ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/38006.10.11
За позовомприватного акціонерного товариства «МТС Україна»
доприватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
простягнення 25 857,17 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(стара назва -закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс») 20667,17 грн. страхового відшкодування, 1606,09 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 2707,40 грн. інфляційних втрат та 876,51 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконує умови договору страхування та не відшкодовує протягом тривалого часу завдані Позивачу у результаті настання страхового випадку збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 року порушено провадження у справі №23/380 та призначено її розгляд на 06.09.2011 року.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника Відповідача та необхідністю витребовування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.
04.10.2011 року через відділ діловодства суду Відповідачем надано письмові заперечення на позовну заяву, якими відхилено позовні вимоги у повному обсязі з мотиву надання Позивачем неналежним чином завірених копій документів про страховий випадок та ненадання наказу про прийняття водія на роботу та закріплення автомобіля за ним.
У судових засіданнях представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 25.02.2009 року укладено договір №1018003 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 2.3 договору №1018003 від 25.02.2009 року сторони у справі визначили, що Відповідач сплачує за надану Позивачем послугу страховий платіж рівними квартальними платежами. Загальний розмір страхового платежу складає 1 374 503,44 грн.
Платіжними дорученнями №0000655626 від 23.03.2009 року, №0000711997 від 23.06.2009 року, №0000770134 від 25.09.2009 року та №0000826451 від 23.12.2009 року Позивач перерахував Відповідачу страховий платіж у повному обсязі, визначеному пунктом 2.3 договору.
Пунктом 1.3 договору №1018003 від 25.02.2009 року визначено, що предметом страхування (у тому числі) є майнові інтереси Позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, визначеними додатками до договору.
Друга сторінка додатку №1 до договору №1018003 від 25.02.2009 року визначає одним із застрахованих транспортних засобів автомобіль Mitsubishi L200 (державний номерний знак НОМЕР_1). За ризиками КАСКО ліміт відповідальності страховика (страхова сума) за цим автомобілем сторонами договору визначена у розмірі 171 908,10 гривень.
З довідки ДАІ, копія якої знаходиться у матеріалах справи, вбачається, що 30.12.2009 року у місті Києві по проспекту Перемоги 45 сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль Mitsubishi L200 (державний номерний знак НОМЕР_1) .
Пунктом 5.1.6 договору №1018003 від 25.02.2009 року на Позивача покладено обов'язок протягом 10 днів як йому стане відомо письмово повідомити Відповідача про настання страхового випадку.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення про настання страхового випадку від 05.01.2010 року (реєстраційний номер 1/10/50/TP25/00), з якої вбачається, що Позивач виконав встановлений договором обов'язок та у встановлений строк письмово повідомив Відповідача про настання страхового випадку.
Пунктом 8 заяви про настання страхового випадку встановленої Відповідачем форми, визначено, що до неї додано копії довідки з місця ДТП, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія посвідчення водія, копія подорожнього листа або довіреності на право керування, пояснення щодо обставин події та зображення схеми. Відміток відповідача про відсутність наведених в переліку копій документів на заяві про настання страхового випадку Відповідачем не зроблено.
Пунктом 4.2.4 укладеного сторонами у справі договору страхування визначено обов'язок Позивача повідомити компетентні органи про настання страхового випадку в порядку, встановленому розділом 5 договору.
Пунктом 5.1.2 розділу 5 договору №1018003 від 25.02.2009 року встановлене загальне правило, відповідно до якого Позивач зобов'язаний у випадку пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортної пригоді повідомити у встановленому порядку органи, що здійснюють контроль за безпекою дорожнього руху та облік ДТП.
Наявна у матеріалах справи копія довідки, виданої інспектором Солом'янського ВДАІ, є належним доказом виконання Позивачем встановленого пунктом 5.1.2 договору №1018003 від 25.02.2009 року обов'язку.
Відповідно до пункту 6.2 договору №1018003 від 25.02.2009 року, якщо документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, не надані у повному обсязі, неналежній формі або оформлені з порученням чинних норм, то виплата страхового відшкодування проводиться після ліквідації цих недоліків. Про це Позивач повинен повідомити Відповідача у письмовій формі.
Виходячи з цієї договірної норми, у випадку, якщо Відповідач вважав, що надані йому документи не відповідають вимогам законодавства, останній був зобов'язаний надіслати Позивачу відповідне письмове повідомлення.
Відповідач у передостанньому абзаці другої сторінки заперечень на позов стверджує, що направив Позивачу лист, яким запропонував останньому усунути недоліки поданих ним документів.
В матеріалах справи знаходиться копія листа Відповідача (додано до заперечень на позов) №1797 від 12.04.2010 року, яким він пропонує Позивачу надати для огляду оригінали (або нотаріально засвідчені копії) поданих ним раніше копій документів, а саме - довіреність на керування транспортним засобом та довідку про обставини ДТП з інформацією про її учасників.
Відповідачем не доведено в процесі розгляду справи, що без отримання ним оригіналів цих документів або їх нотаріально посвідчених копій було неможливо здійснити страхову виплату.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт направлення або факт отримання цього листа Позивачем.
За таких обставин, лист Відповідача №1797 від 12.04.2010 року визнається судом як неналежний доказ, який не може бути прийнято до уваги при винесенні судового рішення у даній справі.
