Категорія №10.1
Іменем України
03 жовтня 2011 року Справа № 2а-7759/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кисельової Є.О.
при секретарі: Гришиній О.Ю.
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011 №1/01-2483)
відповідач: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1260, 18 грн.,-
06 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний адміністративний позов.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1260, 18 грн. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у вищезазначеній адміністративній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року було задоволено клопотання Луганського міського центру зайнятості про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом. Поновлено Луганському міському центру зайнятості строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі.
Свої позовні вимоги Луганський міський центр зайнятості мотивує тим, що до Луганського міського центру зайнятості 15.06.2005 звернувся громадянин ОСОБА_2 за сприянням у працевлаштуванні. 22.06.2005 у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, йому було надано статус безробітного. Допомогу по безробіттю отримував з 22.06.2005 по 22.02.2007. З метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 №60/62 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Луганським міським центром зайнятості проведено перевірку достовірності даних, які є підставо. Для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості.
03.12.2010 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості (протокол№20), було виявлено наступне: за даними Держреєстратора ОСОБА_2 з 06.11.2006 перебуває в статусі фізичної особи - підприємця. 01.04.2007 ОСОБА_2 знятий з обліку у зв'язку з невідшкодуванням центру зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин. Таким чином, ОСОБА_2 в період перебування на обліку у центрі зайнятості став з 06.11.2006 зайнятою особою.
Таким чином, позивачем було встановлено порушення громадянином ОСОБА_2 вимог Закону України «Про зайнятість населення», тобто в період знаходження на обліку з безробіття з 06.11.2006 по 22.02.2007 та отримання в зазначений період матеріального забезпечення на випадок безробіття, ОСОБА_2 був зайнятою особою. Отже не мав права на виплату допомоги по безробіттю.
Позивач зазначив, що відповідачу ОСОБА_2 було направлено лист - повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 1260, 18 грн. в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання зазначеного листа. Лист - повідомлення повернувся у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Виходячи з вищевикладеного позивач зазначив, що послуги служби зайнятості в частині отримання матеріального забезпечення відповідач отримав незаконно, чим наніс шкоду Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 1 260, 18 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 1 260, 18 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити задоволенні позовних вимог, пояснив, що підприємницькою діяльністю під час перебування на обліку в Луганському центрі зайнятості не займався. Про те, що у разі небажання займатись підприємницькою діяльністю та для її припинення необхідно здати свідоцтво про державну реєстрацію не знав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”від 08.07.2010 року № 2464-VІ який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.
Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року № 1533-III Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення”від 01 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно зі статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 22.06.2005 року звернувся з письмовою заявою до Луганського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У своїй заяві він зазначив, що як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, свідоцтва про державну реєстрацію підприємця немає. Трудовою діяльністю не займається, за сумісництвом не працює. Також зазначив, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у разі якщо відбудуться зміни пов'язані з його працевлаштуванням, пропискою, наявності доходів, то відповідач зобов'язується про це повідомити центр зайнятості. (арк. справи 44).
Наказом від 22.06.2005 № НТ050622 відповідачу було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю з 22.06.2005 (арк. справи 46).
Згідно довідки від 13.01.2011 № 1/д/05-66 за період з 06.11.2006 по 22.02.2007 ОСОБА_2 було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 1 260, 18 грн. (арк. справи 45).
Статтею 1 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Згідно положень статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02 березня 2000 року № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
В ході розслідування страхових випадків було виявлено, що ОСОБА_2 з 06.11.2006 перебував у статусі фізичної особи-підприємця та відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” належав до зайнятого населення, про що було складено протокол засідання комісії по розслідуванню страхових випадків від 03.12.2010 № 20 (арк. справи 51). Також факт того, що ОСОБА_2. мав статус фізичної особи - підприємця під час перебування на обліку в центрі зайнятості підтверджується копією витягу з відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповіднодо Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб ат фізичних осіб - підприємців. (арк. справи 47).
07.12.2010 Луганським міським центром зайнятості винесено наказ № 222-б про відшкодування коштів ОСОБА_2 (арк. справи 48).
07.12.2010 за вих. №1/01-5292 відповідачу було направлено повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів в сумі 1 260, 18 грн. протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання листа. (арк. справи 49). Докази отримання зазначено листа - повідомлення ОСОБА_2 чи сплати суми матеріального забезпечення в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні.
Згідно пункту 6 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 “Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним”(далі -Порядок № 60/62) у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що він не займався підприємницькою діяльністю та не знав, що для припинення підприємницької діяльності необхідно здати свідоцтво про державну реєстрацію. Відповідно до частини третьої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців”фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Згідно з приписами статей 47, 49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців”для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така особа повинна надати державному реєстратору відповідну заяву. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.
Таким чином, законодавець пов'язує момент припинення підприємницької діяльності фізичною особою саме з датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця .
Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення ОСОБА_2 вимог ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1260, 18 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (масцепроживання: АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості(місцезнаходження: вул.. 50- річчя утворення СРСР, 22б, м. Луганськ 91053, п/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582, банк ГУДКУ в Луганській області МФО 804013) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1 260 грн. 18 коп. (одна тисяча двісті шістдесят гривень 18 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2011 року.
СуддяЄ.О. Кисельова