Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я., Кульбаби В.М.,
з участю прокурора Голюги В.В.
розглянула в судовому засіданні 29 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2011 року.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2011 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що мешкає АДРЕСА_1, раніше судимого: 20.08.2008 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, звільненого 30.01.2009 року за постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року,
за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2011 року апеляцію засудженого задоволено частково.
Із вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1, з його мотивувальної частини, виключено посилання суду на врахування попередньої судимості за аналогічний злочин та невідшкодування майнової шкоди.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у дитячому садку «Казка» по вул. Промисловій, 33 у м. Первомайську Миколаївської області, під виглядом торгівельного представника з реалізації побутової техніки, заволодів чужим майном шляхом обману, діючи повторно:
- 13 січня 2011 року приблизно о 11 годині запропонував ОСОБА_2 купити у нього кухонний комбайн, мікрохвильову піч, хлібопіч та ноутбук за зниженою ціною та заволодів її грошима в сумі 700 грн, а 14 січня 2011 року приблизно о 11 годині таким же способом заволодів її грошима в сумі 1000 грн, а всього заволодів грошима ОСОБА_2 на загальну суму 1700 грн;
- 14 січня 2011 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1 таким же способом, повторно, під виглядом продажу пральної машини за зниженою ціною заволодів грошима ОСОБА_3 в сумі 150 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок і пом'якшити йому покарання, обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому та визнав свою вину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, та у касаційній скарзі не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Із матеріалів справи вбачається, що засудженим скоєно два епізоди шахрайства щодо двох потерпілих. Заподіяні збитки, а саме 1700 грн та 150 грн не відшкодовано.
У минулому ОСОБА_1 неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, ухилявся від виконання попереднього вироку та скоїв рецидив злочинів (а.с. 29, 30).
Негативні дані про особу засудженого наряду з характером та ступенем тяжкості злочину правомірно прийнято до уваги місцевим судом при призначенні покарання винному, яке йому обґрунтовано обрано у виді позбавлення волі.
За аналогічний попередній злочин ОСОБА_1 призначалось покарання у виді обмеження волі, яке не досягло передбаченої ст. 50 КК України мети по виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
ОСОБА_1 призначено покарання в межах санкції закону, та яке за розміром не є максимальним. Наведене свідчить про достатнє врахування судом обставини визнання засудженим вини, на що він посилається у касаційній скарзі.
Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його суворості, як про це стверджується у скарзі.
Із висновками місцевого суду щодо виду та розміру покарання винному обґрунтовано погодилась колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу за апеляційною скаргою засудженого.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2011 року щодо нього - без зміни.
____________________ ______________________ __________________
Мороз М.А. Крижановський В.Я. Кульбаба В.М.