Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,
за участю прокурора Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні 29 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням правосуддя, строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням правосуддя, строком на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 375 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 375 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням правосуддя, строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та на неї, згідно ст. 76 КК України, покладені певні обов'язки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлена 5 кваліфікаційного класу судді.
За ст. 368 ч. 2 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні даного злочину.
За вироком суду ОСОБА_1, будучи суддею Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, у період часу з 4 серпня по 15 листопада 2005 року, умисно в інтересах третіх осіб та інших особистих інтересах, використовуючи владу чи службове становище скоїла службове підроблення та постановлення завідомо неправосудних рішень, що спричинило істотну шкоду інтересам держави - підірваний авторитет та престиж державної влади, та тяжкі наслідки правам і інтересам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді заподіяння матеріальних збитків на суму 55045 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян при наступних обставинах.
У перших числах серпня 2005 року до керівника апарату Джанкойського міськрайонного суду ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_5 з проханням допомогти йому у розгляді судом позовів відносно квартири гр. ОСОБА_2 для подальшого її продажу. При цьому ОСОБА_5 пояснив ОСОБА_4, що у квартирі прописані донька ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та онука ОСОБА_3, які в квартирі давно не проживають, надавши їй відповідні акти та документи на квартиру.
ОСОБА_4, не знаючи про наміри ОСОБА_5 незаконно заволодіти квартирою ОСОБА_2, на службовій оргтехніці склала та роздрукувала заяву від імені ОСОБА_2 в Джанкойський міськрайонний суд «Про визнання безвісті відсутніми ОСОБА_3 та ОСОБА_7», яку передала ОСОБА_5, який повернув їй цю заяву з підписом ОСОБА_2
5 серпня 2005 року головою суду дану заяву, яку насправді ОСОБА_2 не писав, було відписано для розгляду судді ОСОБА_1
ОСОБА_4 попросила ОСОБА_1 розглянути дану цивільну справу по заяві ОСОБА_2 «Про визнання безвісті відсутніми ОСОБА_3 та ОСОБА_7».
15 серпня 2005 року суддя ОСОБА_1, знаходячись у службовому кабінеті в приміщені суду, умисно, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи усупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 її власниками у рівних долях є ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_3, у порушення вимог ст. 263 ЦПК України не стала приймати міри до встановлення відомостей про відсутніх осіб, а діючи з метою постановлення завідомо неправосудного рішення та службового підроблення, дала вказівку секретарю судового засідання ОСОБА_12, якій не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_1, внести до протоколу судового засідання завідомо неправдиві відомості про участь в судовому засіданні заявника ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що ОСОБА_12 було виконано, а протокол підписано ОСОБА_1
Після цього, в цей же день, ОСОБА_1 умисно постановила завідомо неправосудне рішення «Про визнання ОСОБА_9 та ОСОБА_3 безвісті відсутніми з 2000 року», в яке внесла завідомо неправдиві відомості про заслуховування у вказаній справі заявника та свідків, яких насправді не було в судовому засіданні.
У подальшому ОСОБА_4 в середині серпня 2005 року підготовила заяву від імені ОСОБА_2 «Про встановлення факту прийняття ним спадщини та визнання його права власності на квартиру», в якій розписалась від імені ОСОБА_2 га попросила голову суду ОСОБА_13 відписати дану заяву ОСОБА_1, пояснивши, що вона розглядала першу заяву, що їм і було зроблено.
23 серпня 2005 року ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, діючи усупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що постановлене нею рішення від 15 серпня 2005 року про визнання ОСОБА_9 та ОСОБА_3 безвісті відсутніми з 2000 року не вступило у законну силу, а згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру її власниками у рівних долях є ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, в порушення ст. 1220 ЦК України, згідно з якою право спадщини на майно виникає тільки після смерті особи чи визнання її померлою, з метою службового підроблення та постановлення завідомо неправосудного рішення, дала вказівку секретарю судового засідання ОСОБА_14 внести у протокол судового засідання завідомо неправдиві відомості про участь в судовому засіданні заявника ОСОБА_2, що ОСОБА_14 було виконано, а протокол підписано ОСОБА_1
Після цього, цього ж дня, ОСОБА_1 постановила завідомо неправосудне рішення «Про встановлення юридичного факту прийняття ОСОБА_2 спадщини та визнання за ним права власності на квартиру» та внесла до нього завідомо неправдиві відомості про заслуховування у судовому засіданні заявника ОСОБА_2, який насправді в судовому засіданні не був та ніяких позовних вимог не висував.
