Категорія №10.2.4
Іменем України
27 вересня 2011 року Справа № 2а-6737/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Захаровій Ю.О.,
за участю сторін:
позивача: не з'явився,
представника відповідача -
УПФУ Лутугинському районі Луганської області: ОСОБА_1 (довіреність № 6642/08-05 від 06.05.2011, дійсна до 31.12.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання нечинними та скасування Вимоги № 121 від 10.05.2011, Вимоги №Ф121У від 01.06.2011 про сплату боргу, зобов'язання вчинити певні дії,-
03 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання нечинними та скасування: Вимоги № 121 від 10.05.2011, Вимоги №Ф121У від 01.06.2011 про сплату боргу в сумі 1735,80грн, зобов'язання УПФУ в Лутугінському районі прийняти рішення про скасування недоїмки по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1735,80грн., скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП 26904105 від 08.06.2011, зобов'язання утриматися від виконавчих дій.
Ухвалою від 05 серпня 2011 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання нечинними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху для усунення недоліків (а. с. 25).
Ухвалою від 22 серпня 2011 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лутугиньскому районі № 121 від 10.05.2011, вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лутугиньскому районі №Ф121У від 01.06.2011 про сплату боргу в сумі 1735,80грн, зобов'язання УПФУ в Лутугінському районі прийняти рішення про скасування недоїмки по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1735,80грн. В частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП 26904105 від 08.06.2011, зобов'язання утриматися від виконавчих дій залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку зверенння до суду.
В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнення від 17.08.2011, позивач зазначив, що начальником управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області Клим А.І, виконавцем функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду та його територіальних управлінь, відповідно до абзацу 1 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» складені вимоги про сплату боргу від 10.05.2011 № 121 та № Ф-121У від 01.06.2011 з порушенням законодавства.
З 01 січня 2011 року змінилось пенсіне законодавство України, яким відповідно до абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, з 01 січня 2011 року втратили чинність пункти 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і, відповідно, в управління Пенсійного фонду України в Лутугинському Луганської області відсутні повноваження щодо складання вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і тому, вступивши в силу, з 01 січня 2011 року абзац 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не має зворотної дії у часі.
Тому, Пенсійний фонд України, саме як державний орган України з 01 січня 2011 року немає у своїх повноваженнях норм пунктів 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за якими би він міг складати вимоги та рішення про стягнення штрафних санкцій.
Позивачем була оскаржена вимога від 10.05.2011 № 121 про сплату боргу у досудовому порядку. Рішенням управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області № 6359/03-06 від 23.06.2011 про результати розгляду скарги від 22.06.2011 залишено без задоволення скаргу на вимогу про сплату недоїмки із сплати стархових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 10.05.2011 № 121, а вимогу залишено без змін.
Позивач звернув увагу на те, що з 06.08.2011 набрали чинності норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», згідно яких частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».
Таким чином, з 06.08.2011 за нормами частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за вимогами про сплату недоїмки примусове стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати незаконними та скасувати вимоги Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області від 10.05.2011 № 121 та № Ф-121У від 01.06.2011 про сплату недоїмки у сумі 1735,80 грн.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 52).
В судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області адміністративний позов не визнала, надала заперечення проти позову та додатково пояснила, що згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.
Суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються недоїмкою.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік.
Тому, на думку відповідача, у даному випадку управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області правомірно застосувало положення статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо складання та надіслання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 вимог від 10.05.2011 № 121 та від 01.06.2011 № Ф-121У про сплату боргу.
Посилання позивача на Закон України «Про систему оподаткування», Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є неприпустимими, тому як даний закон та указ не регулюють відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. У задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла до 01 січня 2011 року) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла до 01 січня 2011 року) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла до 01 січня 2011 року) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями зі сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла до 01 січня 2011 року) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка обрала особливий спосіб оподаткування, не сплачено доплату до мінімального страхового внеску за липень-грудень 2010 року у сумі 1735,80 грн. відповідно до змін, внесених до підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») (а. с. 60, 61-62).
Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1735,80 грн.
Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області позивачу була надіслана вимога від 10.05.2011№ 121 (а. с. 19) про сплату боргу на суму 1735,80 грн., яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 13.05.2011 (а. с. 58).
Відповідно до п.п. 8.8 п. 8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», вимога від 01.06.2011 № Ф-121У була направлена до відділу Державної виконавчої служби Лутугинськогорайону Луганської області 01.06.2011 з метою стягнення суми боргу у примусовому порядку (а. с. 24, 64)
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області правомірно застосовані положення статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо складання та надіслання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу від 10.05.2011 № 121.
Щодо зазначення позивачем в уточнені до адміністративного позову від 17 серпня 2011 року про те, що до нього, як до суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, на підставі абзаців 2 та 3 частини 15 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України») за вимогами про сплату недоїмки примусове стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не застосовується, суд зазначає, що зміни, внесені до частини 15 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», не мають жодного відношення до предмету спору в даній адміністративній справі.
Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно пункту 1 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
На підставі аналізу зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами пункту 16 «Прикінцевих положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Таким чином, твердження відповідача про незаконність вимоги управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області з огляду на те, що він є платником єдиного податку, не беруться до уваги.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання нечинними та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лутугиньскому районі № 121 від 10.05.2011, вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лутугиньскому районі №Ф121У від 01.06.2011 про сплату боргу в сумі 1735,80грн, зобов'язання УПФУ в Лутугінському районі прийняти рішення про скасування недоїмки по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1735,80грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2011 року.
Суддя В.В. Матвєєва