Посилання Відповідача на ту обставину, що договором не встановлено строк направлення письмового повідомлення про недоліки поданих документів суд також не може прийняти до уваги, оскільки термін у більш як півтора роки не може бути визнано судом розумним строком для підготування та направлення письмового повідомлення.
Акт перевірки, проведеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, також не може бути доказом належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором, оскільки його складено більше ніж за рік до подання позову та його висновки ґрунтуються на невірному тлумаченні договірних норм (зокрема, про відсутність обов'язку страховика письмово повідомити страхувальника про недоліки поданих документів) та на фактичних обставинах (зокрема, про направлення Відповідачем письмових повідомлень про недоліки поданих страхувальником документів), що не відповідають дійсності.
Крім того, укладеним сторонами договором страхування на Позивача покладено обов'язок повідомити про ДТП органи ДАІ та вжити заходи щодо належного оформлення страхового випадку виконуючи вказівки представників ДАІ та страховика.
Обов'язок отримання розширеної довідки з зазначенням всіх учасників пригоди на Позивача не покладено. Означена довідка передбачена пунктом 6.1.5.1 як одна з підстав оформлення Відповідачем необхідних для здійснення виплати документів, про обов'язок її отримання на Позивача не покладається. Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин наказу Міністерства внутрішніх справ України №373 від 04.10.2007 року, довідка, на яку посилається Відповідач, отримується страховиком або його представником (у тому числі і страхувальником) на підставі відповідного запиту страховика.
Таким чином, наявними у справі документами фактично спростовується твердження Відповідача про належне виконання ним своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного оформлення та здійснення страхової виплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Пошкодження застрахованого транспортного засобу під час руху відповідно до пункту 1.4.1.1 договору №1018003 від 25.02.2009 року визначено його сторонами як страховий випадок.
Пунктом 2.10.1 укладеного сторонами у справі договору визначено, що при пошкодженні застрахованого транспортного засобу страховик утримує при виплаті страхового відшкодування 1500 гривень безумовної франшизи у випадку вини водія страхувальника у ДТП та 0% - при відсутності вини водія страхувальника. У матеріалах справи відсутні докази того, що винною у ДТП особою є водій страхувальника. Крім того, з характеру пошкоджень автомобіля на наданих Позивачем фотографіях місця події (передній бампер зірвано у напрямку руху, що свідчить про те, що його зірвано іншим транспортним засобом з більшою швидкістю руху) та розташування пошкодженого автомобіля у крайній правій полосі проїзної частини автодороги свідчить про відсутність вини водія страхувальника у ДТП. У будь-якому випадку, за умови відсутності доказів вини водія відсутні правові підстави для утримання з Позивача франшизи.
Відповідно до пункту 7.5.1.1 договору №1018003 від 25.02.2009 року визначення розміру страхового відшкодування при пошкодженні транспортного засобу здійснюється на підставі документів станції технічного обслуговування, визначеної Позивачем у справі. Документами СТО в розумінні умов договору №1018003 від 25.02.2009 року відповідно його пункту 6.1.8 є калькуляція або рахунок-фактура.
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №45 від 13.01.2010 року на оплату робіт з заміни пошкодженого переднього бамперу автомобіля Mitsubishi L200 (державний номерний знак НОМЕР_1).
Пунктом 7.6 укладеного сторонами у справі договору визначено обов'язок Відповідача протягом двох днів погодити надану йому калькуляцію СТО. Докази виконання цієї договірної умови (погодження або мотивована відмова у погоджені) в матеріалах справи відсутні.
З наявного у матеріалах справи листа Відповідача №340 від 26.01.2010 року вбачається, що розмір виплачених за договором страхових відшкодувань перевищив загальну суму сплачених страхувальником платежів, проте, означена обставина не надає правових підстав Відповідачу для відмови у подальших виплатах чи для їх відстрочення на інший термін, ніж встановлений договором.
Пунктом 4.4.2 укладеного сторонами у справі договору на Відповідача покладено обов'язок протягом 2-х днів з моменту, коли Позивачу стало відомо про настання страхового випадку вжити заходів щодо своєчасного оформлення та виплати страхового відшкодування. Означене договірне зобов'язання Відповідачем не виконано. В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що Відповідач умисно ухилявся від виконання своїх обов'язків з метою затягування строків здійснення виплат.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.
Відповідач без належних правових підстав порушив строки виконання своїх зобов'язань.
Статтею 992 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.
Пунктом 4.4.3 договору страхування №1018003 від 25.02.2009 року визначено, що у випадку порушення строків виплати страхового відшкодування Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідачем в процесі розгляду справи факт настання страхового випадку та розмір заявлених позовних вимог не заперечувався. Заперечення Відповідача фактично зведені до строку настання обов'язку провести страхову виплату, які були спростовані наявними у справі доказами.
Враховуючи наведе, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(01601, місто Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) 20 667,17 грн. (двадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 17 коп.) страхового відшкодування; 1 606,09 грн. (одну тисячу шістсот шість гривень 09 коп.) пені; 2 707,40 грн. (дві тисячі сімсот сім гривень 40 коп.) інфляційних втрат; 876,51 грн. (вісімсот сімдесят шість гривень 51 коп.) трьох процентів річних; 259,00 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Суддя Кирилюк Т.Ю.