31 серпня 2005 року ОСОБА_2 внаслідок шахрайських дій скоєних по відношенню до нього ОСОБА_22, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 з метою заволодіння його квартирою, які засудженні по даному факту вироком Червоноперекопського районного суду від 30 березня 2008 року, видав доручення ОСОБА_17, яка є співмешканкою ОСОБА_16, щодо продажу його квартири по АДРЕСА_2.
Після цього, ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_5 склала заяву в Джанкойський міськрайонний суду від іменні ОСОБА_17 «Про визнання договору купівлі - продажу квартири по АДРЕСА_2 дійсним та визнання її права власності на цю квартиру».
9 листопада 2005 року головою суду дану заяву було відписано судді ОСОБА_1 для розгляду по суті.
10 листопада 2005 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що її рішення від 15 серпня 2005 року та 23 серпня 2005 року є завідомо неправосудними, з метою скоєння службового підроблення та постановлення завідомо неправосудного рішення, дала вказівку секретарю судових засідань ОСОБА_18 внести у протокол судового засідання завідомо неправдиві дані щодо участі у судовому засіданні заявника ОСОБА_19 та відповідача ОСОБА_2, що ОСОБА_18 було виконано, а протокол підписано суддею ОСОБА_1
Після цього, ОСОБА_1 в цей же дань умисно постановила завідомо неправосудне рішення «Про визнання договору купівлі - продажу квартири по АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 дійсним та визнання її права власності на цю квартиру на підставі рішення Джанкойського міськрайонного суду від 23 серпня 2005 року, зареєстрованого за № 1576 в БТІ м. Джанкоя від 25 серпня 2005 року» та внесла до нього завідомо неправдиві відомості про заслуховування по указаній справі заявника та відповідача, яких насправді у судовому засіданні не було.
Всі вищевказані судові рішення винесенні суддею ОСОБА_1 були видані ОСОБА_4 ОСОБА_5
Крім того, 08 лютого 2007 року ОСОБА_1, розглядаючи цивільну справу № 2-876/07, в інтересах ОСОБА_20, на порушення ст.ст. 27, 74,76, 213 ЦПК України, якими встановлені права учасників судового розгляду, передбачено порядок вручення судових повісток та виклику осіб, що беруть участь у справі, а також те, що рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та прийнятим після виконання судом усіх вимог цивільного судочинства, та ст. 19 Сімейного Кодексу України, яка передбачає обов'язкову участь органу опіки і піклування при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та місця проживання дитини, за відсутності представника відділу опіки та піклування Джанкойської міськради, зазначивши в рішенні про його участь, постановила завідомо неправосудне рішення про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_21 з батьком -ОСОБА_20.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
- прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженої внаслідок м'якості;
- засуджена ОСОБА_1 не погоджуючись з вироком суду просить його скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у вчинені злочинів за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на сукупності належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказів, є законними та обґрунтованими.
Так, згідно показань потерпілої ОСОБА_3, вона була незаконно виписана зі своєї квартири на підставі рішення судді Джанкойського районного суду ОСОБА_1, у зв'язку з чим звернулася з заявою до прокуратури. Також, вона стверджувала, що в судових засідання судді ОСОБА_1 вона участі не брала, ні у яких документах не ставила свій підпис, та вважає, що ОСОБА_2 ніяких позовів до суду не подавав.
Потерпілий ОСОБА_2 також підтвердив, що в суд з позовом не звертався, у судових засідання участі не брав, у судових документах підпис не ставив, в органи БТІ, також, не звертався. Не було відомо йому і про рішення, винесені суддею ОСОБА_1 У зв'язку з позбавленням його шахрайським шляхом квартири написав заяву до ЗБУ, після чого стосовно ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_16 було порушено кримінальну справу.
