Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Суржка А.В. та Слинька С.С.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2011 року.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України,
судимий: 17 травня 2007 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;
5 жовтня 2009 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ст. 395 КК України на 3 місяці арешту,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку 14 березня 2010 року з 1 години 30 хвилин до 4 години ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Гопчиця Погребищенського району за попередньою змовою вирішили вчинити крадіжку чужого майна з домогосподарства ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_1. Підійшовши до будинку, ОСОБА_4 розбив подвійну скляну шибку вікна з лівого боку від вхідних дверей і проник в середину житлового будинку. ОСОБА_2 залишився чекати назовні, щоб приймати через вікно викрадені речі. ОСОБА_3 залишився біля входу у домогосподарство вести спостереження за обстановкою.
ОСОБА_4 повторно за співучастю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таємно викрав майно, належне дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на загальну суму 11657 грн 54 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2011 року вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року змінено.
ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 цього Кодексу.
ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.
Судові витрати в сумі 29559 грн 72 коп. стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України у Вінницькій області в рівних долях.
В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочину та кваліфікацію їх дій, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду стосовно них та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, м'якістю призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особам засуджених. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 377 КПК України не вказав, з яких підстав дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Також в ухвалі чітко не зазначено, на підставі яких саме частин ст. 76 КК України, на засуджених покладено обов'язки. При цьому апеляційний суд зобов'язав засуджених повідомляти про зміну місця проживання роботи, навчання, кримінально-виконавчу службу, тобто орган, який не існує.
Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора в частині неправильної назви кримінально-виконавчого органу, пояснення захисника, який заперечував проти касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у злочині, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.
Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за ч. 3 ст. 185 КК України злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в касаційній скарзі не заперечуються.
Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, прийшов до правильного висновку про можливість звільнення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, а потерпіла просила їх суворо не карати.
Доводи прокурора про м'якість призначеного судом апеляційної інстанції покарання та безпідставним звільненням засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, апеляційний суд при вирішені питання про можливість звільнення засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані, що характеризують їх особи та прохання потерпілої щодо їх покарання.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про можливість звільнення засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, ураховуючи тяжкість вчиненого ними злочину, роль кожного у його вчиненні, дані, що характеризують їх особу, молодий вік ОСОБА_3 і ОСОБА_2, відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій, на день проголошення вироку та прохання останньої суворо не карати засуджених. При цьому колегія суддів, бере до уваги те, що ОСОБА_4, який раніше судимий, та який був ініціатором вчинення злочину, засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. Разом з тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають молодий вік, теж судом першої інстанції було призначено реальне покарання, що не викликається необхідністю.
Відтак наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність судом апеляційної інстанції можливості виправлення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за умови звільнення їх від відбування покарання з випробуванням та покладенням ряду обов'язків.
Підстав для призначення більш суворого покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить.
Також безпідставними є посилання прокурора про те, що судом при покладенні на засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 обов'язків не зазначено частини ст. 76 КК України, а також зобов'язано останніх повідомляти про зміну місця проживання роботи, навчання орган, який не існує.
Як вбачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, звільняючи засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України чітко зазначив, які саме поклав на них обов'язки, що передбачено частинами 2, 3 ст. 76 КК України, зазначивши загальну назву кримінально-виконавчого органу.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягнули зміну чи скасування ухвали апеляційної інстанції.
З уваги на таке, ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а відтак касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області - без задоволення.
___________________ _____________________ ____________________
М.М. Лагнюк А.В. Суржок С.С. Слинько