Категорія №10.1
Іменем України
12 серпня 2011 року Справа № 2а-6060/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Любімовій Г.Ю.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, за дов. № 3 від 04.01.2011
представника відповідача: ОСОБА_2, дов. № 3 від 14.01.2011
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, -
13 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області у якому позивач просив суд стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області витрат на виплату та доставку по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника у сумі 6403199,96 за період з січня 2006 року по лютий 2011 року включно. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області необґрунтовано відмовляється прийняти зазначені витрати до відшкодування у той час, як відшкодовування вказаних витрат передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» з 1 квітня 2008 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з січня 2006 року по листопад 2010 року у загальній сумі 5470999,34 грн. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду копії документів з пенсійних справ осіб, по явим відповідач відмовив здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не передбачено можливості відшкодування органам Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги. Крім того, під час призначення пенсії по втраті годувальника позивач не узгоджував вказане питання з Фондом, призначав пенсії тим особам, які на час смерті годувальника не відповідали вимогам, зазначеним в ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, сплачує пенсії дітям, які на час смерті годувальника досягли повноліття та ніде не навчалися. ОСОБА_3 сплачується пенсія у зв'язку з втратою годувальника, однак, на час проведених виплат судом розглядалась справа про встановлення факту перебування вказаної особи на утриманні. На сьогодні таке рішення суду вже є, але воно ще не набрало законної сили, а тому за спірний період ОСОБА_3 ще не мала права на отримання пенсії по втраті годувальника. У пенсійній справі ОСОБА_4 знаходиться акт Н-1, який не відповідає вимогам Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_155 та ОСОБА_10 на час смерті чоловіків працювали, а тому також не мають права на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити. (Т. ІІ а.с. 162-164)
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що у січні 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області передано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області списки осіб у кількості 529 чоловік, яким виплачено пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок, яким у грудні 2010 року виплачено пенсії на загальну суму 383793,32 грн. З вказаного списку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області прийняло до відшкодування лише витрати по 392 особам на суму 67738,72 грн. (Т. І а.с. 69)
Згідно таблиці розбіжностей не прийнято до заліку 1068,00 грн. витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, 689,61 грн. - витрати на виплату пенсії особі до вирішення питання про знаходження на утриманні, 739,80 грн. - у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 не відповідає вимогам законодавства, 5819,61 грн. - пенсії 7 особам, які на час смерті своїх годувальників працювали, 90242,49 грн. - пенсії 124 особам у зв'язку з тим, що на час смерті чоловіка вказані жінки не досягли 55 річного віку, та 3620,84 грн. - у зв'язку із закінченням навчання дітьми, яким призначалась пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також 213874,25 грн. - адресна допомога, а всього не прийнято до заліку за грудень 2010 року - 316054,60 грн. (Т. І а.с. 69)
Згідно таблиці розбіжностей не прийнято до заліку виплачені управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області пенсії за січень 2011 року у сумі 307334,87 грн., у тому числі: 1204,74 грн. витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, 705,73 грн. - витрати на виплату пенсії особі до вирішення питання про знаходження на утриманні, 755,93 грн. - у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 не відповідає вимогам законодавства, 5067,79 грн. - пенсії 7 особам, які на час смерті своїх годувальників працювали, 90816,07 грн. - пенсії 125 особам у зв'язку з тим, що на час смерті чоловіка вказані жінки не досягли 55 річного віку, та 1929,24 грн. - у зв'язку із закінченням навчання дітьми, яким призначалась пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також 206855,37 грн. - адресна допомога. (Т. І а.с. 70)
Згідно таблиці розбіжностей не прийнято до заліку виплачені управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області пенсії за лютий 2011 року у сумі 308811,15 грн., у тому числі: 3318,39 грн. - витрати на виплату пенсії особі до вирішення питання про знаходження на утриманні, 755,93 грн. - у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 не відповідає вимогам законодавства, 6228,84 грн. - пенсії 8 особам, які на час смерті своїх годувальників працювали, 87347,13 грн. - пенсії 125 особам у зв'язку з тим, що на час смерті чоловіка вказані жінки не досягли 55 річного віку, та 2685,17 грн. - у зв'язку із закінченням навчання дітьми, яким призначалась пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також 208475,69 грн. - адресна допомога. (Т. І а.с. 71)
Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області. Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату державної адресної допомоги та витрат з виплати і доставки державної адресної допомоги, а також з приводу призначення та виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника та наявності права на отримання допомоги на поховання за рахунок коштів Фонду.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням, згідно зі статтею 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статті 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Фонд також зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, якою затверджено “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” (далі по тексту постанови - Порядок).
Відповідно до п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України на основний розмір пенсії по інвалідності та на виплату і доставку пенсії по інвалідності підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Однак, правомірність призначення та виплата пенсії по інвалідності, пенсій у зв'язку з втратою внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання годувальника та на виплату і доставку вказаних пенсії повинні підтверджуватись відповідними доказами.