Свідок ОСОБА_12 показала, що вона приймала участь у судовому засіданні Джанкойського районного суду при судді ОСОБА_1 за позовом ОСОБА_2 у якості секретаря судового засідання, але сам потерпілий ОСОБА_2 не приймав участь у засіданні. На її думку були присутні зовсім інші особи, у яких не було при собі паспортів. Усі дані до протоколу судового засідання вона заносила зі слів судді ОСОБА_1 Також, свідок стверджувала, що суддя ОСОБА_1 їй наказала не сповіщати по цій справі сторін.
Свідок ОСОБА_14, яка також брала участь у судовому засідання за позовом ОСОБА_2, як секретар, пояснила, що документи у осіб, які з'явились, вона не перевіряла, оскільки їх особу встановлювала суддя ОСОБА_1
Аналогічні за змістом показання давала свідок ОСОБА_26, в яких зазначила, що особу потерпілого встановлювала суддя ОСОБА_1, а вона з її слів записувала дані у протокол судового засідання.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_27, суддя ОСОБА_1 у порушення вимог Закону про обов'язкову участь у судових засіданнях представників органу опіки та піклування при розгляді цивільних справах про визнання безвісно відсутніми неповнолітніх, розглянула справу щодо ОСОБА_3 без участі цього органу.
Свідок ОСОБА_28, яка є головним спеціалістом по справам дітей Джанкойської міської ради з 2003 року, підтвердила, що представники служби у цивільних справах стосовно квартири ОСОБА_3 участі не приймали, повісток не отримували. Також, остання стверджувала, що суддя ОСОБА_1 не мала права приймати рішення щодо ОСОБА_3 без згоди органу опіки.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_29
З показань свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 вбачається, що вони свої підписи в актах від 15 листопада 2005 року та 20 травня 2005 року про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не проживають за відповідною адресою, не ставили.
Суд правильно поклав в основу вироку такі показання потерпілих та свідків, оскільки вони були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких суперечностей, які б давали підстави для сумнівів та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Про правдивість цих показань свідчать, зокрема:
- лист республіканського притулку для неповнолітніх на адресу начальника служби по справам неповнолітніх м. Джанкоя про підготовку рішення виконкому щодо збереження житлової площі на час перебування ОСОБА_3 в інтернаті (т. 3 а.с. 165);
- обліково - статистичною карткою дитини республіканського притулку для неповнолітніх, в якій зазначено, що рішенням Джанкойської міської ради від 28 лютого 2003 року за ОСОБА_3 закріплена квартира по АДРЕСА_2;
- протокол виїмки від 14 вересня 2007 року в Джанкойському районному суді системного блоку комп'ютера та принтера судді ОСОБА_1, на якому виготовлялись документи цивільних справ щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 2);
- протокол огляду цивільних справ № 2-3660/05, № 2-4854/05, № 2-41896/06, № 2-3804/05 (т. 3 а.с. 46-47);
- повідомлення з Джанкойського районного суду від 20 листопада 2007 року про те, що учасники процесу по цивільним справам № 2-3660/05, № 2-4854/05, № 2-3804/05 за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_17 не повідомлялись про дати розгляду (т. 3 а.с. 27);
- протоколами судових засідань від 23 серпня 2005 року по цивільній справі № 2-3804/05, від 10 листопада 2005 року по цивільній справі № 2-4854/05 до яких внесені завідомо неправдиві відомості про участь у цих справах ОСОБА_2 та ОСОБА_17, які ОСОБА_1 підписала та рішеннями по цих справах від 23 серпня 2005 року, в які також остання внесла неправдиві відомості (т. 2 а.с. 34-35, 50-42, 70-75).
В ході судового слідства ОСОБА_1 підтвердила, що цивільна справа за позовом ОСОБА_20 була розглянута нею за відсутності представника органу опіки і піклування, і що саме вона дала вказівку секретарю судового засідання про внесення у протокол судового засідання неправдивих даних про участь представника цього органу у судовому засіданні.
Крім цих показань, вина засудженої за епізодом від 08 лютого 2007 року підтверджується показаннями свідків:
- ОСОБА_26, яка стверджувала, що ОСОБА_1 давала їй, як секретарю судового засідання, вказівку про внесення до протоколу неправдивих даних про участь представника органу опіки та піклування ОСОБА_27;
- ОСОБА_20, який підтвердив , що у розгляді справи за його позовом 08 лютого 2007 року представник органу опіки і піклування участі не брав, однак в рішенні суду зазначено протилежне;
- ОСОБА_27, яка стверджувала, що не брала участі у зазначеному судовому засіданні.
