28 вересня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.
суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Ситнік О.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Спільного підприємства у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» до Третейського суду при асоціації «Лойер-Консалтінг-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Югінвест», ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду, за касаційною скаргою Спільного підприємства у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» на рішення апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2010 року,-
У липні 2010 року СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» звернулося до суду з заявою, в якій просило скасувати рішення третейського суду при асоціації «Лойер-Консалтінг-груп» від 2 лютого 2007 року в справі за позовом ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Югінвест» до СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та звернення стягнення на нерухоме майно. Вказаним рішенням визнано угоду дійсною - договір іпотеки від 17 січня 2006 року, укладений між СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та ОСОБА_3, звернено стягнення за цим договором на нерухоме майно , належне СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та визнано право власності за ТОВ «ВКЦ «Югінвест» на нерухоме майно - базу відпочинку «Автобусник», яке розташоване у м. Ялта, селище Сімеїз по вул. Радянська,49.
Вимоги мотивовані тим, що зазначене вище рішення третейського суду судом прийнято з порушенням вимог закону, вирішено питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки їх представник участь при розгляді справи у третейському суді не приймав, ніякої угоди у вигляді договору іпотеки, в якому міститься також застереження про передачу спорів на розгляд зазначеному третейському суду, компанією не укладалося, а про саме рішення до червня 2010 року їм відомо не було.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20 серпня 2010 року заяву СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» задоволено. Суд скасував рішення третейського суду при асоціації «Лойер-Консалтінг-Груп» від 2 лютого 2007 року.
Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2010 року скасовано рішення місцевого суду та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви відмовлено.
В касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_4, СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити без змін рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 серпня 2010 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
За положеннями ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Задовольняючи заяву СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та скасовуючи рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки зазначеного вище нерухомого майна, який був предметом розгляду третейського суду та в якому міститься застереження про третейську угоду щодо передачі спору до третейського суду, укладено без дотримання вимог закону щодо його форми, передбачених ст.18 Закону України «Про іпотеку», а тому і договір, і третейське застереження в ньому є нікчемними.
Скасовуючи рішення місцевого суду за відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд зазначив, що третейська угода за своїм змістом не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України і на неї не поширюються підстави, встановлені для визнання правочинів недійсними.
Проте погодитися з висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.
Так, способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя. Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду.
При цьому, слід наголосити на тому, що третейська угода є різновидом цивільного правочину, тому вона має також відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством. Невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства дає підстави вважати таку третейську угоду нікчемною на підставі ст.228 ЦК України, згідно з ч.1 якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням третейського суду при асоціації «Лойер-Консалтінг-груп» від 2 лютого 2007 року задоволено позов ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Югінвест» про визнання дійсним договору іпотеки від 17 січня 2006 року, укладеного між СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та ОСОБА_3, звернено стягнення за цим договором на нерухоме майно , належне СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та визнано право власності за ТОВ «ВКЦ «Югінвест» на базу відпочинку «Автобусник», яка розташована у м. Ялта, селище Сімеїз по вул. Радянська,49.
З договору іпотеки від 17 січня 2008 року, який був предметом розгляду у третейському суді, вбачається, що він укладений та підписаний ТОВ «ВКЦ «Югінвест» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Майновим поручителем ОСОБА_6 перед ТОВ «ВКЦ «Югінвест» виступило СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» в особі ОСОБА_7
Згідно ст.18 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Нормами статті 219 ЦПК України передбачено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину, цей правочин є нікчемним.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що хоча сам договір іпотеки укладено у письмовій формі, проте нотаріально посвідчений він не був, що свідчить про недотримання вимог закону щодо його форми.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент звернення ТОВ «ВКЦ «Югінвест» до СП у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» та ОСОБА_3 про визнання його дійсним та звернення стягнення на нерухоме майно, і вказаний договір був нікчемним, і його умови щодо третейської угоди також були нікчемними, а тому й ця угода не створювала ніяких юридичних наслідків.
Крім того, спірний договір, де міститься зазначене третейське застереження, від імені заявника, як сторони по договору, підписав представник ОСОБА_7 на підставі довіреності від 26 травня 2005 року.
Згідно ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Оскільки договір іпотеки повинен вчинятися у письмовій формі та нотаріально посвідчуватися, таким самим вимогам повинні відповідати і довіреність на ім»я представника на право підписання цього договору.
Довіреність від 26 травня 2005 року таким вимогам не відповідала, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу того, що ОСОБА_7, не мав повноважень на підписання договору іпотеки від 17 січня 2008 року.
Тобто, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Скасовуючи рішення, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушень при розгляді справи третейським судом і правомірності видачі виконавчого листа на його виконання.
Крім того, вирішуючи спір, апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України, не звернув увагу на відсутність компетентності (правомочності) третейського суду щодо розгляду вимог про визнання дійсним договору іпотеки нерухомого майна та залишив поза увагою той факт , що зазначений спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.
У порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд не навів достатніх мотивів, за якими він вважав невірними висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу Спільного підприємства у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 07 грудня 2010 року скасувати.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 серпня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік