Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Дембовського С.Г. і Крижановського В.Я.,
за участю прокурора
засуджених Матюшевої О.В.,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами: прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції; захисника ОСОБА_7, подану в інтересах засудженого ОСОБА_5; засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року щодо засуджених та касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є її власністю та з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 375 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є її власністю та з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 КК України ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах, на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 375 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах, на строк 2 роки.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 КК України ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, раніше не судимого ,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах, на строк 2 роки;
- за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 375 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах, на строк 2 роки.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 КК України ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів у складі організованої злочинної групи за таких обставин.
На початку червня 2004 року юрисконсульт КП «Артемівськжилсервіс» ОСОБА_5, організував стійку злочинну групу, до складу якої ввійшли ОСОБА_8 - суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області та ОСОБА_6 - юрисконсульт відділу Артемівського міськвиконкому.
Досягнувши домовленості з членами групи ОСОБА_5, керуючись корисними намірами розробив план злочинної діяльності, метою якої було незаконне заволодіння комунальною власністю та її передача іншим особам. Реалізація цього плану здійснювалась шляхом зловживання членами групи своїми службовими повноваженнями та наданою владою, винесення завідомо неправосудних судових рішень, вчинення службового підроблення, отримання хабарів.
Використовуючи свої службові повноваження і володіючи даними щодо існуючих незаселених квартир житлового фонду Артемівського міськвиконкому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підшукували осіб, які бажають незаконно, за дачу хабара, одержати житло. ОСОБА_5 складав від імені цих осіб позовну заяву, яку особисто або через ОСОБА_6 передавав судді ОСОБА_2 для її задоволення останньою шляхом ухвалення відповідного рішення.
Так, ОСОБА_8 при участі членів організованої групи ОСОБА_5 і ОСОБА_6, зловживаючи владою й службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Артемівського міськрайонного суду, 4 жовтня 2004 року ухвалила свідомо неправосудне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_9 і визнання за нею права користуванням житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, за що разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одержали від ОСОБА_9 хабар у розмірі 1300 грн.
Крім того, ОСОБА_8 повторно 5 листопада 2004 року ухвалила свідомо неправосудне рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_10 і визнання за нею права користування приміщенням - квартирою АДРЕСА_2, за що одержали разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хабар від ОСОБА_11 в розмірі 400 доларів США.
Також ОСОБА_8 13 жовтня 2004 року навмисно, не проводячи судового засідання, ухвалила свідомо неправосудне рішення про задоволення позовних вимог КП «Артемівськжилсервіс» про визнання втратившими право користування даним житловим приміщенням родини Корсун і задоволення позовних вимог ОСОБА_12 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_3, за що разом з іншими членами групи одержали від ОСОБА_12 хабар в розмірі 600 доларів США.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у частині заволодіння квартирою АДРЕСА_4, постановлення завідомо неправосудного рішення, отримання хабара від ОСОБА_13 виділено в окреме провадження та направлено на додаткове розслідування.
У касаційних скаргах:
- прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність винуватості засуджених у скоєнні інкримінованих їм злочинів, правильності кваліфікації їх дій, а також призначеного їм покарання, вважає, що вирок Апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки в мотивувальній частині вироку суд не зазначив пом'якшуючу покарання обставину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - з'явлення їх із зізнанням. Крім того, прокурор ставить питання про скасування постанови Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд;
- захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 вважає, що судом апеляційної інстанції судовий розгляд справи проведено однобічно, необ'єктивно, неповно, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Посилається на те, що його підзахисного необґрунтовано засуджено за скоєння інкримінованих йому злочинів, оскільки він їх не вчиняв. Зазначає про те, що в судовому засідання були допитані свідки без обвинувачених, чим були порушені їх права. Суд безпідставно не дослідив всі обставини справи, відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_14 та без з'ясування думки учасників процесу допитав свідків, які не були зазначені в обвинувальному висновку. Посилається на те, що суд не звернув уваги, що слідчим ОСОБА_1 процесуальні документи були сфальсифіковані, не ним була підписана постанова про продовження досудового слідства від 30.11.2007 року, досудове слідство по справі проводилося без продовження строків та проведено незаконно, у зв'язку з чим вважає їх результати не можуть бути доказами по справі. Зазначає про те, що суд порушив вимоги ст. 310-312 КПК України. У зв'язку з цим порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5 із направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_5 висловлює аналогічні доводи та прохання;
- засуджена ОСОБА_8 вважає, що вирок щодо неї постановлений з істотними порушеннями процесуального та матеріального права, досудове та судове слідство проведено однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на порушення строку досудового слідства. Вважає, що висновки повторної почеркознавчої експертизи суд не мав прийняти за доказ. Посилається на фальсифікацію доказів органом досудового слідства. Також вважає, що суд, виділяючи матеріали зі справи та направляючи їх на додаткове розслідування порушив її права. У зв'язку з цим просить скасувати постанову апеляційного суду про направлення матеріалів на додаткове розслідування та вирок апеляційного суду щодо неї, а справу закрити;
- засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку щодо нього з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що вирок постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального та кримінального закону. За змістом касаційної скарги оспорює фактичні обставини справи.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про підтримання доводів своїх касаційних скарг, пояснення прокурора, яка частково підтримала доводи касаційної скарги прокурора і просила змінити вирок, виключивши з нього посилання на вчинення злочину засудженими у складі організованої групи, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6, крім того, як службовими особами, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 323, 324, 334 КПК України та роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (зі змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 4 червня 1993 року, № 12 від 3 грудня 1997 року, № 6 від 30 травня 2008 року) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» у мотивувальній частині обвинувального вироку викладається весь обсяг обвинувачення визнаного судом доведеним, а також наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів. Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних та категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину повинно полягати у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом і у формулюванні висновку про їх відповідність.
