Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Крещенка А.М., Єлфімова О.В.,
з участю прокурора Шевченко О.О.,
захисника ОСОБА_5,
потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня 2007 року
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України,
не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати автотранспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено цивільні позови задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 75000 гривень; в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_9 250000 гривень.
Зазначеним вироком ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що 5 листопада 2005 року приблизно о 2-ій годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак “НОМЕР_2” на перехресті вулиць Мельникова та Пугачова у місті Києві, в порушення вимог п.п. 2,3 «б», 12.3.; 8.7.3 п. «е», 12.4 Правил дорожнього руху перевищив максимально допустиму швидкість руху автомобіля, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген-Пассат», який не рухався.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_8, загинув водій автомобіля «Фольксваген-Пассат» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 і пасажир цього автомобіля - ОСОБА_11, а пасажир автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року за апеляціями прокурора та потерпілих, зазначений вирок щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким за ч. 3 ст. 286 КК України йому призначено покарання у виді семи років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Також цим вироком збільшений розмір стягнення моральної шкоди та постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 по150000 гривень на кожного.
Строк відбування покарання рахується з моменту фактичного затримання засудженого, тобто з 23 вересня 2010 року,
У решті вирок судузалишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на те, що апеляційний суд, при постановленні свого вироку, не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшують покарання, а саме: стан здоров'я ОСОБА_8, що він раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, добровільно відшкодував матеріальні збитки потерпілим. Крім того, вказує на те, що суд, при призначенні покарання не врахував положень ст.69-1 КК України. У зв'язку з чим просить змінити вирок апеляційного суду та призначити покарання засудженому без реального позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України. Також просить вирок, в частині вирішення цивільного позову потерпілих скасувати та залишити без розгляду.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку касаційної скарги, прокурора та потерпілих, які просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок без зміни, колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Висновок судових інстанцій про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтований матеріалами справи і у касаційній скарзі не оскаржується.
Не заперечується також і юридична кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як правильно зазначив апеляційний суд, при скасуванні вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначенні засудженому більш суворого покарання, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 65 КК України і не врахував у повній мірі ступінь тяжкості вчиненого злочину. У вироку ніяких мотивів не визнання зазначеної обставини такою, що обтяжує покарання, як того передбачає ч. 2 ст. 67 КК України, не привів.
На думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції у вироку недостатньо обґрунтував призначення ОСОБА_8 основного покарання з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України ( в редакції ч.3 ст.286 КК України до змін внесених відповідно 15.04 та 24.09.2008 року ), тобто призначення засудженому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки та обґрунтовано прийшла до висновку, що таке покарання не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок їх м'якості і є явно несправедливим. Призначене йому нове основне та додаткове покарання мають бути більшими.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду прийшла до правильного висновку про те, що вирок в частині призначення основного та додаткового покарання необхідно скасувати та постановити в цій частині новий вирок, яким посилити призначене засудженому покарання.
Призначене новим вироком покарання засудженому, відповідає вимогам ст.65 КК України і на думку колегії суддів є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння нових злочинів.
Статтею 691 КК України передбачено, що за наявності обставин, які пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.
Зі змісту вказаної норми кримінального закону вбачається, що наявність пом'якшуючих обставин, передбачених п.п. 1, 2 ст. 66 КК України є обов'язковою умовою для застосування ст.691 КК України.
У відповідності до вимог п. 2 ст. 66 цього Кодексу добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди включає в себе реальне відшкодування у повному обсязі спричинених злочином втрат фізичного, майнового та морального характеру.
З матеріалів справи та вироку слідує, що засуджений не відшкодував потерпілим втрат морального характеру і тому відносно нього не може бути застосоване положення ст. 69-1 КК України.
З цих підстав не може бути задоволена скарга захисника ОСОБА_5 про пом'якшення покарання та застосування ст. 75 КК України до засудженого із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Збільшуючи розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілих суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що місцевий суд хоча і вмотивував своє рішення в частині моральної шкоди, однак розмір її не відповідає характеру і обсягу страждань, які зазнали потерпілі. Крім того, засуджений, при судовому розгляді справи, визнавав позови потерпілих про відшкодування їм моральної шкоди у значно більших розмірах чим стягнув місцевий суд.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду в частині збільшення розміру відшкодування моральних збитків потерпілим є законним і скасуванню не підлягає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни або скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Судді:
Животов Г.О. Крещенко А.М. Єлфімов О.В.