Так, вирішуючи питання щодо правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача 1068,00 грн. витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, 689,61 грн. - витрати на виплату пенсії особі до вирішення питання про знаходження на утриманні, 739,80 грн. - у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 не відповідає вимогам законодавства, 5819,61 грн. - пенсії 7 особам, які на час смерті своїх годувальників працювали, 90242,49 грн. - пенсії 124 особам у зв'язку з тим, що на час смерті чоловіка вказані жінки не досягли 55 річного віку, та 3620,84 грн. - у зв'язку із закінченням навчання дітьми, яким призначалась пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також 213874,25 грн. - адресна допомога, а всього за грудень 2010 року - 316054,60 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності виплати 1068,00 грн. витрат на допомогу на поховання.
Не надано позивачем доказів і на підтвердження правомірності здійснення виплат допомоги на поховання у січні 2011 року у розмірі 1204,74 грн.
Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_3 сплачується пенсія у зв'язку з втратою годувальника, однак, на час проведених виплат судом розглядалась справа про встановлення факту перебування вказаної особи на утриманні. На сьогодні таке рішення суду вже є, але воно ще не набрало законної сили, а тому за спірний період ОСОБА_3 ще не мала права на отримання пенсії по втраті годувальника.
Однак, оглядом матеріалів пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною ОСОБА_12, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1. ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_17, причина смерті - антракосилікоз. Довідкою Луганського обласного центру медико-соціальної експертизи встановлено наявність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням. (Т. ІІ а.с. 167-172)
Таким чином, на час смерті свого чоловіка ОСОБА_11 досягла 76 річного віку, що, відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 є підставою для переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Позивачем заявлено до відшкодування виплачену ОСОБА_11 пенсію за грудень 2010 року у розмірі 689,61 грн., з яких пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 538,42 грн., за січень 2011 року - 705,73 грн., у тому числі пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 554,54 грн., за лютий 2011 року - 705,73 грн., у тому числі пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 554,54 грн. (Т. ІІ а.с. 118, 130, 141)
У пенсійній справі ОСОБА_4 знаходиться акт Н-1, який, на думку відповідача, не відповідає вимогам Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004.
Оглядом пенсійної справи ОСОБА_13 встановлено, що він є інвалідом дитинства першої групи безстроково, отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника - свого батька ОСОБА_14. Наявність родинних відносин підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_13. До пенсійної справи долучено оригінал акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, з якого вбачається, що ОСОБА_14 працював лікарем міської лікарні м. Краснодона, 28.03.1953 на машині лікарні їхав на виклик до хворого та через порушення водієм правил дорожнього руху машина впала у водний резервуар шахти № 2 бис. В результаті нещасного випадку лікар ОСОБА_14 загинув. Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, підписано головним лікарем міського медичного об'єднання, головою комісії, скріплено гербовими печатками. Дійсно форма зазначеного акту не відповідає вимогам, вказаним у Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004, однак, суд вважає за необхідне зазначити, що акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, стосовно ОСОБА_14 складено у 1953 році, він містить основні необхідні реквізити, а тому посилання його невідповідність вимогам, встановленим у нормативно-правових актах, прийнятих значно пізніше ніж складено вказаний Акт, суд вважає необґрунтованими. (Т. ІІ а.с. 173-178)
Позивачем заявлено до відшкодування виплачену ОСОБА_13 пенсію за грудень 2010 року у розмірі 739,80 грн., з яких пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 588,61 грн., за січень 2011 року - 755,93 грн., у тому числі пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 604,74 грн., за лютий 2011 року - 755,93 грн., у тому числі пенсія - 151,19 грн., адресна допомога - 604,74 грн. (Т. ІІ а.с. 119, 131, 142)
Згідно пояснень відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 на час смерті чоловіків працювали, а тому також не мають права на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Оглядом матеріалів пенсійних справ встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8. До матеріалів пенсійних справ долучено акти про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, Н-1, свідоцтва про смерть, докази знаходження з померлим у родинних відносинах. В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_8, чоловік якої ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_18 у зв'язку з пневмоконтозом вугільника, є довідка профпатологічної МСЕК, відповідно до якої зв'язок смерті ОСОБА_17 з профзахворюванням встановлено. (Т. ІІ а.с. 200-238)
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, навіть якщо вказані особи на час смерті своїх чоловіків і працювали, на час здійснення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника у грудні 2010 року, січні - лютому 2011 року вони вже досягли пенсійного віку та мали право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Що стосується виплати пенсій ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10,ОСОБА_1551988 року народження, ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_11, (Т. ІІ а.с. 179-199), то у наданих позивачем документах відсутні докази, що вказані особи на час здійснення спірних виплат дійсно продовжували навчатися в учбових закладах на денній формі навчання. Тобто, позивачем не доведено правомірність здійснення пенсійних виплат вказаним особам.
Крім того, оглядом наданих позивачем документів з пенсійної справи ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_12, встановлено, що їй призначено та сплачується пенсія у зв'язку зі смертю її батька - ОСОБА_23, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_19 внаслідок нещасного випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджено актом форми Н-1. Однак, доказів того, що ОСОБА_22 продовж грудня 2010 року, січня-лютого 2011 року навчалась в учбовому закладі на денній формі навчання позивачем не надано, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фонду витрат на виплату та доставку пенсій вказаним особам є недоведеними та не підлягають задоволенню. (Т. ІІІ а.с. 10-16)
З цих же підстав суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій по втраті годувальника ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_13, пенсію якій виплачено лише у січні 2011 року у сумі 111,00 грн. та адресну допомогу - 644,93 грн. (Т. ІІІ а.с. 17-22)
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З метою повного та об'єктивного розгляду справи суд ухвалою від 28.07.2011 зобов'язував позивача надати копії актів про нещасні випадки на виробництві форми Н-1, довідки МСЕК про встановлення інвалідності внаслідок професійного захворювання, на осіб, щодо відшкодування коштів за якими виник спір, документи, на підставі яких призначено пенсію, докази, на підтвердження причинного зв'язку між нещасним випадком та смертю, докази наявності родинного зв'язку між померлим та особою, якій призначено пенсію по втраті годувальника, документи, які свідчать про навчання дітей потерпілих від нещасних випадків. У зв'язку з неповним наданням витребуваних судом документів у справі неодноразово оголошувались перерви.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень, а статтею 122 КАС України встановлено місячний строк розгляду справ даної категорії суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наданих сторонами документів.
Натомість, з наданих позивачем документів ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_14, вбачається, що їй призначено та сплачується пенсія у зв'язку зі смертю її батька - ОСОБА_26, який помер ІНФОРМАЦІЯ_20, смерть пов'язана з нещасним випадком, пов'язаний з виробництвом, що підтверджено актом форми Н-1. Згідно довідки Краснодонського професійного торгово-кулінарного ліцею ОСОБА_25 навчається на денній формі навчання з 01.09.2010 по 30.06.2011. (Т. ІІІ а.с. 1-9)
Суд не може погодитись з правомірність заявлення до стягнення з Фонду пенсії, сплаченої ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_15. Оглядом її пенсійної справи встановлено, що пенсію останній призначено по втраті годувальника - ОСОБА_28, який помер 26.10.2009. Однак, в матеріалах справи знаходиться акт форми НПВ про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом. (Т. ІІІ а.с. 23-30)
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач і не визначив вказану особу, як таку, що в її матеріалах відсутній належним чином оформлений акт Н-1, однак, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум пенсії, сплаченої ОСОБА_27.
Що стосується ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_16, то з пенсійної справи останньої вбачається, що з 19.09.2002 їй встановлено ІІ групу інвалідності, а з 01.10.2006 - ІІ групу інвалідності довічно. Вказаній особі пенсія сплачується у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_30, який помер в наслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, ІНФОРМАЦІЯ_19, що підтверджено актом Н-1 та свідоцтвом про смерть. (Т. ІІІ а.с. 31-37)
Наявність інвалідності ІІ групи є підставою визнання особи непрацездатною та призначення пенсії, а за бажанням пенсіонера - пенсії по втраті годувальника, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.
Дослідженням матеріалів пенсійних справ інших осіб, зазначених в переліку осіб, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і щодо яких відповідач не прийняв до заліку суми сплаченої пенсії посилаючись на те, що на час смерті годувальника вказані особи не досягли 55 річного віку, судом встановлено, що станом на грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року вказані особи вже досягли пенсійного віку.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Статтею 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV, від 23.09.1999, передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Враховуючи, що спеціальним законом, який регулює питання призначення та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника є Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, суд вважає правомірними дії позивача що призначення жінкам після досягнення ними 55 річного віку, чоловіки яких померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до списку осіб, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання у грудні 2010 року пенсію виплачено ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37., ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40,ОСОБА_41І, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87,ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, у січні 2011 року, крім зазначених, ще й ОСОБА_151, а у лютому 2011 року також і ОСОБА_152, ОСОБА_153 та ОСОБА_154
Вивченням матеріалів пенсійних справ вказаних осіб встановлено, що на час здійснення пенсійних виплат у грудні 2010 року, січні - лютому 2011 року вказані особи досягли 55 річного віку, а тому мають право на отримання пенсії по втраті годувальника.
Інших підстав для відмови у прийняття до заліку сум пенсій сплачених вказаним особам відповідачем не наведено у таблицях розбіжностей за спірний період та не надано під час розгляду даної справи судом.
Стосовно позивних вимог про стягнення з відповідача сум адресної допомоги за спірний період, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою і встановлено виплату державної адресної допомоги, суд вважає необгрунтованим, так як станом на час підписання актів звірки, спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги між Пенсійним фонду України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не приймалися, а зміни до Порядку від 4 березня 2003 року № 5-4/4 не вносилися, тобто щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів доплат.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області та про необхідність стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання за грудень 2010 року у розмірі 19723,12 грн., за січень 2011 року у розмірі 18406,07 грн., за лютий 2011 року у розмірі 19160,04 грн., а всього за спірний період у розмірі 56289,23 грн. При цьому адресна допомога, виплачена вищезазначеним особам стягненню не підлягає з підстав, викладених судом раніше.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року у розмірі 56289,23 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн.. 23 коп.)
В іншій частині позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 15 серпня 2011 року.
СуддяТ.В. Смішлива