Правильність цих показань підтверджується змістом протоколу судового засідання від 08 лютого 2007 року по цивільній справі № 2-876/07 про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_21, де містяться дані про участь у судовому засіданні по цій справі представника органу опіки та піклування Джанкойської міської Ради ОСОБА_27, та викладено її показання (т. 3, а.с.20-25).
Що стосується показань ОСОБА_1 в ході судового слідства, то суд першої інстанції правильно не взяв до уваги її доводи та невизнання нею своєї вини і розцінив їх як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами в їх сукупності, в тому числі, і дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілих та свідків, і підстав вважати, що вони обмовляють останню немає.
Зважаючи на викладене, посилання у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 на відсутність у її діях складів злочинів, за які її засуджено, є необґрунтованими.
Таким чином, суд повно і всебічно розглянув справу, у вироку дав належну оцінку всім доказам, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи ОСОБА_1, які по суті були аналогічні, як і в касаційній скарзі, та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, правильно кваліфікувавши дії останньої за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 375 ч.1, 375 ч. 2 КК України.
Твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що судом у порушення вимог закону не наведено мотивів вчинення ОСОБА_1 злочинів, спростовуються матеріалами справи.
Так, у вироку (т. 9 а.с. 101 - на звороті) зазначено, що в ході судового слідства знайшло своє підтвердження та обставина, що у ОСОБА_1 при розгляді вказаних цивільних справ була особиста зацікавленість.
Не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про необґрунтоване виправдання засудженої ОСОБА_1 за ст. 368 ч. 2 КК України.
Як убачається з вироку, суд належним чином проаналізував усі надані сторонами докази і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у судовому рішенні, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ст. 368 ч. 2 КК України. Цей висновок ґрунтується на зібраних по справі доказах, яким судом була дана правильна оцінка.
На підтвердження вини по даному епізоду органи досудового слідства посилались, зокрема, на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_23, ОСОБА_22
Проте, як убачається з матеріалів справи, показання цих свідків мали суттєві протиріччя, та жоден з них у судовому засіданні не навів доказів отримання ОСОБА_1 хабара.
Так, ОСОБА_23 стверджував, що ніякі гроші у якості хабара він судді ОСОБА_1 не передавав та ніколи її не знав , та не бачив.
У поясненнях свідка ОСОБА_22 також відсутні відомості про передачу ОСОБА_23 хабара судді ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_4 взагалі не могла пригадати точної дати та день, коли вона передавала гроші ОСОБА_1
Сама ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства давала послідовні показання щодо цього епізоду та стверджувала, що хабара вона не отримувала.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів уважає, що в суді були встановлені і досліджені усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, свої висновки суд належним чином мотивував, а тому доводи скарги прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_1 за ст. 368 ч. 2 КК України є необґрунтованими.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення, не встановлено.
Доводи прокурора про м'якість призначеного засудженій ОСОБА_1 покарання у зв'язку з необґрунтованим її звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбуття основного покарання з випробуванням, є непереконливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу, зокрема те, що вона вдова, вперше притягується до кримінальної відповідальності, її пенсійний вік, стан здоров'я, великий трудовий стаж роботи у правоохоронних органах, нагороди, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Тому, враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що суд зробив правильний висновок про можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи викладене, покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до положень ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, й таким, що не можна визнати надмірно м'яким, як про це зазначено у скарзі.
Проте, як вірно зазначено у касаційній скарзі прокурора, суд припустився помилки при застосуванні до ОСОБА_1 ст. 54 КК України.
Так, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні як тяжких злочинів, так і злочинів середньої тяжкості, позбавив її кваліфікаційного класу судді лише після призначення остаточного покарання із застосуванням ст. 75 КК України, в той час, як, відповідно до ст. 70 КК України, мав застосувати положення ст. 54 КК України при призначенні їй покарання за тяжкі злочини.
З урахуванням того, що діючий Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачає наявності у суддів кваліфікаційних класів взагалі, з вироку належить виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення п'ятого кваліфікаційного класу судді.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора Нестерова П.А., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення п'ятого кваліфікаційного класу судді.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
М.М.Лагнюк ___________________
С.С. Слинько ___________________
А.В.Суржок