При розгляді даної кримінальної справи суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд, викладаючи обвинувачення визнане доведеним, зазначив, що засудженими була створена організована злочинна група, у складі якої вони неодноразово вчинили такі злочини як одержання хабара, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення та службове підроблення. При цьому вказана група була стійкою та об'єднаною єдиним планом злочинної діяльності з розподілом функцій учасників як організатора, пособника та виконавця, спрямованих на досягнення цього плану.
Разом із тим, судом не було проаналізовано у вироку доказів щодо тих ознак, які вказують на вчинення злочинів саме організованою групою, - відносно виду такого злочинного об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування тощо.
Наявність ознак злочинної діяльності засуджених у складі організованої групи не здобула у вироку відповідної кримінально-правової кваліфікації з посиланням на конкретну норму закону - ч. 3 ст. 28 КК України. При цьому по за увагою суду залишилось, що посилання на вказану норму кримінального закону відсутнє і в обвинувальному висновку. Склади кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України, в учиненні яких визнано винуватими засуджених, не містять окремої кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину організованою групою. Що стосується ч. 5 ст. 191 КК Україні, яка була інкримінована всім засудженим і диспозиція якої містить вказану кваліфікуючу ознаку, то в цій частині кримінальну справу було виділено та до постановлення вироку повернуто постановою суду на додаткове розслідування.
Дійшовши висновку про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, суд у вироку не підтвердив цей висновок відповідним аналізом доказів щодо наявності у цих засуджених статусу службової особи та можливості визнання цих осіб суб'єктами вказаного злочину.
Всупереч вимогам ст. ст. 334, 335 КПК України суд, навівши в мотивувальній частині вироку доводи щодо необхідності звільнення всіх засуджених від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, у резолютивній частині вироку визнав винними та засудив засуджених за вчинення цього злочину.
У п. 13 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України звертається увага судів на те, що постановлений іменем України вирок є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог 321-339 КПК України. Вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.
Разом із тим, із тексту оскаржуваного вироку вбачається, що він містить чисельні помилки у логіці викладу, а також граматичні, орфографічні, стилістичні та технічні помилки, загальною кількістю понад 500. Лише вказані недоліки свідчать про виявлену при складанні цього вироку недбалість і викликають обґрунтований сумнів у його законності та справедливості.
Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного і об'єктивного висновку про правильність застосування кримінального закону та призначення покарання. Тому вирок щодо засуджених підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
У зв'язку з викладеним підлягають також скасуванню постанова суду від 23 грудня 2001 року про виділення та повернення на додаткове розслідування матеріалів справи в частині обвинувачення засуджених за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366 КК України, а також окремі постанови суду від 29 грудня 2010 року, винесенні разом з постановленням вироку, якими звернуто увагу на виявлені недоліки прокурора Донецької області та голови Артемівського міськрайонного суду цієї області відповідно.
Під час нового судового розгляду необхідно дослідити всі докази по справі в їх сукупності, дати їм належну оцінку та прийняти законне рішення з викладенням у вироку аналізу доказів та мотивованих висновків, перевірити інші доводи касаційних скарг.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Окремі постанови цього ж суду від 29 грудня 2010 року, якими звернуто увагу на виявлені недоліки прокурора Донецької області та голови Артемівського міськрайонного суду цієї області, скасувати.
Судді:
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.Г. Дембовський