якого повідомив, що проти заборгованості в сумі 12 505,02 грн. не заперечує, що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків та зобов'язується її повернути до 24.03.2011 року.
Таким чином, сторони змінили свої зобов'язання, а тому прострочення щодо сплати коштів розпочалося з 25.03.2011 року.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 12 505,02 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач за несвоєчасне повернення грошових коштів керуючись ст. 231 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 875,35 грн., який визначив в розмірі 7 % від суми сплачених коштів та пеню в сумі 4 251,71 грн.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»від 15.03.2011 р. N 01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).
Зважаючи на те, що дана норма застосовується у випадку, якщо допущено прострочення негрошового зобов'язання, а позивач не надав належних доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою про поставку товару, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені не підлягають задоволенню, оскільки відсутнє прострочення по поставці товару.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 413,24% річних та 6 740,00 грн. інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням розміру сплачених коштів та кінцевого строку виконання зобов'язання визначеного відповідачем (24.03.2011), господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 100,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 312,63 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро впровадження комп'ютерних технологій»(місцезнаходження: 03037, м. Київ, Солом'янський р -н, вул. Івана Клименка, буд. 6; фактична адреса: 03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 18, код ЄДРПОУ 19069499) на користь Державного центру сертифікації МНС України (місцезнаходження: 04212, м. Київ, Оболонський р -н, вул. Малиновського, буд. 6: фактична адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 20/1, код ЄДРПОУ 14319662) 12 505 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 02 коп. - заборгованості, 312 (триста дванадцять) грн. 63 коп. -інфляційних втрат, 100 (сто) грн. 73 коп. -3% річних, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 18 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 24 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
06.10.2011 року