26 липня 2011 р. Справа № 27718/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Любашевського В.П.,Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 22.02.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до голови Рівненської міської ради, треті особи на стороні відповідача - Рівненська райспоживспілка, магазин «МОК», магазин «Студія світла», автомаркет «Монро», КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_1, приватна фірма «Віка», про визнання частково протиправним та скасування розпорядження голови Рівненської міської ради,-
встановила:
У липні 2009 року позивач звернулася з позовом до голови Рівненської міської ради про визнання частково протиправним та скасування розпорядження голови Рівненської міської ради №59-р від 19.01.1994 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивачу ОСОБА_2 належить будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину заповітом, посвідченого 19 липня 2005 року за реєстраційним номером 3-687 другій Рівненській державній нотаріальній конторі та на підставі договору дарування, посвідченого 28 липня 2005 року за реєстраційним номером 3-788 в Другій Рівненській державній нотаріальній конторі.
Позивачу ОСОБА_2 належить також на праві власності земельна ділянка площею 0,0799 га по АДРЕСА_1, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Рівненської міської ради за № 1892 від 23 грудня 2005 року.
Постановою Рівненського міського суду від 22.02.2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження № 59-р від 19 січня 1994 року голови Рівненської міської ради в частині реєстрації будівель за Рівненською райспоживспілкою по АДРЕСА_1.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегією суддів встановлено, що Відповідно до договору дарування від 28 липня 2005 року 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 Вказана частина будинку належала ОСОБА_3 за цією ж адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 09 липня 2 005 року за реєстраційним номером 3-68 9 в Другій Рівненській державній нотаріальній конторі та зареєстрована в КП „Рівненське міське про технічної інвентаризації" за №15-17915 в книзі 68 за реєстровим номером 10898913.
У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 липня 2005 року, виданого ОСОБА_2 Другою Рівненською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 3-687 1/2 частина успадкованого будинку по АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4 за цією ж адресою, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 червня 1992 року за реєстраційним номером 3-3747 та свідоцтва про право власності від 29 червня 1992 року за реєстраційним номером 3-3749, виданих Першою Рівненською державною нотаріальною конторою та зареєстрована в КП „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" за номером 15-17915 в книзі 68.
19 січня 1994 року голова Рівненської міської управи ухвалив розпорядження за №59-р про проведення реєстрації будівель за Рівненською райспоживспілкою, в тому числі по АДРЕСА_1 за магазином «МОК». Цим же розпорядженням міське бюро технічної інвентаризації зобов'язане провести реєстрацію та видати реєстраційні посвідчення.
Розпорядження ухвалено на підставі заключення комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про можливість реєстрації будівель (в тому числі по АДРЕСА_1) відповідно до представлених Рівненською Райспоживспілкою документів. Колегія суддів вбачає що вказане заключення не надавало підстав голові управи надавати дозвіл КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на реєстрацію будинку АДРЕСА_1 за Рівненською райспоживспілкою, оскільки на час ухвалення розпорядження № 59-р від 19 січня 1994 року будинок по вулиці Руській, перебував у власності ОСОБА_4 з 29 червня 1992 року, а до 1992 року -У власності ОСОБА_5
Будинок не був відчужений Рівненській райспоживспілці, а після смерті ОСОБА_4 перейшов у власність ОСОБА_2 09 липня 2005 року в розмірі 1/2 частини та по договору дарування від ОСОБА_6 28 липня 2005 року в розмірі 1/2 частини.
У відповідності до п. 4 договору дарування від 28 липня 2005 року передбачає, що 1/2 частина будинковолодіння по АДРЕСА_1 не перебуває під забороною відчуження, в податковій заставі не перебуває, відносно будинковолодіння не ведуться судові спори, не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридична адреса дарувальником ОСОБА_6 не використовується, треті особи прав на будинковолодіння не мають .
Згідно ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду від 22.02.2010 року по справі №2а-87/10/1715 - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В. Любашевський
В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.07.2011 року